У травні 2025 Президент України Володимир Зеленський призначив Нарімана Джеляла послом України в Туреччині. Минулого тижня Джелял вручив вірчі грамоти Президенту Туреччини Реджепу Таїпу Ердогану.

В інтерв'ю українським журналістам в Анкарі дипломат розповів про ключові аспекти українсько-турецьких відносин, зокрема переговори між Україною та росією, які відбувалися в Анкарі, про позицію Туреччини в цих перемовинах, а також про пріоритетні сфери, на яких він зосереджуватиметься для подальшого зміцнення партнерства між двома країнами.

Пане посол, з Вашого дозволу, я хотіла б розпочати з особистого запитання. Ні для кого не секрет, що Ви — не кар’єрний дипломат. Ваш багатогранний досвід у сфері журналістики та на посаді заступника голови меджлісу, безсумнівно, стануть Вашими перевагами на новій посаді. Водночас чи очікували Ви цього призначення? Яка була перша реакція у Вас та Вашої сім’ї?

— Безумовно це була неочікувана пропозиція й така, від якої не відмовляються. Призначення Послом — це велика честь і водночас велика відповідальність.

Я вдячний за цю довіру Президенту України Володимиру Зеленському й робитиму все, що в моїх силах, аби не лише виправдати її, а й бути гідним представником народу України.

Я також дуже вдячний своїй родині за підтримку, адже це рішення стало для них такою ж несподіванкою. Необхідність покинути рідний Крим, улюблений дім, двічі переїжджати спочатку з Криму до Києва і тепер з Києва до Анкари вимагає великої витримки і любові.

Моя наймолодша донечка, якій всього 4 роки, одразу виставила умови, за яких погодиться поїхати зі мною. Добре, що її вимоги я все ще поки здатний реалізувати, тож маю героїчну опору з боку всієї родини тут, в Анкарі.

Питання припинення вогню залишається пріоритетним для України. У травні та червні цього року в Туреччині відбулися дві зустрічі за участі української та російської сторін. Як Ви оцінюєте ці переговори? Наскільки вони відповідали цілям України? Яка позиція росії під час переговорів та які її вимоги щодо припинення вогню?

— Питання припинення вогню для України дійсно залишається ключовим, і Україна ніколи не поступалась цим пріоритетом. Але ми також твердо дотримуємося принципової позиції: мир можливий лише тоді, коли він є справедливим.

Президент України Володимир Зеленський неодноразово наголошував: жодного «заморожування» конфлікту чи компромісів за рахунок територіальної цілісності, суверенітету чи майбутнього України бути не може. Це для нас не предмет торгу.

Зустрічі в Туреччині у травні та червні отримали чітко окреслений гуманітарний фокус: обмін полоненими, повернення тіл загиблих. У цьому контексті зустрічі відповідали українським цілям — там, де можна досягнути результату без поступок у принципових питаннях, ми працюємо.

Натомість російська сторона не демонструє жодної конструктивності.

Саме вони постійно знімають з порядку денного питання припинення вогню, попри якісь публічні заяви, адже їхні справжні наміри українці й весь світ бачать красномовно в щоденних обстрілах українських міст.

Їхні вимоги виглядають як ультиматуми, не мають нічого спільного з реальністю та абсолютно не враховують базових принципів міжнародного права. Але ми щиро вдячні Туреччині за її зусилля — саме завдяки її посередництву такі непрості розмови взагалі можливі.

Україна залишається відкритою до діалогу — але виключно з метою досягнення справедливого миру. Ми чітко артикулюємо: тільки повне виведення російських військ, відновлення контролю над усіма тимчасово окупованими територіями та гарантії безпеки можуть стати основою справедливого миру.

Тому Україна сьогодні — не сторона, яка ухиляється від переговорів. Навпаки. Ми говоримо з усіма, хто щиро прагне миру. Але ми не дозволимо, щоб нашу державу змусили до капітуляції під виглядом необхідності компромісу.

Угода щодо обміну полоненими, досягнута в Стамбулі, вже деякий час реалізовується. Під час цього процесу стало відомо, що росія, зокрема у випадку обміну тілами загиблих, передає тіла і своїх військових. Чи були з боку росії інші кроки, спрямовані на зрив цього процесу? Крім того, ми бачимо, що кримських татар не включають до обмінів. На Вашу думку, яка основна причина цього?

— Російська федерація, на жаль, демонструє цілковиту зневагу до гуманітарного права. Почнемо з того, що за всіма нормами міжнародного права, цивільні не можуть бути ув’язненими особами та підлягають негайному звільненню у випадку затримання.

