У вересні минає рік, як громадянський журналіст, політв’язень з хворобою серця Амет Сулейманов, якого росія засудила до 12 років ув'язнення, перебуває в російській в'язниці у Володимирі, відомій як «Володимирський централ». Він потребує операції із заміни серцевого клапана і вже рік не отримує необхідної йому терапії. Про те, скільки кримських політбранців потребують медичну допомогу, через що їм доводиться проходити у російських в'язницях та як таких людей витягти з-за ґрат – QIRIM.News поспілкувалися з родичами політв'язнів, правозахисницею Вікторією Нестеренко та Представницею Президента в Автономній Республіці Крим Тамілою Ташевою.

Амет Сулейманов - кримський татарин з Бахчисарайського району Криму. Разом з дружиною Лілею Люмановою мають чотирьох синів. За професією він менеджер з продажів, однак після окупації Криму росією став громадянським журналістом. Чоловік страждає від артеріальної та мітральної недостатності серця. Він перебував у черзі на операцію із заміни серцевого клапана.

Фото: Facebook/Lilya Lyumanova

Вперше Амета Сулейманова затримали 22 жовтня 2019 року на Керченському мосту, коли він повертався до Криму з судового процесу у Південному окружному військовому суді у політично мотивованій справі над мешканцем півострова. Тоді за кілька годин його відпустили.

11 березня 2020 року в будинку Сулейманова співробітники ФСБ провели обшук. Того дня аналогічні обшуки відбулися в помешканнях ще кількох кримських татар. Окупаційний суд у Сімферополі призначив чоловіку домашній арешт. Йому інкримінували «участь в діяльності терористичної організації». Окупанти звинуватили Амета Сулейманова у нібито причетності до організації «Хізб ут-Тахрір», яка заборонена в росії, але вільно діє на території України та інших країн світу.

Фото: Кримська солідарність

29 жовтня 2021 року Південний окружний військовий суд у ростові-на-дону засудив Амета Сулейманова до 12 років позбавлення волі. До 5 квітня 2023 року чоловік перебував під домашнім арештом через хворобу серця. Потім російські силовики забрали його з дому відбувати «покарання» до СІЗО №2 Сімферополя, а згодом з Криму етапували до росії — у «Володимирський централ».

Дружина Ліля Люманова у серпні приїжджала до чоловіка у в'язницю на коротке побачення. Довготривале, яке дозволено раз на рік, вона з дітьми використала у квітні. У розмові з QIRIM.News розповідає – переживає за здоров'я чоловіка, тож поїхала побачити його.

«Ми бачилися дві з половиною години через скло. З останньої нашої зустрічі він схуд, є проблеми зі здоров'ям – задишка, високий тиск», - каже Ліля Люманова.

Вона нагадала, що Амету Сулейманову потрібна операція із заміни серцевого клапана. Зараз навантаження йде на другий клапан. Перебування за ґратами для нього небезпечне. Влітку Апеляційний суд росії відмовив у звільненні з-під варти її чоловіка, попри наявність у нього захворювань, які входять до переліку несумісних з умовами ув'язнення.

«Ми подавали клопотання з приводу того, щоб його звільнили з-під варти за станом здоров'я. Тому, що в російському правовому полі є таке положення: коли людина хвора, є деякі коди захворювань, які підпадають під звільнення з-під варти. Ми подали на незалежну експертизу, яка підтвердила, що принаймні два захворювання підпадають під звільнення з-під варти. Суд це не врахував, сказали, що він може відбувати покарання», - розповіла жінка.

Коли вона приїжджала до чоловіка у в'язницю, поспілкувалася з начальницею медичної служби. Та визнала, що Амету потрібна операція. Тож нібито надіслали запит до московської лікарні на її проведення. Однак остаточної відповіді щодо операції дружина бранця не отримала.

