Документальний фільм «Палаюче серце» (Yangan Yürek) кримськотатарської журналістки Ельмаз Асан отримав спеціальну нагороду журі у межах Першого Міжнародного Кримського кінофестивалю (International Crimean Film Festival / Uluslararası Kırım Film Günleri), який проходив 17–19 вересня у Стамбулі. Це премія Ервіна Ібрагімова за права людини.

Про це повідомила авторка фільму, журналістка Ельмаз Асан у коментарі QIRIM.Media.

Стрічка розповідає про історію кримськотатарського національного руху, боротьбу дружини політв'язня і дисидента Мустафи Джемілєва Сафінар Джемілєвої, про те, чому вона обрала такий непростий шлях.

«Вони одружилися в Сибіру, в Якутії. Вона обрала шлях бути одруженою з політв'язнем. Це історія національного руху, як ми виборювали повернення на історичну батьківщину, через що проходили люди, в яких подіях вона брала участь, як вона жертвувала собою, попри те, що мала двох дітей», - розповідає авторка фільму.

Сафінар Джемілєва у цьому фільмі поділилася з журналісткою тим, як за радянських часів проходила через допити КДБ, як її звільняли з роботи, як дитину не брали до дитсадочка.

«Розповісти – це легко, а що в неї було всередині – це непросто», – каже Ельмаз Асан.

Коли Сафінар Джемілєва повернулася до Криму, кримські татари після депортації починали життя заново на своїй історичній батьківщині, народу довелося пройти низку перепон.

«Тоді в нас не було зневіри. Навпаки, ми мали дуже великі надії, що все буде добре. І ця надія допомагала мені триматися. Якщо не горітиму я, якщо не горітимеш ти, хто освітить цю темряву?» — цитує героїню авторка фільму.

Ельмаз Асан під час церемонії нагородження

Сафінар Джемілєва після повернення кримських татар з депортації створила Лігу кримськотатарських жінок, метою якої була допомога співвітчизникам. Зокрема, вона допомагала дітям, які залишилися без батьків, знаходити родини. А також багато інших ініціатив.

«Пані Сафінар поставила собі за мету щодня приносити користь своєму народові.(...) Наприкінці фільму вона каже, дивлячись на море: «Тут в Туреччині нас мешкає велика кількість і ми хочемо повернутися додому». І я теж зараз дивлюся на море і хочу повернутися на батьківщину – до Криму», - зізнається Ельмаз Асан.

Сафінар Джемілєва під час церемонії нагородження

Документальний фільм «Палаюче серце» готувала команда однодумців — кримських татар з окупованого Криму, з Туреччини, з України та низки європейських країн. Ельмаз Асан каже, що стрічку створили протягом трьох місяців.

«Моя мета була – об'єднати Крим. Щоб у цьому проєкті брали участь люди з Криму, які нині розкидані по всьому світу. Це Крим, Київ, різні європейські країни, де зараз мешкають мої співвітчизники. Хотіла зібрати їх усіх і зробити цей фільм. І я це зробила, зібравши суперкоманду», - розповідає журналістка.

З міркувань безпеки прізвищ людей, які працювали з нею над фільмом, авторка не називає.

«Ми, кримські татари, дуже скучили щось робити нашою рідною мовою. Ми давно не робили таких проєктів, де ми всі разом. І це нас всіх об'єднало. (...) Нагороду я присвячую людям, всім кримським татарам, які борються сьогодні за повернення додому», – додає Ельмаз Асан.

Нагорода Ельмаз Асан

Перший Міжнародний Кримський кінофестиваль, який відбувся у Стамбулі, був присвячений 100-річчю кримськотатарського кінематографа.

Відлік історії кримськотатарського кіно організатори ведуть від 1926 року, коли вийшов німий художній фільм «Алім (Айдамак)» — Alim (Aydamak). Саме показом цього фільму було відкрито фестиваль у Стамбулі.