Етап — переведення з одного місця позбавлення волі до іншого (переважно зі слідчого ізолятора до тюрми), вважається одним з найважчих випробувань в житті ув'язненого.

Про те, які труднощі виникають під час етапування, як їх переживають люди, розповіла QIRIM.News адвокатка багатьох кримськотатарських бранців Кремля Ліля Гемеджі.

Вона зазначила, що дещо схоже з етапом може статися вже в СІЗО, коли ув'язненого свідомо переміщають з одної камери до іншої.

Це на тюремному жаргоні називається "карусель" і відбувається, якщо у в'язня погані стосунки з адміністрацією СІЗО або є "замовлення" на нього.

Гемеджі, як і інші адвокати, називає це тортурами. 

"Після ув'язнення в СІЗО людина починає звикати до нових умов проживання, адаптується, знаходить якісь зручні варіанти перебування там. І раптом її переводять до іншої камери. Ув'язнений знову змушений налагоджувати діалог та стосунки зі співкамерниками. Це стрес.

Такі тортури застосовувалися щодо мого підзахисного Руслана Сулейманова, коли він перебував у СІЗО-4 міста Ростова-на-Дону. Його щотижня поміщали у різні камери", - розповіла вона.

Етап з СІЗО до тюрми може відбуватися в будь-який час, наприклад, о другій годині ночі. Адміністрація СІЗО не повідомляє наперед, куди будуть вивозити ув'язненого.  Людина під час етапу не має можливості зв'язатися з родичами, повідомити про себе. 

Проте етап — це не тільки психологічний стрес, а й фізичний шок. 

Наприклад, кримськотатарський політв'язень Раїм Айвазов, перебуваючи у СІЗО, повернув свої теплі речі сім'ї. Коли розпочався етап, його відвезли до Красноярського краю. Під час перевезення він відморозив собі палець і навіть йшлося про ампутацію, аби запобігти гангрені.

Айвазова везли в машині, де було дуже холодно.

"Треба розуміти, що ув'язнених поміщають у спеціальний фургон, розгороджений усередині ґратами, з обох боків дві так звані “склянки” для окремих ув'язнених.

Ці відділення дуже тісні. Люди часто тримають речі на колінах, деякі — на голові, аби була можливість розім'яти ноги. У такому положенні ноги постійно затікають", - повідомила Гемеджі.

"Наші кримськотатарські політв'язні їхали по п'ять годин до Краснодара і їм давали за цей час 15 хвилинну перерви на похід у туалет. Це дуже складно. Треба встигнути розім'яти ноги, сходити в туалет, а в нашому випадку ще й молитися", — розповіла Ліля Гемеджі.

Етап поїздом не менш важкий. Як правило, конвоїри приводять в купе, розраховане на шість осіб, до дев'яти людей. Засуджені найчастіше їдуть сидячи.

У них немає можливості щось випити або поїсти. Навіть до туалету їх виводять конвоєм і лише тоді, коли захочуть самі конвоїри.

Варто додати, що етап может тривати навіть до двох місяців, коли на шляху до кінцевого призначення ув'язнених поміщають в різні СІЗО.

«Уявіть, коли вас приводять до слідчого ізолятора, перше, куди вас спускають, це в карантин, тобто, в підвал СІЗО. Там вогко, неприємний запах, переповнені камери, відсутні елементарні гігієнічні умови, туалет може бути без зливу», - зауважила адвокатка.

Вона розповіла історію політв'язня Сервера Мустафаєва. Хоча його етапували з Криму до Ростова, а це відносно короткий шлях, але перевезення тривало досить довго. 

Сервера посадили в камеру краснодарського СІЗО,  де дірка у підлозі слугувала туалетом. В той день, коли він там перебував, фекалії заповнили всю камеру. І Серверу довелося вилазити на верхню полицю ліжка разом з сумками.

Близько доби він провів у таких умовах. Крім того, єдине вікно виходило на сміттєві баки, де гнили залишки продуктів.

Адвокатка зазначає, що жахливі умови етапу переносити важко, особливо хворим та людям похилого віку.

Етап у росії — страшна річ. За російськими законами, влада не зобов'язана надавати рідним жодної інформації про місцеперебування та стан здоров'я політв'язня під час етапу.

Тому перевезення ув'язнених може привести до важких наслідків для здоров'я людини.