В останню суботу листопада в Україні традиційно вшановують памʼять жертв Голодоморів. Протягом 20 століття за радянської влади українці пережили три голоди: 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 років.

Міжнародні та українські історики на основі багатьох досліджень дійшли до висновку, що голод став наслідком цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голодом, тобто, геноцидом. У 1932-1933 роках радянська сталінська влада за рахунок українців, які проживали в УСРР та Кубані, намагалося провести індустріалізацію (побудувати заводи та фабрики, купивши за українське збіжжя обладнання) і покарати українців за опір колективізації, нелояльність до більшовицької влади: на початку 30-х років в українських селах сталося понад 4 тис. масових протестних виступів за участю близько 1,2 млн осіб. Йосип Сталін боявся втратити Україну як ресурс. Радянським керівництвом було прийнято рішення про повне вилучення всіх запасів зерна, а згодом про конфіскацію інших продуктів харчування та майна в якості штрафів за невиконання плану здачі хліба. Крім того, активно практикувалося перекриття доріг та ізоляція населених пунктів, таким чином ізолюючи голодуючих та унеможливлюючи їхній порятунок. Був застосований режим «чорних дощок» і заборона голодуючим виїжджати за межі України. Колгоспи і села, занесені на «чорні дошки», оточувалися загонами міліції та радянських спецслужб. Звідти вивозили усі запаси їжі. Заборонялася торгівля та ввезення будь-яких товарів. Чинним було кримінальне переслідування за "розкрадання соціалістичної власності". Каралося навіть збирання колосків на полях.

Крім того, режим усіляко блокував для світу інформацію про голод. Така політика сталінського режиму забрала, за різними даними, життя від 3 до 7 млн українців, серед яких були переважно діти.

Голодомор охопив територію УСРР у 1932–1933 роках. Особливо постраждали Київська, Харківська, Полтавська, Чернігівська та інші області, які традиційно були зерновими регіонами. Крім того, втрата традиційного селянства як соціального класу мала руйнівний вплив на українську культуру.

Інформація про голод активно приховувалася протягом всього часу існування СРСР. Зруйнувати мовчання, отримати доступу до українських архівів стало можливим лише з падінням радянського режиму. З 1993 року в Україні на державному рівні відбувається вшанування безвинних жертв Голодомору. У листопаді 2008-го в Києві було споруджено Національний меморіал жертв Голодомору. Загалом в Україні встановлено понад 7.100 меморіалів, пам’ятників та пам’ятних знаків, присвячених жертвам Голодомору.

У 2006 році Верховна Рада визнала голодомор «актом геноциду» українців. На сьогоднішній день визнали Голодомор геноцидом також Бельгія, Болгарія, Ватикан, Велика Британія, Грузія, Естонія, Ісландія, Ірландія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Молдова, Нідерланди, Німеччина, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Хорватія, Чехія, Франція, Швейцарія, Європейський Союз, Еквадор, Канада, Колумбія, Мексика, Парагвай, Перу, США, Австралія, Бразилія. При цьому, росія протягом усього часу заперечує Голодомор, називаючи дану тему «надуманою».

Варто памʼятати, що Голодомор 1932–1933 років був не просто гуманітарною катастрофою, а злочином проти української нації, що мав на меті її фізичне та духовне винищення. Відтак щороку мільйони людей по всьому світу запалюють у цей день свічку на знак скорботи за загиблими від рук радянського режиму.

Фото ілюстративне