Лідер кримськотатарського народу, народний депутат України Мустафа Джемілєв виступив з промовою на Шостому саміті Кримської платформи, який відбувся в Нью-Йорку в рамках 81-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН.

Нижче публікуємо повний текст промови.

Шановний Президенте України! Вельмишановні глави та представники країн учасниць 6-го саміту Кримської платформи, ваші високоповажності, пані та панове!

Щиро дякую всім, хто бере участь у цьому дуже важливому для всього світу, для нашої країни і особливо для корінного народу Криму саміті.

Сьогодні вже 4599-й день окупації Криму. Думаю, що ця цифра не була б чотиризначною і окупація закінчилася б ще 12 років тому, якби дії як керівництва України, так і всього світового співтовариства були більш рішучими і продуманими.

У ті тривожні дні, коли російські війська почали вторгнення до Криму, ми як представники корінного народу півострова намагалися підтримувати постійний зв’язок з керівництвом нашої країни, координувати з ним наші дії, зв’язувалися з посольствами дружніх нам країн у Києві, насамперед країн, які підписали у 1994 році Будапештський меморандум, згідно з яким в обмін на нашу відмову та ліквідацію всього ядерного арсеналу гарантували Україні безпеку і захист її територіальної цілісності. Направляли також звернення з проханням про допомогу до Ради Безпеки ООН, керівництва НАТО, до Організації Ісламська конференція.

Ми очікували з боку керівництва нашої країни і наших союзників рішучих дій проти окупантів. Тисячі наших молодих людей висловили готовність зі зброєю протистояти окупантам разом з українськими військовими частинами, дислокованими в Криму. Але відповіді з боку українського керівництва і посольств зводилися до прохань не вчиняти жодних дій, які можуть призвести до кровопролиття, і запевнень, що питання звільнення Криму обов’язково буде вирішене шляхом дипломатичного тиску на агресора. А дислоковані в Криму українські військові частини за розпорядженням з Києва залишили територію півострова.

Така позиція керівництва України і наших західних союзників дуже надихнула Путіна на нові захоплення територій України. А в Криму основними об’єктами репресій (масових обшуків, арештів, катувань, викрадень і вбивств активістів) стали представники корінного народу.

Зрозуміло, воєнні дії в Криму проти окупантів могли призвести до великого кровопролиття, але я абсолютно впевнений у тому, що це зупинило б подальшу російську експансію і, відповідно, запобігло б у багато разів більшому кровопролиттю, яке сталося в наступні роки і триває донині.

На жаль, не було рішучих дій з боку наших союзників і після 24 лютого 2022 року, коли близько 200 тисяч регулярних російських військ за п’ятьма напрямками, у тому числі з території Білорусі та окупованого Криму, вторглися на територію України.

Як відомо, замість термінової військової допомоги, хоча б негайних поставок необхідного озброєння, нашому президенту було запропоновано залишити країну, оскільки, виявляється, за даними їхньої дуже добре поінформованої розвідки, через 3 дні росіяни захоплять Київ, а через тиждень окупують всю Україну.

Легко собі уявити, що сталося б з Україною та її народом, та й узагалі в Європі, якби наш президент замість виконання своїх обов’язків із захисту суверенітету і територіальної цілісності країни дослухався цієї поради.

За підсумками всіх попередніх 5 самітів Кримської платформи, починаючи з серпня 2021 року, ухвалювалися хороші резолюції. У них перелічувалися норми міжнародного права, порушені країною-агресором, найгрубіші порушення прав людини, зміна демографії Криму та інші злочини. Містилися вимоги, щоб відповідно до норм міжнародного права була забезпечена територіальна цілісність України, та інші дуже правильні слова.

Але якщо щось змінилося після Першого саміту Кримської платформи, то лише в гірший бік. Окуповані нові українські території, пролилося море крові, загинуло понад мільйон людей, зруйновані міста і села. Масштаби репресій окупантів у Криму проти всіх інакодумців і особливо проти представників корінного народу стрімко зросли.

Я все своє життя дотримувався принципів ненасильства. Після депортації і геноциду 1944 року кримські татари майже півстоліття боролися за повернення на свою батьківщину до Криму і громадянські права, не проливши за всі ці роки жодної краплі чужої крові, хоча самі зазнавали жорстоких репресій. За відданість принципам ненасильства і демократії мене навіть нагороджували премією ООН імені Ф. Нансена.

Але зараз цілком очевидно, що зупинити путінський російський фашизм, відповідальний за вбивства мільйонів людей, руйнування сотень міст і сіл, який поставив собі за мету знищити українську державу, а потім використати людський потенціал України для подальших воєн, мирними і дипломатичними методами практично неможливо.

Вважаю, що це має бути відображено в заключному документі 6-го саміту Кримської платформи.

Як відомо, у жовтні минулого року Кремль активно розсилав політичним діячам, у тому числі американським конгресменам, коробки шоколадок із зображенням і цитатами Путіна під загальним заголовком «Великі слова великої людини».

Одна з цих цитат звучала: «Кордони Росії ніде не закінчуються». Це експансіоністське висловлювання справді відображає світогляд нинішнього кремлівського керівництва і регулярно транслюється по російському телебаченню.

Але цьому фашистському гаслу є альтернатива, яка звучить: «Кордони Росії закінчаться там, де вона отримає по зубах».

Ось цим зараз активно займається Україна, яка захищає не лише свою територію, а й, по суті, всю Європу.

Але для якнайшвидшого звільнення всіх окупованих територій і закінчення війни Україні необхідна суттєва підтримка, насамперед у вигляді поставок достатньої кількості протиповітряного озброєння для захисту нашого населення від цілодобових російських бомбардувань усієї території України.

Ще раз дякую главам і представникам усіх країн, які взяли участь у цьому саміті.