Український парламент визнав кримських татар одним з трьох корінних народів. Таким чином на законодавчому рівні закріплено фактичний стан речей: Україна – батьківщина не тільки українців, але й кримських татар разом з караїмами і кримчаками. Кримські татари 700 років сповідують Іслам. Але український інтелектуал Андрій Бондар побачив на карпатському курорті зіткнення цивілізацій, християнської і ісламської.
На сайті «Збруч» гуру ліволіберальної тусовки Андрій Бондар змалював свою зустріч на популярному карпатському курорті із родиною туристів з Саудівської Аравії. Його спантеличило те, що маленький хлопчик з Саудії закрив очі пакетом при вигляді дружини Бондаря. А одна з дружин саудівського туриста попросила в персоналу ресторану ширму, аби заховатися від поглядів українського сусіда. З розповіді незрозумілі обставини, але очевидно, що автору довелося заховати свого собаку, бо це напружувало саудівських гостей.
Втомившись демонструвати толерантність до поведінки туристів-мусульман, Бондар вигукує:
«Поваги і толерантности з мого боку досить. Я в себе вдома. Це мої цвинтарі з хрестами, мої церкви, мої люди, моя культура, зрештою. То чому це я мушу ховати очі від його жінки?».
Оце і є момент істини. Важко тривалий час вдавати з себе того, ким на справді не є. Вирішивши колись, що справжній сучасний європеєць має бути толерантним до інших, українські ліберали відчайдушно вдають толерантність. Та коли стикаються з тими, чия інакшість полягає у наявності релігії та її приписів, зриваються і показують своє справжнє нутро.
А щодо поглядів, так за необережний погляд відхопити в писок можна і від свого, православного. Пану Бондарю можу порекомендувати експеримент. Проїхатися у сільському автобусі десь у грузинській провінції. І повитріщатися не на жінку, ні…а на чоловіка, який сидить навпроти. Є висока вірогідність пошкоджень обличчя…Це особливості тамтешнього менталітету. Іслам тут зовсім ні до чого.
Зустріч з родиною саудитів сталася у Бондаря в готелі, який приймає гостей з собаками. То ж якщо хтось із відвідувачів зробив зауваження українському туристові за його пса, претензія має бути адресована власнику готеля. Саме власник гарантує комфорт відпочивальникам із собаками. А він навряд чи мусульманин...
Щодо землі, яку Бондар вважає своєю. Ніхто не заперечує його права. От тільки він не є монополістом. Лише за якихось двісті кілометрів від згаданого ним карпатського курорта розташувалося подільське село Ювківці. Там є цвинтар, більшість імен похованих на ньому – мусульманські. А на надгробках – традиційний для мусульман півмісяць. Це поховання татар – «липок». Вони сотні років жили на Волині і півночі Поділля, складаючи значну частину війська князів Острозьких. І в сусідньому з Ювківцями Острозі є Татарська брама, там було компактне поселення татар. Не приїжджих – місцевих! А територія, заселена татарами на півдні нашої країни, не обмежувалася Кримом, а сягала на сході Дону, а на заході гирла Дністра і Дунаю. Так що земля ця, пане Бондар, така ж ваша, як і наша.
Хтось із однодумців Бондаря зауважить: кримські татарки не закривають обличчя і не ховаються від поглядів чужих чоловіків. Так, кримську татарку рідко коли побачиш із повністю закритим обличчям. Але покритих за приписами Ісламу серед нас стає дедалі більше. Біда, яка прийшла до Криму навесні 2014 року, багатьом киримли нагадала про Іслам, допомогла відновити зв’язок з Єдиним Господом. І ми, і жителі країни куди ми їдемо у хадж – однієї віри, однієї системи цінностей. Попри певні відмінності, ми належимо до однієї цивілізації - ісламської. І водночас є корінним народом української держави, подобається це комусь чи ні. Тому говорити про зіткнення цивілізацій, а саме так назвав свою колонку у «Збручі» Ігор Бондар, означає перетворювати Україну на царство з євангельської притчі, яке поділене саме проти себе, а відтак приречене впасти.
Автор колонки в «Збручі» вважає, що він постав перед «міжцивілізаційною»
проблемою, оскільки приїжджі мусульмани «ладнають довкілля на свій копил». Він
прямо каже, що не мусить знати «чужих приписів і заборон», маючи на увазі
приписи Ісламу. Згадавши про свій образ ліберала, пан Бондар каже про
необхідність шукати варіанти співіснування. Як у голові однієї людини
поєднуються переконання, що не мусиш знати про особливості українців-мусульман,
з бажанням співіснувати з ними міг би пояснити хіба сам автор колонки. Але не
зробив цього.
Ті відчуття, про які Бондар пише, можуть виникнути лише в
того, хто у власній хаті не почувається господарем і не встановлює в ній правил.
Звісно, це складно, коли, хочеш виглядати європейцем, попереднього не відбувши карантин
державотворення після трьохсот років московського панування. І при тому не
помічаєш, що в українській хаті крім тебе є ще й мусульмани, для яких ця хата
така ж рідна, як і для тебе.
А як бути успішним в туристичному бізнесі і не втрачати гідності, добрий приклад подають турки. Десята економіка світу, яка активно повертає в суспільний обіг традиційні ісламські цінності, сьогодні приймає натовпи росіян до готелів за системою «все включено». Там ці гості п’ють-блюють, але варто їм щось подібне втнути за межами приготельної території, як швидка і адекватна реакція поліції не забариться.