«Питання операції зависло у повітрі. Ми встигли, коли він був під домашнім арештом тут, у Криму, поставити його на чергу з протезування серцевого клапана. Потім його перевели під арешт у Володимир. Як відбуватиметься ця процедура - для мене загадка, якщо він у Криму стоїть на черзі», - каже дружина.

Ліля Люманова розповіла також, що вже рік Амет Сулейманов не отримує необхідної йому біцилінотерапії. За її словами, вона намагалася довести, що чоловікову на пожиттєвій основі для печінки вкрай необхідне це лікування.

«У СІЗО №2 міста Сімферополя, яке має славу ізолятора з найжорсткішими умовами, то навіть це друге СІЗО проводило йому біцилінотерапію. А тут ми не можемо добитися. У вересні вже рівно рік, як він прибув у Володимир по етапу. І рівно рік не отримує цю біцилінотерапію. Через те, що в нього ревматизм серця, йому на постійній основі Біцилін-5 потрібен (…) Його відсутність загрожує загостренням. Це як «сніговий ком», ревматизм серця, ревматизм суглобів. Тобто, воно вже проявляється, просто цей препарат зупиняв якісь процеси», - пояснила Ліля Люманова.

Фото: Кримська солідарність

Крім того, як зазначила жінка, не всі ліки, які надсилає родина, чоловікові передають. У в'язниці система така, що на руки видають лише ті препарати, на які є дозвіл начальника медичної частини. Решту відкладають у «каптерку», де лежать речі ув'язненого.

«Не всі ліки йому дозволяють. Те, на що ми змогли частково отримати дозвіл, це не весь список ліків, які на постійній основі він повинен приймати. Зараз ми з адвокатами працюємо над тим, щоб ще лікар «дав добро» на низку препаратів. Ми пишемо постійно якісь звернення, заяви», - розповіла Ліля Люманова.

Щодо умов тримання Амета Сулейманова у «Володимирському централі», жінка сказала, що «це чотири стінки, на вулицю виводять лише на годину і назад у камеру».

У Представництві Президента в Автономній Республіці Крим QIRIM.News повідомили, що станом на 2 вересня цього року окупанти незаконно ув’язнили 218 осіб з Криму, з них 132 — кримські татари. Наразі відомо про понад 40 українських політв’язнів з Криму, які потребують термінової медичної допомоги. Серед них і Амет Сулейманов.

Також йдеться про таких бранців як Тофік Абдулгазієв, незаконно засуджений окупантами до 12 років ув'язнення. Він страждає від туберкульозу, двосторонньої пневмонії, анемії, серцевих захворювань та інших серйозних недуг. У квітні в критичному стані чоловіка вивезли з в'язниці Верхньоуральська Челябінської області та помістили до тюремної туберкульозної лікарні №3, де через два тижні він потрапив до реанімації.

Фото: Кримська солідарність

У списку й Сервет Газієв, у якого паралізована частина обличчя, він пережив мікроінсульт, політв’язні Яшар Муєдінов, Едем Смаїлов, громадянська журналістка та медсестра Ірина Данилович, яку росія незаконно засудила до майже 7 років позбавлення волі. Жінка перенесла гострий отит і рік тому повністю втратила слух на ліве вухо. Аби добитися отримання медичної допомоги, Ірина оголошувала голодування. Однак, як розповідав її батько, лікування вона так і не отримала.

Фото: Кримський процес

Отримати повну інформацію про стан здоров’я політв’язнів неможливо через відсутність доступу до місць їх утримання, зазначили у Представництві Президента в АР Крим. Відомо, що ці люди мають різні симптоми та хвороби, які потребують профільного лікування, але російська влада свідомо їм у цьому відмовляє.

Правозахисниця, менеджерка проєктів Центру прав людини ZMINA Вікторія Нестеренко повідомила QIRIM.News, що її організація нарахувала щонайменше 65 кримських політв'язнів, які потребують медичної допомоги.

