Про це повідомляє Міністерство культури України.

Ця мистецька традиція сформувалася в унікальному середовищі Дніпровсько-Бузького лиману, де поєднуються морські краєвиди й простір степу, — описує Міністерство культури України унікальність орнаменту.

“Саме ця природна гармонія визначила характер таврійського розпису легкого, динамічного та орнаментального, що передає ритм хвиль і лінії сухостепового ландшафту”

Розпис відзначається легкими, плавними лініями та яскравою орнаментальністю. Художники використовують кольори природи регіону: блакить води й неба, відтінки лиману, тепло степової землі та сонця. Така стилістика створює неповторний візуальний зв’язок між людиною і навколишнім середовищем. Спершу техніку застосовували для прикрашання стін хат. Для створення синьо-блакитних і охристих тонів використовували натуральні матеріали — глину, вапно, синьку, мідний купорос. Пензлі робили з шерсті, сіна, тканини або малювали просто долонями та пальцями.

Згодом розпис перемістився на глиняні та дерев’яні вироби, побутові речі, а у 1990-х — на тканину, одяг і прикраси. Сьогодні майстри працюють із сучасними фарбами та синтетичними пензлями, використовуючи п’ять базових мазків, з яких формують образи рибок, квітів, корабликів та інших мотивів.

Традицію продовжують понад сто майстрів, переважно жінки віком 20–60 років. Розпис зберігся у Миколаєві, Очаківському, Вознесенському, Первомайському районах, Галицинівській громаді та історично походить із Кінбурнської коси.

Фото: Тарілка з орнаментом в стилі Таврійського розпису. Суспільне Миколаїв.