Якщо завтра війна...Яких правил мають дотримуватися учасники збройних конфліктів

Новини України та світу
Анвар Деркач
31 Січня 2022, 23:49
Анвар Деркач
31 Січня 2022, 23:49

Про правила ведення війни люди замислювалися ще у сиву давнину. І раніше, і тепер в міжнародному законодавстві існують жорсткі обмеження щодо застосування сили проти цивільного населення в зоні конфліктів, визначені права полонених. Але Україні протистоїть держава, яка демонстративно нехтує цими правилами. Як бути і що робити? Чи потрібно Україні ратифікувати Римський статут - міжнародний договір, який дасть можливість Міжнародному кримінальному судові розглядати злочини проти людяності на території України? Про це QIRIM.News запитав у експерта громадської організації Truth Hounds, викладача Національного університету "Києво-Могилянська академія", кандидата юридичних наук Дмитра Коваля.

QIRIM.News: Які міжнародні нормативні акти регулюють правила і звичаї ведення війни?

Дмитро Коваль: Існує значна кількість міжнародних договорів, які стосуються правил і звичаїв ведення війни, або міжнародне гуманітарне право. Традиційно виділяють дві групи норм: право Гааги, яке стосується методів та засобів ведення війни, та право Женеви, яке стосується захисту жертв. Додаткові протоколи до Женевських конвенцій по суті стосуються і одного, й іншого, своєрідна комбінація правозахисних норм, які стосуються методів і правил, і захисту жертв.

Російських військових за злочини на Донбасі чекає міжнародний суд в Гаазі

QIRIM.News: Чи ратифікувала їх Росія? А Україна?

Дмитро Коваль: І Україна, і Росія є зобов ’язаними усіма основними міжнародними договорами у сфері міжнародного гуманітарного права. Такими вони були для нас з часів їх прийняття. Якщо говорити про Гаазькі конвенції, то вони були прийняті в 1907 році і тоді ще для Російської імперії вони стали обов’язковими. Потім ніби за замочуванням визнавалось, що Україна також зв’язана цими конвенціями. Але після  початку україно-російської війни ми додатково зверталися до Нідерландів, які зберігають текст цих конвенцій, щоб увточнити, що вони є обов’язковими їх положення. Що стосується Женевських конвенцій, то і СРСР, і УРСР брали участь у опрацювання тексту цих конвенцій, і ратифікували десь незабаром після прийняття цих конвенцій. Ні додаткові протоколи є обов’язковими для обох країн, як про захист культурних цінностей і заборону використання певних видів озброєння під час конфліктів.

QIRIM.News: Російські військові вчиняли воєнні злочини і злочини проти людяності у Чечні. Сьогодні такі злочини вчиняє російська окупаційна влада в Криму (призов кримчан до армії РФ, переселення росіян з РФ в Крим тощо). Чи можна з огляду на це сподіватися, що в разі повномасштабного вторгнення РФ буде дотримуватися правил ведення війни?

Дмитро Коваль: Так, відомо, що російські військові вчиняли воєнні злочини в Чечні, існує низка доповідей  правозахисних організацій, неурядових організацій, як свідчать, що Російська Федерація вчиняла злочини проти людяності в Чечні. Європейський суд справ з людини (ЄСПЛ) розглядав чимало справ щодо конфлікту у Чечні і порушень прав людини в ньому. В Криму Російська Федерація не виконує багатьох зобов’язань, які на неї накладає, скажімо, четверта Женевська конвенція, вона стосується захисту цивільного населення на окупованих територіях. Наприклад РФ переміщує своє населення на територію Криму, вона вводить своє кримінальне законодавство там, зокрема те, що стосується екстремізму. Вона переміщує осіб з Криму, тих, кого вона вважає екстремістами, кого засуджує по надуманих справах. Але це не означає, що ми не можемо сподіватися, що у разі масштабного вторгнення та поглиблення військового конфлікту в інших регіонах Росія не буде виконувати своїх зобов’язань за міжнародним гуманітарним правом. Треба розуміти, чому РФ не дотримується своїх зобов’язань в Криму. Це пов’язано з тим, що вона не визнає самого факту окупації. Стан окупації – об’єктивна річ і існує попри те, що якась держава не визнає її, але це впливає на те, як держава підходить до виконання своїх зобов’язань. Інша річ – це намагання Росії якомога швидше  інтегрувати Крим і для цього придушити будь-які дисидентські течії. Для того Росія так жорстоко реагує на будь-які прояви вільнодумства в Криму. При тому, у випадку традиційного конфлікту Росія збільшує ймовірність дотримання принципів ведення війни. На Донбасі, наприклад, Росія міжнародного гуманітарного права дотримується. Не раз працівники організації, де я працюю, чули історії, що до військовополонених на Донбасі ставилися поважно чи відносно поважно, відомі випадки, коли щодо затриманих осіб не вчиняли того, що могли вчинити, Не можна говорити, що окремі порушення підривають ідею міжнародного гуманітарного права. Його не дотримуються у ста відсотках випадків, але це не підважує саму ідею міжнародного гуманітарного права.  Які механізми контролю за дотриманням правил ведення війни існують сьогодні? Чи відомі приклади застосування таких механізмів? Щодо механізмів, то їх не так багато. Йдеться про самодопомогу, тобто реакцію держав на те, що інші суб’єкти порушують свої зобов’язання, Можуть функціонувати санкційні механізми, держава може ініціювати санкції чи накладати власні, можна залучати Міжнародний комітет Червоного Хреста, щоб він повернув своїх членів до виконання своїх міжнародних зобов’язань, можна залучати державу-посередник, це давно не використовуваний механізм, але є така можливість. Це створення спеціальної комісії для дослідження фактів,Це є фактом контролю, моніторингу виконання зобов’язань.  Ще механізм кримінальної відповідальності, як міжнародної, йдеться про Міжнародний кримінальний суд,так і про інструменти універсальної юрисдикції, коли держави, які не є сторонами конфлікту можуть притягати до відповідальності тих, хто скоїв серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, іншими словами – воєнні злочини.  

