Пресрелізи Служби безпеки України майже завжди сповнені недомовок і таємниць.
Так було і цього разу. Днями низка ЗМІ з посиланням на СБУ поширили інформацію про затриману іноземку, яка пов’язана з так званою ІДІЛ. З повідомлень було зрозуміло лише, що затримана вербувала когось для ІДІЛу, а в Україні отримала посвідку на постійне проживання на підставі неправдивих відомостей.
Ні імені-прізвища, ні бодай країни походження терористки.
Спроба видобути бодай якусь конкретику з цього інформаційного туману, виявилася невдалою. Я зателефонував речнику СБУ Артему Дехтяренку, щоб дізнатися хоча би джерело інформації про іноземку.
Якщо вона причетна до ІД за версією якоїсь спецслужби центрально-азійських держав, де панують терор і страх, то це одна справа, а якщо СБУ провела оперативно-розшукові заходи і виявила зв’язки з нині вже неіснуючим державним утворенням, то це інше, — пояснив я речнику природу свого питання.
Пан Дехтяренко пообіцяв уточнити і за кілька хвилин перетелефонував: це дані країни, звідки походить затримана. Інформацію про неї було надано Інтерполу, куди і спрямували запит. А українська спецслужба виконувала міжнародні зобов’язання, відповідно до яких наші правоохоронці мали затримати розшукувану, а суд — заарештувати.
Тепер Офіс Генпрокурора має провести так звану екстрадиційну перевірку, і якщо країна, яка надала запит на екстрадицію, дотримається всіх передбачених законом формальностей, небезпечну терористку мають відправити додому для справедливого суду. Так мало би бути. Випадок підняв завісу секретності, яку так дбайливо охороняла пресслужба СБУ.
За три дні до появи пресрелізу спецслужби, до громадської ініціативи SOS muslim зателефонував схвильований чоловік. Він просив допомоги правозахисників: його сестру затримали співробітники СБУ. Причина — вона в розшуку Інтерполу за підозрою у причетності до ІД. За словами чоловіка, сестра — громадянка Таджикистану, яка постійно мешкає в Україні. Має чоловіка-українця і трьох дітей — громадян України. Найменшому — 5 місяців.
Зараз сестра в суді — їй мають обрати міру запобіжного заходу, — хвилювався чоловік.
У Святошинському суді Києва того разу формальний підхід до букви закону поступився здоровому глузду. Суддя не стала заарештовувати матір трьох малих дітей, а оголосила рішення про нічний домашній арешт. Проте, загроза екстрадиції залишається.
А вже за кілька днів до SOS muslim прийшов молодий чоловік з дружиною і трьома дітьми, молодший — немовля, у мами на руках. З’ясувалося, що це і є та сама «терористка»… Чоловік, громадянин України, переконує: все, написане у запиті таджицьких спецслужб — брехня. У 2017 році, коли дружина ніби-то їздила до Туреччини і Сирії, вона була в Україні й не залишала межі країни: «Це ж елементарно перевіряється — у паспорті немає жодної відмітки про перетин кордону».
Правозахисникам потрапили до рук і «документи», якими посіпаки таджицького диктатора Емомалі Рахмона обґрунтовують запит на екстрадицію своєї громадянки. Автори того опусу явно в конфлікті з логікою. За їхньою версією, розшукувана «вербувальниця» спочатку виїхала до України, потім до Туреччини, там дісталася сирійського кордону, а звідти рушила назад — до України. Що протиправного вона скоїла під час поїздки, українські правоохоронці мають здогадатися самі й дофантазувати цей недолугий детектив. Можна було б посміятися, якби не реальна загроза екстрадиції матері трьох малих дітей.
Ця історія свідчить про те, як легко втрапити в халепу, повторюючи нісенітниці за спецслужбами країн, визнаних системними порушниками прав людини. А ще про те, як в гонитві за дешевими сенсаціями і новими зірочками на погони можна втратити залишки довіри громадян своєї країни. А саме вони зі своїх податків утримують спецслужби. І без їхньої довіри і підтримки ефективно не зможе працювати ані СБУ, ані жодна інша державна інституція.