Як бачимо, саме росіяни використовують навіть цей фактор для торгу, хоч як неприйнятно це не було б.

Водночас ми неодноразово стикалися зі спробами росії штучно затягувати процеси обміну, висувати додаткові умови, а іноді — відверто саботувати досягнуті домовленості. Навіть такий, здавалося б, людяний крок як повернення тіл загиблих, використовується кремлем у суто політичних цілях.

Що ж до виключення з обмінів представників корінного народу України — кримських татар — це не випадковість і не технічна помилка. Це свідома, послідовна політика окупаційного режиму, який з 2014 року веде цілеспрямовану кампанію репресій проти кримських татар.

Удар спрямований саме на тих, хто не мовчить про окупацію, хто відстоює правду.

Кримські татари стали мішенню російського терору не тому, що порушили закон, а тому, що продовжили опір. Їх намагаються ізолювати, засудити за сфабрикованими звинуваченнями, тримати в колоніях як «показове покарання». Саме тому їх не включають до обмінних списків — кремль хоче використати їх як символічне залякування для інших.

Ми не допустимо дискримінації за етнічною ознакою. І ми будемо наполягати на тому, щоб представники кримськотатарського народу, які незаконно утримуються росією, були повернуті додому — як і всі наші громадяни.

Однією з кінцевих цілей переговорів у Стамбулі є організація зустрічі на найвищому, лідерському рівні. У цьому контексті росія фактично намагається знайти привід, щоб така зустріч не відбулася, і ставить під сумнів легітимність президента Володимира Зеленського. Якою є позиція української держави з цього питання?

— Позиція України є абсолютно чіткою й базується на Конституції, правових нормах та принципі безперервності державної влади. Жодних підстав для сумнівів у легітимності Президента України Володимира Зеленського після 20 травня 2024 року не існує.

Умови воєнного стану не передбачають можливості проведення виборів, і тому, згідно з законом, вибори можуть бути призначені лише після його завершення — упродовж 30 днів. Це не лише право, а й обов’язок чинного Президента — забезпечити стабільність, керованість державою й оборону країни в умовах повномасштабної агресії.

Спроби російської сторони поставити під сумнів легітимність Президента України — це лише політична маніпуляція й чергова інформаційна атака.

Це робиться, по-перше, з метою делегітимізації української влади як всередині країни, так і на міжнародному рівні. По-друге, аби уникнути зустрічі на рівні лідерів країн для перемовин щодо припинення вогню.

Ми закликаємо партнерів бути пильними до таких спроб, адже подібні наративи прямо грають на руку кремлівській пропаганді. І наші партнери демонструють абсолютне розуміння ситуації: наш президент має тісні контакти з лідерами більшості країн світу.

Україна — це правова держава, яка воює не лише за свої кордони, а й за верховенство міжнародного права. А Президент України сьогодні залишається не лише легітимним главою держави, а й Верховним головнокомандувачем, символом опору та єдності українського народу.

Він особисто прибув у травні до столиці Туреччини та був готовий до переговорів, про що інформував і напередодні. Натомість хто приїхав з російського боку? Україна на чолі з чинним Президентом України Володимиром Зеленським була та залишається готовою до переговорів про припинення вогню, однак з ким говорити?

Як Ви оцінюєте роль Туреччини в цих переговорах? Якою є її позиція, з точки зору України

— Туреччина відіграє важливу роль як посередник у переговорах. Це одна з небагатьох країн, яка зберігає канали комунікації з обома сторонами війни — і, при цьому, послідовно демонструє політичну волю сприяти досягненню справедливого миру.

Сам факт, що зустрічі між українською та російською сторонами можливі на турецькому майданчику, свідчить про рівень довіри до Анкари як до відповідального партнера.

Туреччина від початку повномасштабної агресії чітко заявила про невизнання окупації Криму та інших територій України. Ми високо цінуємо цю послідовність, адже вона базується не лише на дипломатії, а й на повазі до міжнародного права та принципів територіальної цілісності.

Ми вдячні Турецькій Республіці та особисто Президенту Реджепу Тайіпу Ердогану за активну дипломатичну участь у мирних ініціативах, зокрема за сприяння в обмінах полоненими, реалізації Чорноморської зернової ініціативи та наданню переговорних майданчиків. Тому невтомно відзначаємо нашого партнера Туреччину як послідовного регіонального лідера та одну з провідних країн світу.

Водночас ми усвідомлюємо, що навіть найсильніший і найчесніший медіатор не може досягти результату, якщо одна зі сторін — у цьому випадку рф — не має жодного наміру завершувати війну.