«Зараз у нас є інформація про те, що принаймні 65 саме кримських політв'язнів потребують медичної допомоги. Це й люди, які мають інвалідність, і люди, які мають хронічні захворювання і з цими хронічними захворюваннями були ув'язнені. Також це політв'язні, які набули захворювань під час тримання під вартою, в СІЗО чи вже в ув'язнені», - зазначила Вікторія Нестеренко.

Фото: Facebook/Вікторія Нестренко

Серед тих, хто потребує медичної допомоги й політв'язень Азамат Еюпов, який переніс у СІЗО чотири інсульти, каже правозахисниця.

«Йому проводили МРТ і всі діагнози підтвердилися, тобто йому потрібна негайна госпіталізація», - наголосила Вікторія Нестеренко.

Донька Азамата Еюпова, Беян, повідомила QIRIM.News, що її батько протягом місяця був у лікарні.

«На сьогодні стан батька середньо-задовільний, його виписали з лікарні, сказали, що він здоровий. Пробув у лікарні місяць, призначили йому уколи від запаморочення, від тиску, давали вітаміни та кололи магнезію, стан трохи покращився», - зазначила донька бранця.

Однак, за її словами, в умовах ув'язнення у Азамата Еюпова зіпсувався зір та погіршився стан зубів.

«Терміново потрібен кваліфікований лікар», - додала вона.

Фото: Кримська солідарність

Попри це, настрій у бранця оптимістичний, він чекає якнайшвидшого повернення додому.

У списку політбранців, яким потрібна медична допомога, пенсіонерка з Криму Галина Довгопола. ЇЇ окупанти затримали у листопаді 2019 року, звинувативши в нібито «державній зраді». Засудили жінку до 12 років ув’язнення в колонії загального режиму. Вікторія Нестеренко каже: інформації про Довгополу обмаль.

«Єдина інформація, яку ми можемо отримувати, це від адвоката і від партнерських правозахисних організацій. Вона - пенсіонерка, в неї були хронічні хвороби. Через те, що вона перебувала ще в СІЗО, в неї загострилася проблема з хребтом, посилилися болі. Крім того, вона відчувала слабкість у м'язах ніг, в зоні тазу та періодичні оніміння. Це інформація була в нас ще на початок 2022 року. Відтоді у нас, на жаль, оновлень немає», - зазначила правозахисниця.

Фото: Facebook/denisovaombudsman

«Зазвичай політв'язні перебувають у жахливих умовах, їх погано годують, недостатньо добре лікують, якщо взагалі лікують. Нам розповідали родичі політв'язнів, що зазвичай від усіх хвороб якийсь парацетамол або ібупрофен», - каже менеджерка проєктів ZMINA.

14 вересня окупаційна поліція Криму затримала незрячого Олександра Сізікова, якого з липня 2020 року тримали під домашнім арештом. Напередодні російський суд залишив у силі вирок чоловіку – 17 років ув'язнення.

Правозахисниця наголошує: кількість політв'язнів, які мають проблеми зі здоров'ям, зростає. Переконана, що тримати таких людей в ув'язненні – свідома політика росії.

«На мій погляд, всі ці жахливі умови утримання впливають як морально, так і фізично на здоров'я людини. Можна стверджувати, що це свідома політика. Зокрема, й з боку «суддів», які розглядають апеляцію чи скаргу адвоката щодо переведення на інший режим чи звільнення ув'язненого у зв'язку з його хворобами, як у кейсі з Тофіком Абдулгазієвим, наприклад» (російський суд відмовив важкохворому політв'язню у звільненні через стан здоров'я – ред.), - пояснила правозахисниця.

Представниця Президента в Автономній Республіці Крим Таміла Ташева констатує, що російські окупанти продовжують чинити систематичний тиск на українських політв’язнів, принижуючи їхню честь, гідність, віросповідання. За її словами, частиною незаконних заходів окупантів є переміщення кримських політв’язнів з окупованого Криму до російських в'язниць, де умови утримання стають жорстокішими. Їм обмежують можливість отримання допомоги, зв’язку та спілкування з рідними.

