Ім'я Іслама Бєлокієва уродженця Грозного, який проживає у Польщі, стало відомо у ЗМІ після початку широкомасштабної військової агресії РФ проти України.
Співрозмовник QIRIM.News людина, яка поставила за мету розповісти багатьом ЗМІ про батальйон Шейха Мансура і чеченців. Домовитися з Бєлокієвим про інтерв'ю зайняло кілька днів — розклад роботи з журналістами прес-секретаря чеченського батальйону розписаний наперед.
У розмові з агентством «Кримські новини» Іслам Бєлокієв розповів про те, де і хто воює в батальйоні імені Шейха Мансура, про протести на Північному Кавказі, роль Туреччини та свої плани в Криму.
Шейх Мансур – це перша людина, яка, можна сказати, очолила масштабне повстання проти Росії
Ісламе, скажіть, будь ласка, скільки людей воює у батальйоні імені Шейха Мансура?
У різні періоди буває різна кількість, але за необхідності батальйон може зібрати до 2 тисяч осіб. Все залежить від потреби.
А скільки всього чеченських батальйонів в Україні?
Як мінімум чотири.
У якому напрямі фронту вони воюють?
Усі напрямки, які існують. Я можу сказати за батальйон Шейха Мансура. Це харківський, херсонський та запорізький напрямок.
Командир вашого батальйону — Муслім Чемберлоєвський. Розкажіть, будь ласка, хто ця людина?
Муслім Чемберлоєвський
Ця людина пройшла дві російсько-чеченські війни. Це ветеран, який воював пліч-о-пліч з лідерами чеченського опору. Він бачив війну на власні очі та досвід своєї боротьби застосовує вже проти Росії на території України.
Напевно, він приїхав в Україну з Європи.
Я не можу повідомляти такі подробиці. Ми намагаємося не розкривати те, як ми потрапили до України.
Ісламе, чому батальйон названо на честь Шейха Мансура?
Шейх Мансур – це перша людина, яка, можна сказати, очолила масштабне повстання проти Росії. Під його прапорами об'єдналися представники різних народів. Шейх Мансур – легендарна особистість. Він у масштабах Кавказу нічим не поступається імаму Шамілю, проте світові більше відомий імам Шаміль.
А коли чеченці сформували батальйон Шейха Мансура?
В 2014 році.
Крім чеченців, хто ще воює в батальйоні?
Пліч-о-пліч з нами воюють грузини, кримські татари, інгуші, українці, мусульмани і не мусульмани.
Як я розумію батальйон все ж таки має релігійний, мусульманський відтінок. Напевно, у вас бійці не їдять свинину і читають намаз.
У нас усі мусульмани роблять намаз, ми намагаємося дотримуватися всіх цих моментів. Ми не їмо свинину. Ми чеченський батальйон – це треба враховувати. При цьому у нас у батальйоні не лише мусульмани.
Один із командирів окремого загону «Хортиця» із позивним «Махно» — українець. У нас на посаді призначаються, зокрема, і християни. Тобто ми не втручаємось у їхні справи, вони у наші.
Іса Акаєв
Ви згадали кримських татар. Командир батальйону «Крим» Іса Акаєв кілька разів зустрічався із Муслімом Чемберлоєвським. Які у вас стосунки з кримськотатарським батальйоном?
Ми маємо братні стосунки. Кримські татари — це люди, які одні з найкращих, хто нас розуміє. Тому що вони самі пережили трагедію, заслання, переслідування, гноблення, їм не дозволяли самовизначитися.
І навіть після всіх цих десятків років радянського періоду війна знову прийшла на їхню територію. І знову садять до в'язниць на довгі терміни, переслідують. Наш зв'язок із кримськими татарами набагато міцніший, ніж із представниками інших народів, які не пережили стільки репресій.
Нерідко іноземні добровольці скаржаться на проблеми із отриманням необхідних документів в Україні. Чи стикаються чеченські бійці з цим?
Так, із документами є проблеми. Це одна з найпоширеніших проблем.
