За даними правозахисників, у місцях позбавлення волі перебувають близько сотні політв'язнів з Криму.
Більшість із них – кримські татари. QIRIM.News продовжує цикл історій про те, як сім'ї політв'язнів живуть без своїх батьків, чоловіків та синів.
Про долі цих людей важливо розповісти. Щоб нагадати: списки в'язнів Кремля, які, на перший погляд, здаються безликими, не просто перелік прізвищ – у кожного з цих прізвищ – своя історія.
В'язень Кремля Ленур Халілов народився 8 грудня 1967 року в місцях депортації у Самаркандської області (Узбекистан).
У 1990 році він разом із мамою та двома братами перебрався до Криму, де понад 10 років прожив у селі Тутове Джанкойського району. У 2002 році Халілов переїхав до села Корбек (Ізобільне) Алуштинського району, де став головою місцевої релігійної громади.
У 2007 році Ленур одружився з Умідою Худойбердієвою.
Як голова мусульманської релігійної громади "Алушта" в Ізобільному, Ленур Халілов брав участь в організації святкових заходів з нагоди К'урбан та Ораза байрамів. Також до нього зверталися щодо проведення одружень та похорону за релігійними обрядами.
Разом із Русланом Месутовим, ще одним фігурантом «справи Алуштинської групи», він обмивав покійних. 10 червня 2019 року під час масових обшуків у Криму його заарештували.
Ленура Халілова звинувачують за статтею 205.5 частина 1 «Організація терористичної діяльності».
Про долю кримськотатарського політв'язня QIRIM.News розповіла його дружина Уміда Худойбердієва (інтерв'ю мовою оригіналу)
10 июня 2019 года в нашем доме прошел обыск. Обыск начался утром в 5.30. Силовики с автоматами проверили весь дом, разбудили мужа, сына, свекровь. Меня в этот день в доме не было. Я не знаю, что они искали, но забрали компьютер из дома и всю религиозную литературу, книжки, которые муж читал и которые есть у всех верующих мусульман.
В тот же вечер я приехала домой, но уже забрали Ленура. У его матери был шок от проведенного обыска. Мы все помогали ей справиться с ним.
На следующий день мы поехали на суд. Так прошли все эти годы: суд за судом, и здесь в Симферополе, и в Ростове. Я, наверное, ни одного заседания суда не пропустила, хотя приходилось оставлять свекровь, правда не одну с племянницей, или с другими родственниками.
С октября месяца (2022 года) мой муж находится в тюрьме (строго режима) Владимирского централа. Всю связь с ним я поддерживаю через письма, ни одного звонка, ни одного свидания еще не удалось добиться, хотя заявления на свидание он писал не раз.
В тюрьме мне сообщили, что здоровье Ленура хорошее, о своем здоровье мой супруг ничего не пишет. Он мало сообщает о себе, поскольку все письма проходят цензуру.
Мой младший сын, как и все мы постепенно привыкает к аресту отца. Я два года плакала, не знала кому обращаться. Я здесь одна никого из родственников у меня нет (Умида родом из Узбекистана). Слава Бог нас поддерживает джемаат. Я только сейчас понимаю, что такое джемаат, какие там люди. Джемаат оказывает большую поддержку нам, слава Аллаху.
Фігуранти «алуштинської групи» «справи Хізб ут-Тахрір» (Ленур Халілов праворуч зверху)
Они навещают нас. Если у меня какие-то проблемы я советуюсь с джемаатом и мне никогда не отказывают в помощи. Я одна здесь у меня кроме своей семьи нет здесь других родственников, но люди в джемаате стали мне братьями и сестрами. Я их очень уважаю.
Я очень надеюсь, что моего мужа обменяют, я верю в это. Они же невиновные (плачет), они не должны сидеть столько (весь тюремный срок- прим.ред), ведь все эти дела против них сфабрикованы. Не только мой муж, но и все братья столкнулись с несправедливостью.
