Секретар РНБО Данілов опублікував кроки з деокупації Криму. Дійсно для деокупацї півострова знадобляться кроки.
Для реінтеграції знадобиться дещо більше - нове бачення. Якщо ви мрієте про повернення Криму, сподіваюсь, ви теж мрієте не про Крим зразка 2013.
Коли хтось критикує спроби окреслювати наше майбутнє, мовляв, немає часу – всі сили на війну, я згадую про Великобританію часів Другої Світової. Тоді в грудні 1942 року в Лондоні та інших великих містах країни тисячі британців вишикувались у довгі черги.
У розпалі війна, основні продукти харчування в дефіциті та видаються за купонами, але ажіотаж був навколо іншого – Вільям Беверідж опублікував та розтиражовав звіт, що підготувала очолювана ним група за дорученням британського уряду, який по суті став програмним документом для майбутньої «Нової Британії».
Оголошувався бій неосвіченості, вразливістю перед хворобами, бідності, безробіттю. Масштабне бачення трансформацій, що мали докорінно змінити принципи та механізми функціонування держави в соціальних сферах, захопило уяву британців.
У певній мірі цей ентузіазм допоміг їм втриматись та перемогти у війні. У певній мірі цей ентузіазм став основою програшу консерваторів, які вагались щодо втілення задекларованого в життя, лейбористам у наступних після війни виборах. Зрештою, звіт Беверіджа та його повоєнна імплементація докорінно змінили облік британської держави та суспільства на краще за всіма релевантними показниками.
Дизайн майбутнього можна і варто окреслювати вже зараз.
В Україні робляться відповідні спроби, проте немає тієї революційності, що спричинила б подібний до британського ефект на українських громадян. Поняття «відбудова», яке зчитується як повернення до стану справ до 2022 року, не може захоплювати уяву за визначенням, бо «це ж було вже».
Можливо, дійсно революційність і не потрібна в деяких сферах. Але масштабні зміни точно потрібні в політиці держави щодо Криму.