А про що конкретно йдеться?
Ну, візьмемо мене. Я в Польщі живу 18 років, маю всі дозвільні документи, але немає польського громадянства. Я приїжджаю сюди із російським закордонним паспортом, і я не можу ніде відкрити рахунок, нічого не можу робити на території України. мені надсилають гроші на мою діяльність, і я просто не можу їх взяти. Мені їх не дають. Це величезна проблема. Проблеми є з доступом до лікарень, до соціальних закладів.
В інших випадках, у чеченців, які жили в Україні, якщо у них немає українського громадянства, довідок про місце проживання, то у них теж виникають проблеми. Тобто ніхто не робить жодних винятків для добровольця.
А ось є така людина як Рустам Ажієв, Абдуль Хакім-Шишані, який воював проти Росії у Сирії. Йому після приїзду в Україну дали українське громадянство. Як ви це поясните? Виходить, є якесь вибіркове ставлення?
Рустам Ажієв
Йому дали громадянство відразу, як тільки він приїхав. Виходить, про це домовлялися задовго до цього. Очевидно, уряд України був зацікавлений у цій людині. І пообіцяли громадянство ще до того, як він приїхав і дотримався свого слова. Це індивідуальний випадок.
Ажієв воюватиме у вашому батальйоні?
Ні, він буде в ОБОН це – окремий батальйон особливого призначення. Це батальйон Ахмеда Закаєва.
У Росії після початку так званої часткової мобілізації відбулися акції протесту. Виступили проти мобілізації і на Північному Кавказі, у Грозному біля мечеті виступили жінки, у Дагестані молодь. Однак ці протести не стали періодичними. Люди залякані, чи вони не бачать альтернативи владі?
У Чечні жінки вийшли на протест. Було близько 40 жінок, деякі з них досі ув'язнені. Їхніх синів, чоловіків відправили на війну в Україну. Є загиблі від тортур. Тобто протести були.
Народ у Чечні у своїй більшості просто ненавидить владу. Хоча б через величезну соціальну прірву між владними і звичайними людьми. Там злидні. Всі гроші, які приходять в республіки в своїй більшості осідають у кишенях особисто у Рамзана Кадирова інші 10% йдуть на годівлю його посіпак, його оточення і наймізерніша частина виділяється народу: будують дороги, дитячі садки та ін.
Чи бачать альтернативу? Альтернатива – це повністю незалежна від Росії Чечня. До речі, Верховна Рада визнала Чечню, Ічкерію тимчасово окупованою територією, визнала геноцид чеченського народу і попросила інші країни зробити те саме і розслідувати злочини, які чинила Росія на території Ічкерії. Це ще надихнуло народ. Вони побачили, що їхні проблеми вбачають, їх помічають. Це дає надію як чеченцям, а й представникам інших народів Північного Кавказу.
Якщо країни Заходу також за Україною визнають Чечню окупованою Росією територією, то вони почнуть допомагати чеченцям на дипломатичному рівні. Це надихне представників інших національностей Північного Кавказу, і я впевнений, що незабаром ми побачимо протестний рух у тому числі й за кордоном за деокупацію Північного Кавказу.
А чому зараз вони не трапляються?
Ця довга історія взаємин із Росією. Наприклад, Інгушетія є складним регіоном. Складний соціально-культурний регіон, який відрізняється від сусідньої Чечні. Там дуже сильні тейпові (родові) зв'язки. Дуже багато людей в Інгушетії хочуть незалежності, не можуть терпіти Росію. Однак через те, що РФ контролює можновладців, впливових людей з цих тейпів, вони у свою чергу контролюють решту населення.
Дуже складно інгушу вийти і сказати: «Я проти Росії», тому що його починають давити не лише його близькі родичі, а й його рід (тейп).
У Чечні інакше. Хоча самі традиції, але Чечня ще 18, 19 столітті воювала проти Росії. Чеченців більше торкнувся глобалізм, це порушило родові зв'язки. Натомість там були масові війни проти Росії, це теж порушує родові зв'язки. Люди поділяються на тих, хто за та проти Росії.
