21 червня в Україні відзначають День ювелірного мистецтва — неофіційне, але шановане професійне свято майстрів та майстринь ювелірного мистецтва. Саме 21 червня 1971 року під час розкопок кургану Товста Могила на Дніпропетровщині експедиція під керівництвом археолога Бориса Мозолевського виявила знамениту Золоту скіфську пектораль. Ця унікальна знахідка, яка вважається одним із найвидатніших ювелірних шедеврів світового рівня, стала символом високої майстерності та багатої культурної спадщини України. До Дня українського ювеліра QIRIM.Media поспілкувалося із засновницею кримськотатарського ювелірного бренду Courabié (Кураб'є — східні солодощі у вигляді пісочного печива) Едіє Карімовою про особливості традиційних прикрас, значення філіграні та майбутнє кримськотатарського ювелірного мистецтва.

Кримськотатарське ювелірне мистецтво є одним із найвпізнаваніших елементів культури, корінного народу Криму. Рослинні орнаменти, складна техніка філіграні та багата символіка формувалися століттями і стали невід’ємною частиною національної спадщини. Про особливості цього мистецтва, сучасне переосмислення традицій та власний творчий шлях.

Едіє Карімова за освітою є дизайнеркою одягу. Вона закінчила Київський національний університет технологій та дизайну та працювала над створенням колекцій для українських брендів. За словами майстрині, інтерес до кримськотатарської культури супроводжував її ще з дитинства. Саме тому в студентські роки вона створювала колекції, натхненні кримськотатарською вишивкою та килимарством. Згодом бажання займатися творчістю привело її до створення власного ювелірного бренду. Сьогодні через прикраси дизайнерка розповідає про культуру свого народу та переосмислює традиційні мотиви у сучасному форматі.

Фото: Едіє Карімова на презентації прикрас свого бренду. Зі сторінки Едіє в Instagram

Однією з головних особливостей кримськотатарських прикрас є техніка філіграні — створення візерунків із тонкого металевого дроту.

«Більшість традиційних кримськотатарських прикрас виконували саме у техніці філіграні. Для них характерна велика кількість дрібних деталей, рослинних орнаментів та складних композицій», — розповідає Карімова.

У традиційних виробах часто використовували зображення тюльпанів, виноградного та дубового листя, тополі та інших рослинних мотивів. Такі орнаменти пов’язані з особливостями ісламської культури, де перевага надається геометричним і рослинним елементам. Основним матеріалом для прикрас було срібло, а найбагатші родини могли дозволити собі золоті пояси та оздоблення дорогоцінним камінням.

Фото: Жіночий пояс (Quşaq) виконаний у техніці філігрань, робота Ельміри Асанової. З сайту «Орьнек»

Особливе місце в кримськотатарській культурі займали жіночі прикраси та головні убори. За словами ювелірки, саме в Криму сформувався особливий варіант жіночої фески, яку оздоблювали вишивкою, монетами та декоративними елементами з металу. «Кримськотатарські жінки прикрашали фески настільки майстерно, що згодом такі вироби стали відомими далеко за межами півострова», — зазначає вона.

Також важливою частиною жіночого вбрання були пояси-кушаки, нагрудні прикраси та підвіски. Вони не лише доповнювали образ, а й свідчили про статус родини.

Фото: Кримськотатарський фес. З сайту Національного музею історії України

У своїй роботі Едіє Карімова не копіює історичні прикраси, а створює нові форми, натхненні кримськотатарською культурою. «Я не відштовхуюся від старовинних прикрас. Мені цікаво знаходити нові образи та переносити в метал елементи культури, орнаменти чи особисті історії», — говорить вона.

Серед робіт, які особливо дорогі майстрині, — сережки Çiçek, назва яких у перекладі з кримськотатарської означає «квітка». У виробі поєднані одразу кілька традиційних символів: квітка як образ жінки в розквіті сил, мигдаль як символ молодості та краси, а також елемент-оберіг, який використовувався у традиційній вишивці.

Фото: Сережки "Çiçek”. З сайту «Courabié»

Ще одна особлива прикраса — сережки “Курочки”. Вона присвячена бабусі Абдє, з якою я провела найбільш теплі й ніжні миті дитинства у Криму. Елементи цієї пари сережок нагадує мені про ті чудові миті дитинства, коли ми з бабусею ходили збирати яйця, у маленьке зелене ведерко, через подвір’я, вкрите виноградом.

Фото: Сережки "Курочки”. З сайту «Courabié»

Також Едіє надихнули особисті спогади про Крим і сучасні події, пов’язані з війною рф проти України та екоцидом, який рф чинить на території України: «У мене є кільце (авторка прикрас наголошує на терміні кільце, а не каблучка – ред.) “Дельфін” з колекції “Чорне море”. Тому що за серце бере ця ситуація через війну. Дуже багато дельфінів помирає. Тисячі просто викидаються на берег. І я з дитинства пам’ятаю, як десь у далині, коли взимку ми ходили на набережну, ми бачили дельфінів, які підпливали з боку Туреччини, їхні спинки в морі».

Фото: Кільце "Дельфін". З сайту «Courabié»

Сьогодні відродження традиційних кримськотатарських ремесел є одним із важливих напрямів збереження культурної спадщини. Водночас майстриня зазначає, що працювати в автентичній техніці філіграні стає дедалі складніше через невелику кількість фахівців, які володіють цими знаннями.

Едіє Карімова вважає, що інтерес до кримськотатарської культури сьогодні зростає, а отже зростають і можливості для розвитку традиційних ремесел.

«Щоб традиція жила далі, потрібно цікавитися своєю культурою, читати книжки, відвідувати виставки та підтримувати майстрів, які продовжують працювати з історичною спадщиною», — переконана вона.

За її словами, важливо не лише зберігати старовинні техніки, а й знаходити нові способи розповідати про кримськотатарську спадщину сучасною мовою. «Культура живе тоді, коли нею цікавляться. Чим більше людей будуть знати історію та мистецтво кримських татар, тим більше шансів зберегти цю спадщину для наступних поколінь».

Фото на ілюстрації: Едіє Карімова. Зі сторінки Едіє в Instagram.