«Ми спостерігаємо тривожну тенденцію до зростання кількості українських політв'язнів, які стикаються з проблемами здоров'я в російських тюрмах і колоніях. Це пов’язано з тим, що багатьом з них не надають належної медичної допомоги, а іноді її не надають зовсім», - наголосила Ташева.

Фото: Facebook/Таміла Ташева

Вона нагадала, що у 2023 році через проблеми зі здоров’ям та неналежні умови утримання загинули двоє політв’язнів — Джеміль Гафаров і Костянтин Ширінг.

«Такі випадки, по суті, є вбивствами, за які російська сторона повинна нести відповідальність. Ненадання медичної допомоги є частиною свідомої політики окупантів, яка використовується як інструмент для тиску на політв’язнів з метою їх залякування, приниження, деморалізації та навіть знищення. Це також спосіб для росії контролювати та деморалізувати кримськотатарське населення та українську громаду, зберігаючи страх і репресії на окупованих територіях», - заявила Таміла Ташева.

Вона зауважила, що росія утримує цих людей за ґратами з кількох причин. По-перше, це інструмент політичного тиску на Україну, оскільки кожен такий випадок є болючим для українського суспільства.

«По-друге, це спосіб зламати волю українських громадян, змусити їх зректися своїх поглядів та переконань. Ненадання медичної допомоги, знущання, фізичний і психологічний тиск — це методи репресій, які мають на меті знищення українського спротиву на окупованих територіях», - підкреслила Представниця Президента в АР Крим.

А також, впевнена вона, це частина ширшої політики росії щодо етнічних чисток та дискримінації кримських татар та інших представників проукраїнської громадськості.

Таке ставлення до політв'язнів - це систематична політика росії, щоб придушувати людину далі вже в ув'язненні, підкреслює й правозахисниця Вікторія Нестеренко.

«Крім того, що вони переслідують активних громадян у Криму, потім їх ув'язнюють, «шиють» усі ці справи, присуджують від 10 до 20 років ув'язнення, потім етапують, не надають медичної допомоги. Кожен такий момент розцінюється як продовження тиску на людину вже в ув'язненні», - наголошує правозахисниця.

Розповідає, що у кожному СІЗО чи в'язниці, хоч і законодавство одне, багато залежить від самих працівників системи.

«Бо іноді вони «кошмарять» родичів і самих політв'язнів тим, що відхиляють посилки або вимагають додаткові документи чи сертифікати якості або медичні сертифікати на ліки. Іноді родичі кілька місяців не розуміють, що взагалі ця установа вимагає, який пакет документів потрібен, щоб передати ці ліки. Все індивідуально, залежить від потреб політв'язня. Але в будь-якому випадку ми бачимо, що ці потреби в медичному плані не забезпечуються», - констатує представниця ZMINA.

У жовтні 2023 року Центр прав людини ZMINA та Кримська правозахисна група оприлюднили прізвища 22 представників окупаційної влади у Криму, які відмовляють у лікуванні політв’язням: це судді, прокурори, керівники СІЗО, колоній і медичних служб. Однак коло осіб, причетних до ненадання медичної допомоги в російських і кримських колоніях та СІЗО, набагато ширше й обчислюється сотнями.

На запитання, які поради вона може дати родичам політв'язнів, котрі потребують лікування, Вікторія Нестеренко каже: в цьому напрямку можна працювати лише через адвоката.

«Намагатися писати звернення до російського омбудсмана москалькової. Чим більше буде звернень, тим вищі шанси на те, що вона може звернути на це увагу», - каже вона.

Крім того, зазначає Нестеренко, часто постає питання фінансової підтримки таких кримських родин політв'язнів. Адже вони не можуть часто відвідувати своїх родичів, які перебувають за ґратами в росії. Бо з окупованого Криму до росії - дорога далека і дороговартісна. Так само дорого забезпечувати й поїздки до в'язниць адвокатів бранців.

