На вулиці Володимирській у Києві знаходиться кілька державних установ. Володимирська, 33 стала символом державного насильства ще у радянські часи. У величній сірій будівлі містилося республіканське управління Комітету держбезпеки. Тепер там – Служба безпеки України.
А от про скромний офіс на Володимирській, 9 широкому загалові відомо менше.
Там міститься Державна міграційна служба України (ДМСУ). Саме там вирішують
кому надати статус біженця або додатковий захист, а кому його давати не слід.
Кому громадянство дати, а кому відмовити і під яким приводом.
Обидві установи пов’язані спільними завданнями – гарантувати Україну від проникнення і легалізації в країну осіб, які можуть становити небезпеку для суспільства. Хоч зв'язок цей не афішується і стає очевидним лише в певних ситуаціях. Наприклад, судиться шукач притулку з міграційниками, оскаржує відмову у статусі. І коли юристу, що представляє інтереси ДМСУ, сказати нема чого зовсім, він приносить до суду листа від СБУ, де чітко зазначено: шукач притулку, який наважився судитися за статус біженця, становить загрозу для державної безпеки. Неважливо чи це представник Хізб ут-Тахрір, чи салафіт, чи мусульманин, який не належить до жодної течії, а чи білоруський опозиціонер. Хитрість в тому, що листи такі не мають жодної юридичної ваги: це не експертиза, не постанова, не ухвала, не наказ. Просто лист. Але на бланку, з печаткою і підписом.
Юрист ДМСУ розводить руками в суді
Ваша честь, це ж СБУ, ми не могли проігнорувати, тому довелося відмовити у статусі небезпечній особі».
А вже від судді залежить: поцікавитися обґрунтованістю побоювань СБУ чи ні. Зазвичай, позиція чекістів зводиться до того, що
Ми спецслужба, ми краще знаємо, а ви мовчіть і слухайтеся, якщо не хочете нашестя терористів
Когось така позиція переконує, в когось викликає сміх, а в когось – напад люті. Повноваження СБУ в їх нинішньому вигляді дозволяють її керівництву ігнорувати всі ці емоції.
Несамостійність ДМСУ виявляється не лише під час судових засідань. В Україні досі згадують історію з позбавленням громадянства екс-президента Грузії Михеїла Саакашвілі. Тоді влада вчинила за принципом «моє громадянство, захотіла – дала, захотіла – забрала». Рішення про скасування громадянства Саакашвілі пояснили недостовірними відомостями, які він подав при отриманні паспорта з тризубом. А де ж були пильні СБУ з ДМСУ? А когось покарали за недогляд, за пропущену недостовірну інформацію? Про це історія мовчить… Адже зрозуміло, що чиновники в погонах і без погонів просто виконували команду.
А чого варта історія з українським паспортом кадирівського кілера Дінго – Курмакаєва, який стріляв в добровольця Адама Осмаєва… В Україні він легалізувався з паспортом громадянина нашої країни Олександра Дакара. Звідки він його взяв, хто йому сприяв в отриманні документа? Українські правоохоронці так і не відкрили суспільству цю таємницю.
А обіцяне Президентом Зеленським громадянство для ветеранів добровольчого руху, які приїхали на захист України? Коли під питанням було саме її існування, коли російські війська захопили Крим і сунули на Донбас. В неофіційних розмовах перша заступниця голови ДМСУ Наталя Науменко наполягає, що із заявами на громадянство з чеченського батальйону імені шейха Мансура ніхто не звертався. В батальйоні категорично спростовують ці твердження як недостовірні. Хід у відповідь: ДМСУ включила захисників-іноземців в санкційний список для подальшого видворення.
Наталія Науменко стала т.в.о. голови ДМСУ
І в міграційній службі, і в Службі безпеки діє чітка вертикаль із військовою субординацією. Із зміною глави держави у 2019 році керівництво СБУ змінилося. А от міграційна служба продовжувала працювати під проводом Максима Соколюка, призначеного за часів президентства Петра Порошенка. І лише днями ДМСУ очолила його права рука, ветеран служби Наталя Науменко, яка досі працювала першою заступницею голови. З позначкою «т.в.о.», проте….
Добре це чи погано? Дивлячись для кого….Прихильники максимально жорсткої міграційної політики, масових відмов у притулку для втікачів від диктаторських режимів, примусового повернення та екстрадицій опозиціонерів з авторитарних держав можуть святкувати. А ветерани руху за послаблення міграційних обмежень згадують, як приходили під час Революції Гідності виганяти чиновників міграційної служби. Тоді всі поховалися і принишкли, лише Наталя Науменко демонструвала сміливість і цинізм, а про майданівців висловлювалася ненормативною лексикою...Так кажуть свідки…
«А якже заява глави держави про прийняття кількох тисяч втікачів з
Афганістану?», – запитають прихильники європейських стандартів міграційної
політики. Ну, це вже як складеться…Чеченцям-добровольцям теж
громадянство обіцяли…