Війна росії проти України триває вже одинадцять років — з моменту окупації Криму у 2014-му, і вже четвертий рік — у форматі повномасштабного вторгнення. Яка частина української території наразі залишається під окупацією? У яких регіонах зараз відбуваються найзапекліші бойові дії? Які, на Вашу думку, є пріоритетні потреби України для зміцнення оборони?

— Наразі під тимчасовою окупацією залишається частина східних і південних регіонів України, включно з Кримом. Проте українські Сили оборони тримають фронт і зберігають стійкість у надзвичайно складних умовах.

В планах росії було повне захоплення України за три дні. Завдяки українському опору плани рф змінились. Попри їхнє бажання окупувати Сумську, Харківську, Херсонську, Одеську області та якнайшвидше анексувати їх, як бачимо, завдяки зусиллям Збройних сил України ці плани також не вдалось реалізувати.

За час повномасштабного вторгнення росія втратила вже понад мільйон військовослужбовців та десятки тисяч одиниць техніки — це свідчить не лише про масштаби протистояння, але й про рішучість українського народу захищати свою землю.

Сьогодні найзапекліші бої точаться на сході країни — в районах Покровська, Лиману, Куп’янська, Краматорська. Щодня українська армія відбиває десятки атак, а кількість бойових зіткнень іноді перевищує дві сотні на добу. Росія активно використовує авіацію, керовані бомби, дрони-камікадзе, завдає масовані артилерійські та ракетні удари по українських позиціях та цивільній інфраструктурі.

Водночас українські захисники демонструють надзвичайну мужність і професіоналізм. Для того, щоб зберігати обороноздатність і стримувати ворога, Україна потребує чіткої, системної підтримки партнерів — у вигляді озброєння, боєприпасів, засобів протиповітряної оборони та технологічної допомоги.

Це критично важливо не лише для стабілізації фронту, але й для унеможливлення нових спроб масштабного наступу з боку агресора.

Україна продовжує боротьбу не лише за себе, а за цінності, які є спільними для всього вільного світу. І саме тому підтримка нашої оборони — це не жест солідарності, а внесок у майбутню безпеку Європи та всього демократичного простору.

Звичайно, війна — це основний порядок денний України як держави, яка бореться проти війни на місцях, що триває з 2022 року, і проти окупації з 2014 року. Але є й інші сфери, які потребують обговорення. У зв'язку з цим, яким сферам Ви надасте пріоритет під час перебування на посаді посла з метою подальшого покращення відносин між Туреччиною та Україною як стратегічними партнерами? Якими є потенційні напрямки розвитку?

Між Україною і Туреччиною триває динамічний політичний діалог на найвищому рівні. Водночас ми активно просуваємо інші ключові напрямки: від реалізації оборонно-промислових проєктів до співпраці в інфраструктурі, торгівлі, інвестиціях. Завершується ратифікація Угоди про вільну торгівлю, розширюється економічна взаємодія, включно з участю Туреччини у відбудові України.

Слід відзначити важливу роль Туреччини у якості посередника – як у мирному процесі, так і в реалізації гуманітарних ініціатив, зокрема «зернової угоди».

Потенціал наших відносин – невичерпний. В умовах глобальних викликів Україна й Туреччина мають усі підстави бути союзниками у формуванні нової архітектури безпеки в Чорноморському регіоні.

Ми хочемо вести з турецькими друзями відкритий, системний діалог, орієнтований на конкретні результати та відчутний ефект від нашого стратегічного партнерства.

Туреччина — країна з великою кримськотатарською громадою. Які напрями співпраці з діаспорою будуть у фокусі посольства?

— Кримськотатарська громада Туреччини відіграє важливу роль у збереженні історичної пам’яті, формуванні гуманітарних зв’язків і розвитку міжлюдських контактів між Україною та Турецькою Республікою. Її діяльність у сфері культури, освіти та історичної пам’яті зміцнює міждержавне порозуміння і слугує природним містком для діалогу.

Посольство і надалі сприятиме ініціативам, які укріплюють ці зв’язки на засадах взаємної поваги, спадковості та співпраці.

У Туреччині проживає найбільша у світі кримськотатарська громада, а отже, і можливості її тут ширші. Ми високо цінуємо виявлену кримськотатарською громадою Туреччини солідарність з українським народом, її чітку проукраїнську позицію, яка посилює міжнародний фронт спротиву агресору.

Якою є поточна ситуація в Криму після 11 років окупації? В яких умовах перебувають політичні в’язні?

— Ситуація в Криму після 11 років окупації залишається критичною, попри те, що росія постійно намагається створити ілюзію «спокою» та «розвитку». За вивіскою показових будівництв і телепрограм — системні репресії, незаконні обшуки, арешти, сфальсифіковані суди та реальні вироки.

