Ось уже понад місяць в Ірані не вщухають протести. Нинішні протести найбільші за всю історію Ісламської Республіки та серйозний привід для занепокоєння влади.
З чого все почалося?
13 вересня в Тегерані іранською поліцією моралі було затримано 22-річну дівчину Махсу Аміну за порушення правил носіння хіджабу. Аміна приїхала до іранської столиці з курдського регіону на північному заході Ірану, як розповідав її брат, дівчина дуже хотіла побачити Тегеран.
Свідки арешту стверджують, що поліцейські під час затримання побили її, після чого вона впала в кому. За кілька днів Махса померла у лікарні.
Влада заявила, що молода жінка померла через раптову зупинку серця і що жодного побиття не було. На підтвердження своєї версії влада опублікувала відео, на якому Махса падає без почуттів.
Проте це не переконало громадськість, а, навпаки, спровокувало хвилю люті.
Правозахисники заявили, що плівка була змонтована, з неї прибрали всі попередні події, а момент, коли Махса зомліла, і є початок коми.
Батьки дівчини підтвердили, що вона ніколи не мала проблем із серцем. А, за словами лікарів лікарні, куди її доставили з поліцейської дільниці, вона надійшла до них уже без ознак життя. Незабаром одна з медиків, яка наважилася сказати правду, стала одним із символом народних протестів.
Перші протести розпочалися у рідному місті Аміни Махса у Секкезі і незабаром перекинулися на всю країну.
Фемінітив протесту
Протести отримали підтримку перш за все серед іранок. На різних роликах у соціальних мережах видно, як іранки спалюють свої хіджаби під вигуки "Жінка, Життя, Свобода" (Зан, Зендеги, Азаді), які стали основним гаслом протесту.
Випадки, коли жінки в Ірані виступали проти носіння хіджабу, відзначалися і раніше, але були поодинокими, і винуватців карали найжорстокішим чином. Таких масштабних жіночих протестів, як зараз, в Ірані ніколи не було.
Безпрецедентною стала участь в акціях школярок, які знімають головні убори не лише усередині шкіл, а й на вулицях. Чоловіки та юнаки-підлітки також приєдналися до протестів у багатьох містах, висловлюючи повну підтримку вимогам співвітчизниць.
Своєрідним проявом солідарності з протестувальником в Ірані та за його межами стало публічне обрізання пасма волосся. Багато знаменитостей також зрізали волосся і публікували це відео у соцмережах. Так актриса і володарка премії «Оскар» Жюльєт Бінош підняла своє волосся і зі словами «за свободу» відрізала їхню частину канцелярськими ножицями.
Страх пройдено
Згідно з опитуванням 2020 року, лише 15% відсотків іранців підтримують обов'язкове носіння хіджабу. Близько 80% - проти.
"Навіть якщо жінки релігійні, вони проти того, щоб їх змушували", - каже Маржан Кіпур Грінблатт, засновниця іранської неурядової організації Альянс за права всіх меншин (Alliance for Rights of All Minorities) та експерт Інституту Близького Сходу у Вашингтоні.
Іранки зазначають, що подолали страх перед поліцією під час народних протестів.
"Ми всі разом сиділи в автозаку. Зі мною були дівчата, але набагато молодші за мене. Вони кричали і посміювалися над поліцейськими. Це покоління відрізняється від мого. Вони нічого не бояться", - розповідає Бі-бі-сі 51-річна Мар'ям.
"Я зняла хіджаб і пройшла прямо перед поліцейським. І інші жінки робили те саме. Поліцейські нічого не могли зробити. Отже, перемога буде за нами", - повідомила інша протестуюча, 24-річна Ніль.
"Нинішнє покоління - хоробро і безстрашне. Вони знають, що їх можуть заарештувати, катувати, посадити і навіть вбити. Але вони не йдуть", - каже 52-річна Зілан із міста Бокан.
"Я завжди була проти обов'язкового хіджабу, але моєму поколінню не вистачало сміливості", - каже Бі-бі-сі мама 15-річної Нікі Шакарамі.
Нові учасники протестів нічого не бояться, їхній юний вік і безстрашність постійно відзначають як старші, що протестують, так і експерти.
До протестів приєдналися й робітники нафтової галузі, яка є однією із ключових в економіці Ірану. Як повідомляють ЗМІ, спочатку страйк влаштували співробітники великих нафтопереробних заводів (НПЗ) у Бушері, Дамаванді та Еселуї.
Понад тисячу нафтовиків взяли участь в акції протесту, блокуючи місцеві дороги. Потім до протестів приєдналися співробітники найбільшого у країні НПЗ в Абадані. Вони вигукували слова: "Смерть диктатору!" (Марг бар диктатор)
Придушення протесту
Влада офіційно применшувала масовість і значення протестів і намагається придушити їх силою. В урядових ЗМІ намагаються представити те, що відбувається, як щось зрежисоване ззовні, а не те, що виникло з реальних бажань іранців.
Глава Ірану аятола Алі Хамнеї звинуватив в організації заворушень Сполучені Штати та Ізраїль, яких Тегеран називає заклятими ворогами Ірану.
Жертви протестів
За даними однієї з іранських правозахисних організацій, що базується в Норвегії, за час протестів поліцією та службами безпеки було вбито щонайменше 201 особу, з них 23 - діти.
Силовики заперечують вбивство мирних демонстрантів, але є кадри, на яких видно, як вони стріляють на вулицях бойовими патронами.
Чим відрізняються ці протести від попередніх?
У 2009 році мільйони іранців вийшли на вулиці після президентських виборів, результати яких багато хто вважає підтасованим. Проте акції пройшли лише у великих містах країни, за участю лише представників середнього класу.
Ті протести отримали назву «зелена революція» через зелені шарфи та пов'язки у протестувальників.
Економічний спад спровокував масові протести у 2017 та 2019 роках. Акції проходили по всій країні, але в них брав участь переважно робітничий клас.
На нинішні протести вперше в історії вийшли представники всіх соціальних та вікових груп у десятках міст та сіл Ірану.
Як живеться в Ірані?
Іранці живуть дуже бідно: ВВП на душу населення становить лише $2757 — але це не турбує еліти, які можуть вести розкішне життя.
Країна має треті за величиною доведені запаси нафти (після Венесуели та Саудівської Аравії), що становлять 13,4% світових, проте імпорт нафти з Ірану заблокований, як і інвестиції в його економіку та будь-які бізнес-зв'язки з нею, включаючи фінансові.
Що далі?
Спонтанний гнів із приводу смерті дівчини після затримання поліцією звичаїв обернувся вимогами покінчити з десятиліттями авторитаризму. Чи змете хвиля народного обурення іранську верхівку, говорити поки що зарано, але настрої в іранському суспільстві вже називають передреволюційними.
"Хоч режим може силою придушити протести, він не здатний придушити рішучість іранського народу боротися за свою націю. Одне з гасел звучить так: "Ми боротимемося, ми помремо, але ми повернемо собі наш Іран", - пише іранська аналітик Касра Аарабі з Інституту глобальних змін.
Як зазначив колумніст The Wall Street JournalДжошуа Муравчик, «якщо протести триватимуть, режим може дати тріщину.
«Як повідомлялося, цього тижня до протестувальників приєдналися деякі військові та поліцейські. Якщо протестувальники збережуть свою мужність і режим не зможе повернути собі вулицю, вони зламають владу, і це зроблять солдати та поліцейські, які співчують протестувальникам, та чиновники, які намагаються врятувати свою шкуру».
