«Без деокупації Криму стійкого миру не буде»
12–13 листопада 2026 року в Українському католицькому університеті (УКУ) у Львові відбувся дводенний міжнародний форум, приурочений до 50-річчя створення Української Гельсінської групи (УГГ), у межах якого також пройшов III Кримський форум.
QIRIM.Media публікує текст виступу лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва.
Дорогі друзі, побратими, пані та панове!
14 років тому в Криму, 19 травня 2012 року, після проведення траурного мітингу в пам’ять про 68-му річницю депортації та геноциду кримськотатарського народу, дисиденти-правозахисники, які прибули на цей мітинг із різних країн, переважно колишні в’язні тюрем і таборів радянського режиму, зібралися разом для обговорення становища корінного народу Криму та загальної стратегії дисидентського руху в умовах, що склалися.
На цій зустрічі було прийнято заяву, в якій зверталася особлива увага на ситуацію в Криму та підтримано пропозицію Меджлісу кримськотатарського народу щодо необхідності якнайшвидшого проведення міжнародного форуму з питань Криму та проблем відновлення законних прав його корінного народу. Ця зустріч отримала назву «Кримський форум».
Заява була підписана всіма 22 учасниками зустрічі. На сьогодні понад половини цих відомих у своїх країнах і у світі людей уже пішли з життя. Це:
Буковський Володимир (Велика Брітанія)
Горбаневська Наталія (Франція/ Париж)
Реддавей Пітер (США, Вашингтон)
Калабугин Валерій (Естонія, Таллін)
Сейтмуратова Айше (США)
Алексєєва Людмила (Росія, Москва)
Ковальов Сергій (Росія, Москва)
Лавут Одександр (Росія, Москва)
Овсієнко Василь (Україна, Київ)
Сверстюк Євген (Україна, Київ)
Хаіров Ізет (Україна, Крим)
Асанова Зампіра (Україна, Крим)
Прошу вшанувати пам’ять цих та інших наших побратимів у боротьбі проти тоталітаризму і за права людини, гідних людей нашої планети, хвилиною мовчання та подумки помолитися за упокій їхніх душ.
Тоді було прийнято рішення, що «Кримський форум» проводитиметься щорічно й обов’язково на території Криму, але не вийшло.
Через два роки після окупації Криму російськими військами «Кримський форум» усе-таки був успішно проведений у листопаді 2016 року, але вже не в Криму, а у Львові.
Цей форум, приурочений до 40-ї річниці заснування легендарної Української Гельсінської групи, вийшов досить солідним, у ньому взяли участь, враховуючи журналістів і спостерігачів, понад 150 осіб, а заключний документ підписали 80 дисидентів і правозахисників із 16 країн.
Цілком зрозуміло, що основною темою ІІ Кримського форуму та його заключного документа були питання деокупації Криму та вирішення проблем Криму і його корінного народу після деокупації.
Деокупація Криму - це не лише питання відновлення територіальної цілісності України та порятунку корінного народу півострова від постійних репресій, - масових обшуків, викрадень і вбивств людей, - жахливих тортур інакодумців у катівнях ФСБ, - відправлення людей, у тому числі й молодих жінок, на жахливі терміни до російських в’язниць і таборів у найвіддаленіших регіонах Росії, - витіснення кримських татар зі своєї Батьківщини та масового заселення Криму своїм бидлом із РФ, -масової роздачі земельних ділянок військовослужбовцям так званої «СВО», тобто кривавим убивцям і терористам, - мобілізації жителів окупованих територій до російської армії для вбивства власних же громадян, - примусової русифікації та загрози повного зникнення як самобутньої нації з карти планети тощо.
Але це також і питання відновлення миру в цій дуже чутливій частині Європи. Цілком очевидно, що без деокупації Криму ніякого стійкого миру не буде, а будь-яке перемир’я чи угода про припинення вогню на лінії зіткнення буде лише перервою для підготовки до нової, можливо, ще більш кровопролитної війни, тому що ні Україна, ні весь цивілізований світ не можуть і не повинні змиритися з торжеством міжнародного бандитизму та нахабним захопленням за правом сильного частини території суверенної держави.
Тим більше, що Крим має для України, у тому числі, величезне стратегічне значення для забезпечення її безпеки, а перебуваючи під контролем Росії, він у будь-який час може бути використаний, як і в лютому 2022 року, для віроломних нападів на Україну.
По-друге, немає жодних ознак того, що Росія збирається відмовитися від свого плану щодо ліквідації всієї української держави. Тому іншої альтернативи, крім як до кінця боротися з російським фашизмом, в України не залишається.
Я не думаю, що в цій залі є люди, які сумніваються в майбутньому краху агресора, тому що апріорі у фашизму можуть бути лише якісь тимчасові успіхи, але аж ніяк не остаточні. Питання лише в часі й у тому, скільки ще злочинів встигне вчинити путінський режим. Це багато в чому залежить від того, як скоро світова громадськість зрозуміє, що ця війна не лише України, а й усього цивілізованого світу.
Напевно, буде доречно і необхідно на цій конференції обговорити, а потім прийняти якийсь документ (звернення, заяву, резолюцію), з викладенням бачення ІІІ Кримського Форуму щодо того, яким має бути статус Криму в Україні після його деокупації. Чи буде це знову, по суті, автономія переселенців із Росії та їхніх нащадків після депортації та геноциду кримськотатарського народу в 1944 році, яка, як і до окупації, постійно намагатиметься диктувати Києву свої проросійські «хотілки» та дискримінувати корінний народ і етнічних українців, чи ж відповідно до норм міжнародного права і, зокрема, вимог Декларації ООН 2007 року про права корінних народів буде нарешті відновлена національно-територіальна автономія корінного народу.
Щодо цього динаміка змін громадської думки в Україні, згідно із соціологічними опитуваннями, приблизно така. Якщо ідею відновлення національно-територіальної автономії у 2012 році підтримували лише близько 2% опитаних, і це, вочевидь, були переважно самі кримські татари, які становили тоді 0,7% населення країни, плюс приблизно вдвічі більше людей інших національностей, то зараз рівень підтримки сягає 57%.
Таке різке зростання рівня підтримки пояснюється не лише позицією та поведінкою практично всього корінного народу Криму під час та після окупації, які яскраво продемонстрували, хто є хто на цьому півострові. Величезну роль тут і численніх правдивих публікаціях у ЗМІ України, а також чітка позиція на цю тему президента нашої країни.
Два місяці тому на цю тему дуже чітко висловився Мирослав Маринович, який по праву вважається одним із моральних авторитетів України. Його виступ на церемонії закриття кримськотатарського літературного конкурсу «Кримський інжир» наприкінці серпня в Києві, а потім опублікований на «Еспресо» та на сайті Українського католицького університету, викликав щире захоплення кримських татар, у тому числі й в окупованому Криму.
Він говорив про необхідність ухвалення рішення щодо автономії якомога раніше і не залишати це рішення «на потім», щоб після закінчення війни кримські татари поверталися вже до своєї автономної республіки. Дуже важливо, щоб тема Криму, його деокупації та прав його корінного народу постійно були присутні у засобах інформації.
Бажаю плідної роботи нашому форуму та сподіваюся, що діяльність «Кримського Форуму» стане ще одним внеском у справу вигнання окупантів з наших земель та відновлення норм міжнародного права. Дякую за увагу і дуже сподіваюся, що наступний «Кримський форум» ми проведемо, як і належить, уже в самому Криму.
Читайте також:
Читайте новини в телеграмi
Актуальнi новини Украiни та свiту
Підписатись