Вірменія та Азербайджан роблять обережні, але історичні кроки до примирення. Цей мир був би неможливим без ослаблення позицій росії, яка десятиліттями керувала конфліктом на власну користь.

У липні 2025 року в столиці Об’єднаних Арабських Еміратів відбулася чергова зустріч лідерів Вірменії та Азербайджану — Нікола Пашиняна та Ільхама Алієва.

Перемовини, організовані за посередництва лідерів ОАЕ, засвідчили: сторони близькі до підписання мирної угоди.

Як заявила прессекретар МЗС Вірменії Ані Бадалян, Єреван вважає зустріч в Абу-Дабі успішною.

«Підтверджуємо, що вона може послужити серйозною основою для подальшої реалізації мирного процесу», - додала вона.

Цей прорив став можливим, зокрема, завдяки тому, що росія — колишній «арбітр» на Кавказі — втратила здатність диктувати свою волю. Поки кремль загруз у повномасштабній війні проти України, Вірменія та Азербайджан дедалі активніше звільняються з-під його контролю.

Вибір ОАЕ у якості місця проведення переговорів має неабияке символічне значення. Географічно він далеко від москви. Баку та Єреван вважають, що Абу-Дабі ніколи не займав чийогось боку в цьому конфлікті, тому це вдалий майданчик для переговорів.

Але головне, що це пряма зустріч без посередників, без рф, яка раніше була досить активна в цьому процесі.

Москва більше не гравець

Після другої Карабахської війни 2020 року Вірменія та Азербайджан погодилися на розміщення російських "миротворців" у Нагірному Карабасі.

Президент Алієв не ризикнув дратувати путіна своєї блискучою військовою перемогою, а Пашинян схвалив це, аби зберегти бодай частину Нагірного Карабаху, яку азербайджанська армія на той час ще не звільнила.

Після того, як Азербайджан у 2023-му році, під час одноденної контртерористичної операції, повністю повернув контроль над регіоном, Баку підштовхнув москву вивести свій контингент за межі Кавказу. Кремль охоче погодився на цей крок та перевів навчених російських десантників на український фронт.

Відтоді відносини між двома країнами почали поступово погіршуватися. Баку дедалі частіше демонстрував свою незалежність, а росія образилася, що втрачає свою роль постійного арбітра у конфлікті між вірменами та азербайджанцями.

Активне охолодження продемонстували й нещодавні інциденти. У червні в російському Єкатеринбурзі затримали кількох азербайджанських громадян нібито за участь у "незаконній міграції". Азербайджанське МЗС викликало посла рф для пояснень, а місцеві медіа назвали інцидент «приниженням національної гідності».

Ці події стали кульмінацією тривалої напруги, яка бере початок з 2024 року — коли російські військові збили азербайджанський пасажирський літак.

Баку очікував прозорого розслідування та покарання винних, але москва не виконала жодної з вимог, підірвавши довіру.

Про це QIRIM.News розповів голова Центру досліджень Південного Кавказу, експерт з Баку Фархад Мамедов.

За його словами, після трагедії з літаком дії рф не відповідали справедливим сподіванням азербайджанської сторони.

«Очікувалося, що росія покарає винних у катастрофі. Натомість ми побачили жорсткий курс стосовно Баку: образливі заяви російських чиновників, жорстокість у Єкатеринбурзі та інформаційний супровід, що сіє страх серед азербайджанців у росії — незалежно від їхнього громадянства», — наголосив Мамедов.

Вірменія обирає Європу

У Вірменії паралельно триває процес зовнішньополітичної трансформації. Прем’єр-міністр Нікол Пашинян дедалі відвертіше дистанціюється від москви, просуваючи ідею «суверенного курсу».

Одним з ключових фронтів цієї боротьби стала Вірменська апостольська церква — один з центрів проросійських настроїв у країні.

Уряд Пашиняна відкрито звинуватив церковні структури у спробах дестабілізації ситуації й співпраці з "іноземними силами". Йдеться про безпрецедентне протистояння між світською владою та духовенством, яке десятиліттями мало вплив на політичне життя країни.

Як розповів QIRIM.News вірменський політичний оглядач Ішхан Вердян, хоча важко стверджувати, що рф безпосередньо керує церковними структурами, успіх церковників у протистоянні з урядом стане успіхом і для самої росії.

«Уряд Пашиняна діяв рішуче: в червні та на початку липня було затримано понад сотню осіб, включно зі священниками.

Формальні звинувачення — заклики до повалення конституційного ладу. Проте насправді це — превентивна реакція на спробу створити внутрішній осередок проросійського заколоту», — каже вірменський експерт.

Обережний оптимізм

Попри всі позитивні сигнали, мирна угода між Баку та Єреваном ще не підписана. Обидві сторони досі мають взаємні претензії, зокрема щодо делімітації кордонів і відкриття транспортних маршрутів.

Однак навіть сам факт перемовин на такому рівні — на нейтральній території й без участі росії — свідчить про нову еру на Південному Кавказі.

Еру миру між двома народами, яких об'єднує російське колоніальне минуле та пов’язує майбутнє без нагляду з боку москви.