Особливо під прицілом — кримські татари, журналісти, громадські активісти. Так звані «судові процеси» давно стали інструментом залякування і терору. Але той, хто вважає, що хтось в окупованому Криму, якщо не належить до кримських татар чи поводиться максимально пасивно, перебуває в безпеці, глибоко помиляється. Жертвою російського окупаційного режиму може стати будь-хто.

Політичні в’язні утримуються в жорстких умовах: без належної медичної допомоги, часто без доступу до адвокатів, без елементарного дотримання прав. Це є прямим порушенням міжнародного гуманітарного права. І ми постійно наголошуємо на цьому на всіх міжнародних майданчиках.

Крім відкритого тиску, існує ще й постійне тло «невидимих» утисків. Наприклад, в інформаційному просторі регулярно з’являються ефіри, де окупаційна влада нібито розвінчує «фейки» про утиски кримських татар — кажуть, що можна навчатися українською, але замовчують, що для цього батьки повинні подолати купу перешкод.

І хоч формально цей процес виглядає «просто», насправді це ризикована дія, яка одразу привертає увагу спецслужб. Це постійний психологічний тиск, який змушує людей мовчати. І саме так виглядає справжнє обличчя окупації.

Серед політичних в’язнів я хочу окремо запитати про двох осіб. Як і всі незаконно утримувані, ці двоє також були позбавлені волі за так званим вироком. Чи маєте ви можливість стежити за актуальною ситуацією щодо Асана Ахтемова та Азіза Ахтемова, яких затримали разом з Вами? Чи є якісь новини щодо можливого звільнення цих осіб?

— Так, я постійно стежу за їхньою долею та долею десятків незаконно утримуваних рф наших співвітчизників. Ми продовжую працювати для того, аби вони, як і інші українські політв’язні, змогли повернутися додому.

Наразі ведеться робота через дипломатичні та правозахисні канали, зокрема в межах обмінних механізмів. Ми не полишаємо без уваги жодного з наших. Ми докладаємо максимальних зусиль, щоб вони повернулися додому. Проблема в тому, що росія не хоче їх звільняти, постійно викреслюючи їхні прізвища з обмінних списків.

Час від часу лунають заяви, зокрема з боку США, що заради миру Україна може відмовитися від Криму. Яка Ваша позиція?

— Позиція України, українського та кримськотатарського народів незмінна: Крим — це Україна. Про це було голосно заявлено на мітингу 26 лютого 2014 року в Сімферополі, на цьому постійно наголошує наш президент сьогодні.

Будь-які спроби поставити територіальну цілісність під сумнів — неприйнятні. Ми не торгуємо територіями, свободою чи людьми. І ми очікуємо, що наші партнери, незалежно від політичної кон’юнктури, дотримуватимуться принципів, які захищають міжнародне право. Питання Криму — не предмет торгу, а предмет справедливості.

І наостанок. Як новопризначений посол що б Ви хотіли сказати турецьким читачам? Чи маєте Ви послання або звернення до турецького народу?

— Мій головний меседж до турецького народу — це слова глибокої поваги, вдячності та солідарності. Україна сьогодні веде не просто війну — ми боремося за своє право бути вільною, незалежною, суверенною державою на своїй землі.

Це наша національно-визвольна боротьба — за повернення своїх територій, своїх громадян, свого майбутнього.

У цьому сенсі Туреччина, як ніхто інший, може зрозуміти, що переживає сьогодні український народ. Адже у вашій історії є свій Kurtuluş Savaşı — національно-визвольна боротьба 1919–1922 років, яка сформувала сучасну Турецьку Республіку. Українці, як і турки сто років тому, стоять на своїй землі, не намагаючись завоювати чужу, а лише прагнучи вигнати окупанта й захистити свій дім, свою ідентичність і свою державу.

Хоч я лише нещодавно прибув до Туреччини, але вже неодноразово чув щирі слова підтримки України — і в дипломатичних колах, і в розмовах з людьми у повсякденному житті, які просили передати українському народові, що Туреччина з нами. Це — найбільша цінність. І за неї ми безмежно вдячні.

Світ визнає Туреччину як важливого регіонального лідера і державу, що здатна говорити з усіма. І саме тому ми з особливою повагою ставимось до нашого стратегічного партнера.

Ми впевнені, що ця солідарність й надалі матиме конкретні прояви — бо в таких історичних моментах, як нині, справжня дружба проявляється не лише у словах, а й у діях. І я вірю, що наше партнерство — це не лише політичний альянс, а глибока людська солідарність, яка проходить крізь історію та випробування.