QIRIM.News: Чи відомі випадки порушення правил ведення війни з боку України за час бойових дій на Донбасі?

Дмитро Коваль: З цього приводу було кілька доповідей українських громадських організацій, а також наші правоохоронні органи проводили розслідування і переслідування судове осіб, які, на думку наших правоохоронців, вчиняли воєнні злочини. Інша справа , що вони не кваліфікувалися як воєнні злочини. Це окрема тема, чому вони кваліфікувалися за загальнокримінальними статтями. Це неготовність наших судів, правоохоронних органів чути про воєнні злочини. Бо до цього практики в Україні не було взагалі. Тому природньою реакцією на війну стало використання більш знайомих інструментів притягнення до відповідальності, як наприклад, дій, пов’язаних з тероризмом, і з загальнокримінальними злочинами. Тому, хоча справи проти українських військових, які порушували закони і звичаї війни, були, український суд і правоохоронні органи не називали їх такими.,

QIRIM.News: Дискутується необхідність ратифікації Україною Римського Статуту. Які основні аргументи "за", а які "проти"? До якої думки схиляєтеся Ви?

Я залишаюся прихильником ратифікації . Це нічого не змінить в плані можливостей Міжнародного кримінального суду в сенсі розслідування подій на Майдані, в Криму і на сході України. Міжнародний кримінальний суд (МКС) отримав можливість розслідувати їх через декларації, прийняті Верховною Радою в 2014 – 2015 роках. Тоді було визнано безумовне право Міжнародного кримінального суду розслідувати події на Майдані і події майбутнього без якогось дед-лайну чи строку. Тому ратифікація ніяк не знерухомить чи не дасть більше повноважень МКС. Україна, навіть якщо вирішить відкликати свої декларації, вона не зможе вплинути на рішучість МКС розслідувати те, що у нас відбувалося. Якщо один раз сказали «так», то це працює і на майбутнє також. Безпідставні побоювання, що МКС буде розслідувати дії добровольців. Міжнародне гуманітарне право дозволяє добровольцям брати участь у збройних конфліктах.  Брати зброю до рук при наближенні ворога, щоб чинити опір - цілком в дусі міжнародного гуманітарного прав. За що може карати МКС, так це за дуже серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, як тортури, сексуальне насильство щодо незахищених осіб, за навмисні обстріли цивільних об’єктів, коли це не помилка, коли це цілеспрямоване знищення цивільного об’єкту. МКС не буде випереджати Україну, тобто лише ті злочини, які Україна сама не захоче розслідувати, можуть потрапити до прокурора МКС. Окрім того, ми маємо зобов’язання ратифікувати Римський статут. Якщо ми хочемо бути прогнозованим партнером, ми маємо це зробити. Ратифікація сигналізує про наш цивілізаційний вибір. Ратифікуючи, ми ніби кажемо, що ми разом із європейською сім’єю в розумінні цінностей гуманності, верховенства права, боротьби з безкарністю за найсерйозніші порушення прав людини в світі. Це ще один шанс показати, що Європейський Союз має підтримати Україну. А окрім того, ратифікувавши Римський статут, Україна отримає право голосу на асамблеї країн-учасниць і зможе впливати на виділення коштів на розслідування різноманітних справ, змін до Римського статуту.