Ваш браузер застарілий

Для роботи з сайтом необхідна підтримка Javascript та Cookies

Щоб користуватись усіма можливостями сайту, завантажте та встановіть один із цих браузерів:

МЕНЮ
Follow us
Висловити свою думку
22:03, 6 Лютого, 2023
20 Грудня 2022, 15:48

Український цугцванг для Лукашенка. Чи вступить Білорусь у відкриту війну

Закрити

На сьогодні повторний наступ російських військ з Білорусі є малоймовірним. Проте кремль не полишає надій ще більше втягнути лукашенка у війну в Україні.

Режим лукашенка, фактично, віддав у користування росіян Білорусь. Військові частини рф розміщені по всій території півдня країни, а переважна більшість військових аеродромів контролюється росіянами. Вони встановили там свої блокпости та керують їх роботою. Відповідно, саме звідти завдають ракетні удари та запускають дрони-камікадзе по території України.

Місцеві летовища стали місцем базування ворожих літаків з "Кинджалами".

В Білорусі вже триває прихована мобілізація для обслуговування російських військ. Місцеві військкомати шукають водіїв та механіків, які можуть забезпечити розміщення російських військ.

Білоруське ОВТ (обладнання та військова техніка) вже кілька місяців як активно передається армії рф для посилення наступальних дій на Донбасі. А на білоруських держпідприємствах вже збирають кошти на амуніцію для росіян.

Авжеж, цього для путіна мало, йому потрібна білоруська армія. Позаяк кількість особового складу його війська, а ще більше якість, не дозволяє змінити статус-кво на бік Москви. Підготовлені білоруські кадровики могли б суттєво допомогти в наступальних діях.

Та лукашенко розуміє усі наслідки такого рішення. Нині ситуація для відкритого вступу війну, м’яко кажучи, не сприятлива. Зараз не лютий-березень 2022 року, коли відкриття фронту на Волині та Рівненщині, могло суттєво знизити спротив ЗСУ на інших напрямках.

Наступ на наші західні області дозволив би росіянам серйозно вплинути на постачання озброєння до України. Для цього їм не потрібно заходити до Львова та зайняти Шегині, Краківець чи будь-який інший пункт пропуску. Ворогу необхідно зайняти трасу E373, себто, дійти до Ковеля (місто у Волинській області – ред.). А далі вести прицільний вогонь по ключових логістичних артеріях з РСЗВ.

Та й білоруський генштаб, й сам лукашенко, розуміють, що реалізувати таку операцію надто складно. На це є низка причин:

Готовність ЗСУ. Наші сили оборони готові зустріти противника на даному відрізку кордону. Наші підрозділи на варті та такий напад не став би сюрпризом для Збройних сил.
Географічні особливості. Місцевість на Волині та Рівненщині складна. Болотиста та лісиста. Є кілька ключових артерій по яких міг би просуватися ворог. Вони вузькі і складні для маневрів. Щось схоже на те, як намагалися просуватися російські війська навесні з півночі Київщини. Довго розтягнута колона ОВТ ворога ­буде легкою ціллю для нашої артилерії та авіації.

Бойова підготовка. Українське військо 8 років воює. Вже 10 місяців – це велика війна з ворогом, що переважає. За цей час наші формування отримали важкий досвід боротьби й готові його застосувати. Разом зі зброєю від партнерів, яку, знову ж таки за цей час, вміло освоїли.

Спротив місцевого населення. Волинський край – це край партизанщини. Нащадки славетних воїнів УПА вже підготували криївки та облаштували позиції в добре відомим їм лісах. Рух опору напоготові та знає, що і як має робити. Рівненщина – це край бурштинокопачів. Які, нікому не секрет, мають на руках чимало зброї. І вони готові її застосувати.

Незрозумілість цієї війни для білорусів. Наративи про війну проти колективного заходу не так легко проходять серед росіян. А серед білорусів вони ще важчі на сприйняття. Білоруській пропаганді далеко до російської, й білоруські військові бачать реальний перебіг війни в Україні. І розуміють, що це не їхня війна.
Санкції. Наразі, режим лукашенка не відчув повну силу західних санкцій. Як то кажуть, "мы еще не начинали". Те, що вже зробили наші партнери – суттєво вплинуло на білоруську економіку. Рятує її тісна інтеграція з рф та Китаю. Лукашенко розуміє, що наслідки вторгнення білоруської армії до України – завдасть непоправний удар по економіці республіки.

Страх втрати влади. Всі попередні пункти можна об’єднати в одне, найголовніше для лукашенка, страх втратити владу. Розбита армія в Україні – це втрата авторитету серед внутрішніх військ. Те, на що він спирається кожен диктатор. А втрата контролю над вулицею – це втрата влади. Та й мова не лише про опозицію. Оточення – не спить. Тому останніми місяцями КГБ РБ активно очищує провладне середовище.

А сам лукашенко працює над планом подальшої узурпації влади. Де в майбутньому будуть президента можуть обирати на Всенародному білоруському зібранні, а не всенародним волевиявленням.

Наразі, кремль працює над тим, аби максимально використовувати ресурси Білорусі. Для путіна білоруси – це просто ресурс. Та й росіяни близькі до ультиматуму: ти з нами або проти нас. Найближчими місяцями відбудеться остаточне оформлення стосунків рф та Білорусі у рамках "союзної держави". І лукашенка схилятимуть до найрадикальніших дій.

Проте наразі лукашенко готовий надавати будь-які послуги росіянам в цій війні. Диктатор розуміє, що повноцінна інтервенція в Україну для нього стане непоправним ударом по його режиму. Кожен крок щодо все більшого втягнення у війну – його знищує.

Диктатор сьогодні слабкий. І саме цим би мав скористатися білоруський народ.

Інші думки автора

Нові думки