Така думка, нехай навіть і висловлена в неофіційному порядку, таїть у собі загрозу для міжнародного права як такого.
Слова керівника апарату генерального секретаря НАТО Стіана Йенссена про те, що Україна може стати членом НАТО, відмовившись від частини своїх територій, справили в Україні справжній ефект бомби, що розірвалася, їх коментували навіть на офіційному рівні, — пише Віталій Портников.
Втім, уважний аналіз інформації показує, що жодних офіційних і навіть неофіційних заяв керівник апарату генерального секретаря НАТО не робив, міняти Крим та інші окуповані українські території на членство в НАТО не пропонував.
На конференції в норвезькому Арендалі Стіан Єнссен лише поділився подробицями дискусій серед представників країн-членів НАТО щодо умов, на яких Україну могло б бути прийнято до Альянсу. І ідею «відмови від територій» в обмін на гарантії членства назвав одним із дискутованих варіантів і своєю особистою думкою.
Хоча, очевидно, що й така думка, нехай навіть і висловлена в неофіційному порядку, таїть у собі загрозу — навіть не для України, а для міжнародного права як такого.
Бо якщо ми погодимося жити у світі, де одна країна може окупувати територію іншої, а потім отримати схвалення та легітимізацію своїх розбійницьких дій, то чому маємо розраховувати на те, що інші авторитарні держави не захочуть повторити сумнівні «досягнення» Володимира Путіна?
Проте важливим є сам факт того, що дискусії щодо вступу України до НАТО тривають — і не припиняються навіть зараз, під час воєнних дій.
Що ніхто не збирається відкладати пошук механізмів для вступу України до НАТО до закінчення війни.
І - що найважливіше в словах Стіана Йенссена — так це те, що в країнах НАТО хочуть, щоб війна не повторилася. Саме в цьому головний сенс майбутнього приєднання України до Альянсу.
У ці 18 місяців ми чули чимало прогнозів про те, що це не остання війна, що після цієї війни будуть нові, що Україні потрібно готуватися до повторення російської агресії… Але, впевнений, насправді - якщо тільки Україна приєднається до НАТО — це і буде остання війна Росії проти України.
З країнами Альянсу ні Путін, ні його наступники тягатися навряд чи будуть.Тому Україні важливо, гадаю, не просто спостерігати за дискусіями щодо вступу країни до НАТО, а й брати активну участь у цих дискусіях.
Наполягати на тому, що наше приєднання до Альянсу має бути не тільки порятунком України від майбутніх воєн, а й успіхом міжнародного права, його легітимним відновленням.
Що не можна міняти окуповані території на безпеку, бо відновлення територіальної цілісності України — це теж питання безпеки і майбутнього мирного розвитку Європи.
Що навіть якщо питання деокупації захоплених Росією земель не так просто буде вирішити військовим шляхом, не може бути жодного політичного рішення, яке могло б легітимізувати агресію Росії та спроби анексії чужих територій.
Ну і найважливіше — у Росії не було, немає і не може бути права вето на розширення Альянсу.
І не можна, впевнений, перетворювати питання окупації Криму та українських областей на таке штучне право вето.Джерело: Радіо Свобода
