Кримський журналіст, випускник Львівського національного університету Ділявер Саідахметов багато років працював за фахом в Духовному управлінні мусульман України УММА.
Йому випало очолити Духовне управління в час широкомасштабної агресії росії.
Про те, як змінилася діяльність ДУМУ під час війни, а також про небезпеки для свого народу Саідахметов розповів QIRIM.News.
QIRIM.News: Переселенці чи гості з росії, Центральної Азії ставляться до муфтіятів, духовних управлінь з певною настороженістю. Бо знають, що ці структури створені для контролю за мусульманами. Як би Ви пояснили їм та й зацікавленим українцям: в чому принципова різниця між ДУМУ УММА та пострадянськими муфтіятами?
Для них офіційний муфтіят — державний. В Україні на щастя, я думаю — на щастя, немає муфтіятів, створених державою.
Це структури, створені не за якимось наказом зверху, а з низових ініціатив.
Наприклад, як виникло ДУМУ УММА: громади в різних областях, в різних містах України, об'єднані спільним баченням якихось речей, спільною ідеологією, спільним ставленням до деяких принципових моментів вирішили об'єднатися і самі обирали собі муфтія.
І в цьому величезна відмінність від духовних управлінь росії.
У нас духовні управління, і ДУМУ УММА зокрема — живі організми, які живуть своїм життям.
А не так як у Росії: обрали муфтія чи він там звідкись з'явився, і от він сидить на посаді 20 — 30 років. Наше духовне управління — це була ініціатива, яка йшла знизу, а не за чиїмось наказом.
Тому, власне, держава не втручається у внутрішнє життя, правила, розпорядок. Тому немає наказів, побажань слідкувати за мусульманами, доповідати про них, як це робиться в росії.
QIRIM.News: Навіщо в Україні, яку ми цінуємо за дух свободи, це і багато приїжджих відзначає, потрібні офіційні мусульманські структури?
Офіційні структури, мусульманські чи немусульманські, жодним чином не протистоять духові свободи. В Україні можуть зібратися три, чотири, п”ять осіб і зареєструвати релігійну організацію.
Три — чотири релігійні громади можуть створити своє духовне управління. І в нас в Україні є такі випадки.
Зовсім нещодавно було зареєстровано два духовних управління, одне з них - перед широкомасштабним вторгненням.
Плюс в тому, що Україна як країна неймовірного релігійного плюралізму дає такі можливості, дозволяє людям створювати свої об'єднання і реєструвати їх на офіційному рівні.
А якщо говорити про необхідність створення офіційних релігійних структур, то в них найголовніші задачі стандартні: консолідація зусиль громад; друге — координація.
Ми намагаємося координувати релігійні громади, які є у складі духовного управління, і діяльність мусульман, які входять до складу цих громад.
Ми маємо гарні приклади спільної роботи мусульман, наприклад, коли вирішувалося питання про дозвіл фотографування українських жінок-мусульманок на документи в хіджабі.
Духовне управління брало в цьому активну участь В цьому брали участь і інші організації. Але важливим було, що від імені мусульман, значної їх частини говорила структура, визнана державою.
QIRIM.News: Ваш земляк Айдер Рустемов очолює Духовне управління мусульман Автономної республіки Крим. Ви — голова правління ДУМУ УММА. В керівництві вашої організації кримчани Сейран Аріфов і Мурат Сулейманов. Схоже на монополію кримських мусульман на керування українською уммою?
Я не вважаю, що це монополія чи заявка на монополію кримських татар. ДУМУ УММА створювалося як об'єднання мусульман різних за національною приналежністю, культурою, навіть різних за приналежністю до правових шкіл, ніколи не йшла мова, щоб у нас були тільки громади ханафітів чи шафіїтів.
Головним стрижнем цього об'єднання була робота на користь мусульман України загалом: кримських татар, азербайджанців, арабів, мусульман-українців...
Вперше так склалося, що головою правління обрали кримського татарина і муфтій також кримський татарин.
Перед тим багато років муфтієм був Саїд Ісмагілов, казанський татарин. Раніше головами правління були українці Ігор Карпишен, Олег Гузик, казанський татарин Іслям Гімадутін. І зараз....
Голова правління не є одноосібним очільником, а очолює раду правління.
До неї входять казанські і кримські татари, українці, араби. В питанні представництва мусульман України не має загострюватися тема національної приналежності.
ДУМУ УММА — для всіх мусульман України. Те, що ми з шейхом Муратом були обрані тягти цей тягар, так проголосували представники громад....
Заступник мій — казанський татарин. Так збіглося, ми на цьому не акцентуємо.
Що стосується Духовного управління АРК, то вони перед усім орієнтуються на мусульман Криму. Так історично склалося...
Наскільки посада голови правління органічна для Вас? Адже Ви журналіст, представник вільної професії. Для Вас це складна робота? Хто допомагає Вам?