І сьогодні тейпи не грають практично ніяку роль, лише культурну роль, як данина поваги традиціям, на практиці ж вони не відіграють жодної ролі. Найближчі родичі, які можуть вплинути на це двоюрідні брати і максимум троюрідні.
Так, чому на Північному Кавказі немає протесту, масового, масштабного?
Нема лідера. У кожному регіоні він потрібний, який потягне людей за собою. У тому ж Дагестані – це багатонаціональний регіон, і там лідера взагалі немає. Навіть ті, що живуть за кордоном не хочуть брати на себе лідерство, не впевнені, бояться відповідальності. Теж саме з інгушами, там немає лідера. У цьому є причина.
Чеченці мають лідерів і показують своїм прикладом, що можна чинити опір. Інгуші тривалої історії війни проти Росії не мають, через це вони не мають конкретних історичних прикладів, за які вони можуть ухопитися. Це дуже важливо, це вже переходить до теми ідеології, філософії.
Потрібен історичний приклад боротьби проти Росії. Тоді людям легше стати на боротьбу. Як тільки ми зможемо переконати людей у цьому, тоді будуть масові протести.
Скажіть, будь ласка, які сподівання покладають жителі Північного Кавказу на Туреччину? Який авторитет Ердогана серед північнокавказьких республік?
Має дуже високий рейтинг. Багато кавказців знаходять притулку на території Туреччини від російського переслідування. Так, там складно влитися у культуру, розпочати свою справу, там є свої проблеми. Проте краще жити там, ніж сидіти у в'язниці 15-20 років. При цьому щоразу стикаючись із тортурами.
Туреччина сприймається, як промінчик надії. Тут навіть не так важливо, що вона прийде і врятує, а що допомагатиме протестним настроям. Однак Туреччині теж потрібні гарантії з боку Кавказу, потрібні лідери, з якими вона працюватиме. Я впевнений, що Туреччина дуже зацікавлена в Північному Кавказі, це важливий регіон.
Турецький уряд порушує питання обмеження прав мусульман Північного Кавказу, репресією. Щодо Криму ми це бачимо. Наприклад, у 2017 році двох заступників Меджлісу глави кримськотатарського народу було звільнено з-під арешту за сприяння Ердогана.
Це дуже складне питання. У нас немає прямої взаємодії з турками. Ми не зовсім знаємо про те, що відбувається в Туреччині, я маю на увазі як народ Північного Кавказу. Якихось практичних прикладів того, що Туреччина врятувала когось, ми не бачимо, навіть якщо вони й їсть.
Я можу про це знати, але як народ про це люди не знають. Я думаю, це все-таки вина уряду Туреччини.
Вони побічно можуть сказати про порушення прав людини, але чітко заявити про це не говорять. Якби вони чіткіше і ясно говорили про це. Конкретно звертаючись до народів Кавказу, говорять про той чи інший пригноблений народ, то тоді їх точно почули б. На жаль, Туреччина лавірує між різними політичними полюсами.
Як ви вважаєте, чи зможуть росіяни змінити хід війни за допомогою російських дронів?
Вони намагаються це зробити. Ці дрони складніше виявити. Якщо говорити простіше, вони не випромінюють якихось радіосигналів. Їм спочатку задається вектор та шлях напряму, тобто їх складно виявити. З ними треба боротися старим способом за допомогою зенітних установок.
Незабаром в Україну мають доставити прилади, які дозволяють ефективніше боротися саме з дронами. Відповідно їх скоро збиватимуть як качок. Росія не матиме цього козиря в рукаві, який вона отримала.
Ісламе, чи були в Криму будь-коли?
Ні, на жаль, ніколи не був.
Чи плануєте після його звільнення?
Думаю так. Було б дуже цікаво поїхати подивитися. У мене друзі серед кримських татар, які б хотіли повернутися собі на Батьківщину.
Звичайно вони мене запрошуватимуть, але навіть якщо не запросять я все одно напрошуся в гості до Криму (сміється).
