Недім бей, чи є втома від війни в Україні у поляків?
Втоми в польському суспільстві від війни в Україні немає.
Причина тому дуже чітке розуміння суспільства важливості значення цієї війни. Політичні, інтелектуальні еліти дуже чітко говорять чому Польща підтримує Україну, а саме те, що українці, воюючи за свою незалежність з росією, відстоюють свободу і незалежність всієї Європи, в тому числі й Польщі.
Поляки розуміють, що якщо Кремль переможе у цій війні, то він не задовольниться лише Україною і піде далі. Мета Москви більш глобальна — це знищити НАТО, єдність західного світу, а також відновити радянську імперію в їхніх колишніх кордонах з всіма колишніми сателітами, до числа яких звісно входила також Польща.
Поляки це дуже чітко розуміють. На щастя в Польщі функціонує все ще плюралістичне медіа і тому воно відображає загалом ставлення польського суспільства до війни в Україні.
І воно дуже солідарне з Україною. Це береться на озброєння польськими політичними елітами, які підтримують Україну.
Польща завжди була адвокаткою України. Нещодавно стало відомо, що існують суперечки між Польщею та Німеччиною. Варшава звинувачує Берлін у повільному постачанні озброєння ЗСУ. Скажіть, будь ласка, чи важко Польщі бути такою проукраїнською серед своїх західних союзників?
Я не думаю, що Польщі важко. Тут ще накладаються внутрішні євросоюзніцькі політичні процеси. Взаємини між такими країнами, як Польща та Німеччина між собою. Вони частково виникають з історичних питань, як на думку той чи іншій стороні залишаються невирішеними.
В цьому випадку польська правляча партія та чинний уряд має деякі претензії до Німеччини історичного та політичного характеру. Проте це не залежить від війни та України. Це залежить від поточної політичної кон'юктури.
У Польщі восени цього року пройдуть парламентські вибори. Правляча партія, яка має доволі такі патріотичну орієнтацію, намагається зробити деякий політичний капітал. У частини польського суспільства, історичного так склалося, є певні питання до Німеччини як до колишнього загарбника.
Сьогодні ці паралелі,ці уявлення Німеччині як до колишнього загарбника оживають в пам'яті деяких поляків. Політичний клас частково це використовує, для внутрішньополітичної боротьби та здобуття політичних дивідендів.
Інша річ, що робить Німеччина. Звісно до Берліну є претензії в української сторони. Ми пам'ятаємо і про Nord Stream-1 та Nord Stream-2, і про фінансово-економічне співробітництво з росією, яке зміцнювала мілітарний потенціал Кремля.
З іншого боку Німеччина є лідером з постачання фінансової та військової допомоги Україні. Соціал-демократи, які зараз є правлячою партією в Німеччині, мали політичний курс на зближення з Кремлем.
Переосмислення цієї політичної лінії не такий швидкий, щоб сьогодні засинаємо друзями Кремля, а завтра прокидаємося його ворогами. Тут треба бути обережним розмовляти з Німеччиною не лише мовою ультиматумів, а також мовою, яку заведено вживати в дипломатії, міжнародних політичних відносинах.
Проте факт залишається фактом — Німеччина є одним з найбільших донорів допомоги України й в абсолютному і відносному рівнях.
Ви торкнулися історичних питань між Польщею та Німеччиною, але так само існують історичні сперечання між Україною та Польщею, скажімо Волинських подій. Скажіть, будь ласка, чи зменшилась антипатія у поляків до України через агресію росії?
По-перше, в деяких середовищах пам'ять про Волинські події жива. Вона була і буде.
Це питання багато років підживлювалося. Здебільше польські політики, хто б не керував країною: ліволіберали, праві чи центристи, будуть завжди, на мою думку, ставитися до цього питання раціональніше, ніж та частина суспільства, яку у нас називають "кресов’яки".
Раціональніше в тому сенсі, що вони зрозуміють, що з одного боку є історична проблема, яку треба вирушати, щоб рухатися далі. Це діалог, який треба завершити та поставити крапку.
З іншого боку вони зрозуміють, що це питання не може впливати на стратегічні інтереси Польщі, якими є незалежна, сильна, демократична Україна, яка буде тримати східний фланг західного світу.
Хто б в Польщі не був у владі завжди знайдуться раціональні аргументи для того, щоб з Україною відбудовувати конструктивний діалог.
В цих політичних кампаніях цього питання не видно, але в минулому ми бачили, що на тему Волині деякі політичні сили також будували політичний капітал для того, щоб отримати підтримку деяких польських виборців.
Яким ви бачите стосунки України з Польщею після завершення війни. Адже Польща відомо більш за всіх прийняла біженців з Україну, надає максимальну фінансову та військову підтримку нашої країни?
Важко сказати в який бік це все буде рухатися після війни, бо ми ще не знаємо яким чином закінчиться війна.
Якщо вона закінчиться перемогою України тобто поверненням територій, поваленням кремлівського режиму і взагалі знесенням політичних еліт в кремлі, тоді абсолютно ясно, що сценарій польсько-українських відносин буде партнерськими.
Україна буде мати сильну позицію, як країна, яка перемогла у війні, захистила свою суверенність і в першу чергу стала справжнім, визнаним суб'єктом міжнародних відносин. Це зовсім по-іншому поставить позицію Україну в будь-яких майбутніх процесах і перемовинах.
На майбутнє я бачу стратегічний союз між Польщею та Україною в багатьох площинах: політичних, економічних та всіх інших, адже Польща з Україною в міцному союзі спроможні захистити безпеку в Східної Європи, яка буде рефлектувати на весь регіон на Азі, Центральну Азію, Євразію.
Наразі світові ЗМІ говорять про визволення Криму. В цьому контексті я хотів би спитати чи є зміни у Польщі до кримськотатарського народу, чи збільшились його впізнанність серед поляків?
Тема дійсно повертається до порядку денного, шпальт газет, але на жаль переважно у зв'язку з війною, тобто це не пов'язано з кримськими татарами, їхнім становищем та ситуацією.
На жаль маю констатувати про порушення прав людини, переслідування активістів в основному кримських татар на окупованому півострові. Але зараз ЗМІ цим не цікавляться, тому що відбуваються більш глобальні геостратегічні процеси, наприклад, як росія готується до можливих бойових дій, які перенесуться до Криму.
Тут кримські татари відходять на другий план і це закономірно.
Після війни прийде час, коли потрібно буде думати про те, як облаштовувати Крим і тут роль кримськотатарського народу, кримськотатарських еліт буде визначною.
Позитивний імідж про кримських татар у поляків утримується. Він є і всі поляки, з якими я спілкуюсь, мої знайомі чули про кримських татар і вважають, що Крим має бути територією, де кримські татари мають говорити останнє слово у політичних справах які визначають політичне майбутнє Криму.
