Під час акції українського ПЕН “Мистецтво під час війни” в Києві журналіст “Радіо Свобода” Віталій Портніков прочитав лист політвʼязня Владислава Єсипенка, у якому він згадує про пережиті тортури та погрози ФСБ розправою.
Текст листа навів Центр прав людини ZMINA.
Увечері 11 березня мене привезли в “управління Федеральної служби безпеки”, де я вперше побачив слідчого Власова та адвоката за призначенням Віолетту Синєглазову.
Пухла дама з добрим обличчям сказала мені: “Якщо ти в усьому зізнаєшся, то зможеш поїхати додому не через шість, а через три роки”.
Слідчий Власов пообіцяв сприяння в продуктах, одязі та як головний аргумент – у можливості зателефонувати дружині на материку. Хоча в них, як він сказав, це не заведено. Я зрозумів, якщо не буде приватних і чесних адвокатів та зв’язку з материком, шансів у мене мало.
Пізніше, коли незалежні адвокати Еміль Курбедінов та Олексій Ладін увійшли в справу і я в “суді” повідомив про тортури, відмовився від своїх свідчень, вибитих під катуваннями, мене відвезли до підвалу в Сімферополі.
Там вони розмірковували про те, що зі мною робити. Подумав: “Кінець тобі, Владе. Зараз тебе повісять на ґрати. У Кривому Розі твоїм ім’ям назвуть вулицю, а дітей твоїх прийматимуть у піонери”. Але пронесло. Тут, у СІЗО, як у Королівстві кривих дзеркал. Ніщо так не показує потворну сутність окупаційної влади, як постійне наповнення камер фігурантами, які затримані за надумані злочини.
Практично щодня в СІЗО – нові люди, яких заарештовують за підозрою в шпигунстві, підготовці терактів та поширенні пропаганди заборонених у Росії релігійних течій. Бачив трьох хлопців, одному з яких на момент арешту виповнилося 18 років. Їм шиють справу як терористам. Нібито вони розвішували листівки з українською символікою, хотіли підірвати ринок у Сімферополі.
Про що й говорити, якщо я спілкувався з хлопцем, а він абсолютно сліпий, ходить з паличкою, і його вважають керівником терористичного осередку в Криму (ймовірно, Владислав Єсипенко має на увазі політв’язня Олександра Сізікова. – ред.).
Що сказати про мене? Після заяв про тортури мене фізично не чіпають. Намагаюся займатися спортом під час прогулянок у тюремному дворику. Нам дозволяють виходити на свіже повітря раз на день. Читаю пресу, надіслану з материкової України. Вдячний величезній кількості людей і медіа, які борються за мене на волі й допомагають тут, у Криму.
Дякую також ФСБ Росії, яка надала безпрецедентну можливість позаштатному журналісту “Радіо Свобода” не тільки стати спостерігачем у камері ізолятора на окупованій території Криму, але й спробувати на своїй шкурі їхні методи ведення слідства, від яких можна або збожеволіти, або віддати кінці. Мене це не зламало, але волосся, здається, посивіло.
Нагадаємо, Владислава Єсипенка затримали в окупованому Криму 10 березня 2021 року. Його звинуватили в незаконному виготовленні вибухового пристрою. 12 березня журналіста взяли під варту і протягом 27 днів до нього не допускали адвокатів.
16 лютого 2022 року окупаційний Сімферопольський районний "суд" засудив Єсипенка до 6 років у колонії загального режиму і штрафу в розмірі 110 тисяч рублів.