«Тому тут єдиний варіант – звертатися до правозахисних організацій та державних організацій - Представництво Президента в АР Крим або Офіс Омбудсмана», - додала вона.

Звільнення українських політв’язнів, незаконно утримуваних росією, є вкрай складним завданням, яке вимагає скоординованих зусиль України та міжнародної спільноти, пояснює Таміла Ташева.

Каже, Україна та її партнери продовжують боротися за повернення всіх українських громадян з російського полону. Один з важливих інструментів для досягнення цієї мети — активізація міжнародного тиску на росію. Зокрема, через запровадження нових санкцій, спрямованих проти російських чиновників, відповідальних за репресії та ненадання медичної допомоги політв’язням.

Крім того, важливим є залучення нових міжнародних організацій до процесу обміну та підвищення уваги до цих питань на міжнародних майданчиках, у структурах ООН, Раді Європи, зокрема ПАРЄ, ОБСЄ та інших.

Україна також працює над поширенням інформації про політв'язнів, їхні історії та стан здоров'я. Такі кампанії як акція "Листи до вільного Криму" привертають увагу світу до цієї проблеми.

У Представництві Президента в АР Крим закликають європейські держави та міжнародні організації здійснювати постійний тиск на росію, наполягаючи на дотриманні прав людини та негайному звільненні незаконно утримуваних осіб.

Таміла Ташева зауважила, що звільнення політв’язнів також передбачене у Формулі миру президента Володимира Зеленського, де четвертим пунктом є «звільнення усіх полонених і депортованих осіб». Це передбачає звільнення всіх українських громадян, які утримуються в росії, шляхом повного обміну.

Крім того, цьогоріч президент ініціював Міжнародну платформу за звільнення незаконно утримуваних рф цивільних осіб у межах реалізації четвертого пункту української Формули миру.

«Проте важливо зазначити, що росія наразі практично не погоджується на обмін цивільних заручників, обмежуючись обміном військових на військових. В цьому році у нас є кілька важливих результатів: звільнення Нарімана Джеляла та Леніє Умерової. Ці звільнення стали можливими завдяки зусиллям насамперед керівництва держави та Президента України Володимира Зеленського, ми також висловлюємо подяку іншим країнам-партнерам, які залучені до цього процесу та беруть в ньому активну участь, зокрема Саудівській Аравії, Об'єднаним Арабським Еміратам, Катару, Туреччині, Ватикану. Втім, це лише крапля від великої роботи, що перед нами стоїть», - зазначила Таміла Ташева.

За її словами, у таких умовах важливими є як успіхи українських військових, так і залучення нових дипломатичних інструментів для досягнення мети звільнення політв’язнів. Однак звільнення наших громадян залежить повністю від волі керівництва рф.

«Проте зі свого боку ми можемо і просто зобов'язані розповідати про політв'язнів як всередині держави, так і за кордоном, а також надати максимальну підтримку їхнім родинам, щоб вони не відчували себе наодинці з цим російським злочином», - додає Представниця Президента.

Дружина політв'язня Амета Сулейманова радіє нещодавнім обмінам політв'язнів Нарімана Джеляла і Леніє Умерової й сподівається на краще.

«Мій чоловік вже чотири роки в ув'язненні, з них вже понад рік — саме під арештом. Практика показує, що здорові стають хворими, а хворій людині з цією системою дуже складно боротися. Можна сказати, хворій людині немає часу і сил на ці всі процеси», - каже вона.

Однак розповідає, що її чоловік духом не падає, стійко все переносить, у листах, що надсилає родині, дає поради своїм синам і думає про майбутнє.

«Єдине, чого боїмося, чи вистачить сил і здоров'я винести це. Ми сподіваємося на Всевишнього, треба сподіватися на краще. Коли читаєш його листи, здається, що завтра він прийде додому, і це дає сили й нам пройти ці випробування», - зізнається дружина політв'язня.