Обов'язки голови правління - це організаційна та адміністративна діяльність. Муфтій зайнятий релігійним життям ДУМУ і громад, проведенням лекцій, духовних уроків.
А голова правління — роботою самого управління, робота із залучення донорів.
Робота з якимись юридичними моментами, щоб звільнити муфтія від цього і дати йому можливість займатися безпосередньо релігійними, духовними питаннями: обрядами, діяльністю центру фатв і досліджень, який в нас є.
Мені це нелегко, не тому, що я за своїм основним фахом журналіст, а тому що це принципово нова сфера для мене. В часи своєї журналістської практики я займався і організацією роботи редакції, і організацією роботи сайтів.
Вперше доводиться це робити в такій великій релігійній структурі. Але я не сам, до ради правління входить 5 осіб, і спільними зусиллями ми питання вирішуємо.
Наскільки мені органічно на цій посаді? Якби це сталося не під час повномасштабного вторгнення, то я просив би Духовне управління, членів загальних зборів не обирати мене, але оскільки ситуація складна, ми мусили під час війни переосмислювати і переналаштовувати нашу роботу.
І я надіюся, що ми разом з шейхом Муратом, нашим муфтієм, членами правління і представниками наших громад які залишилися, будемо продовжувати на достойному рівні.
Для кримських татар Туреччина — свого роду держава-покровитель. Саме в цю країну виїхали чимало кримських татар, мова про жінок і дітей в першу чергу, після 24 лютого 2022 року. Чи загрожує національній ідентичності кримських татар перебування серед близького за мовою і релігією народу?
Після початку широкомасштабної агресії не тільки з материкової України, а й з окупованого Криму кримські татари поїхали, коли була оголошена мобілізація.
Чимало виїхало до Туреччини і оселилися там. Я б не сказав, що Туреччина виступає покровителем кримським татар, ми б хотіли так сприймати...
У них є програма для турків-месхетинців, вони виїжджали з окупованих районів Донецької області і Туреччина створювала для них дуже гарні умови, щоб вони оселялися і облаштовувалися в Туреччині.
Чи існує небезпека, що люди залишаться там?
Залежить від тривалості війни. Чим довше триватиме війна, тим більше шансів, що вони залишаться там, куди поїхали.
Однак, є чимало випадків, коли люди поверталися до Криму, до України, хтось їхав далі у Європу.
Щодо загрози національній ідентичності складно відповісти. Під час депортації кримських татар в Центральну Азію 1944 року не вдалося розчинити нас серед тамтешніх тюркомовних мусульман.
Кримські татари проводили чітку межу між місцевими і собою. Ті, хто виїхали нині, намагатимуться зберегти ідентичність.
В Туреччині багато нащадків кримських татар, які виїхали сто і більше років тому під час попередніх хвиль еміграції.
Вони називають себе кримськими татарами, хоча не знають кримськотатарської мови, розмовляють турецькою. Проте, в Центральній Азії депортовані жили компактно, а нинішні емігранти в Туреччині живуть розсіяно.
То ж якщо перебування в Туреччині триватиме кілька десятиліть, вони можуть повторити плюс-мінус шлях попередніх хвиль еміграції.
QIRIM.News: Що змінилося в роботі ДУМУ УММА від початку широкомасштабної агресії росії?
Ця посада дісталася мені в найскладніший від моменту проголошення незалежності час.
Коронавірусні обмеження навіть близько не порівняти з тим, що тепер відбувається.
Ми втратили частину наших громад. Втратили щонайменше дві своїх мечеті, одна в Сіверськодонецьку, вщент зруйнована, друга зруйнована в Бахмуті.
2021 року ми встановили там купол, це була непересічна подія для місцевих мусульман.
Значна частина членів наших громад були змушені виїхати закордон. Хтось втратив домівки, як Умар Карпишен, ми зазнали таких втрат , як і вся країна.
Є загиблі серед тих, хто відвідував наші мечеті. Духовне управління багато уваги, особливо в перші місяці, приділяло інформаційній роботі.
Записали безліч звернень, шейх, колишній муфтій Саїд Ісмагілов регулярно виходив ефір, спілкувався переважно з іноземними журналістами, розповідав про вторгнення, про дії російських військ, про обстріли, про позицію мусульман України, звертався до мусульман Росії.
Так само і шейх Мурат Сулейманов, інші наші співробітники....Адже у світі, зокрема серед мусульман, сильні проросійські настрої.
Багато наших братів з арабських країн, та і в Туреччині не розуміли чому Україна чинить спротив, адже, як вони вважають, українці і росіяни — один народ.
Все це доводилося пояснювати. Окрім того в перші місяці займалися евакуацією, допомагали нашим сім”ям виїжджати за кордон, вимушеним переселенцям з окупованих територій, роздавали їжу, стандартна діяльність в такій ситуації для релігійної організації під час війни.
Багато людей з наших громад поїхали, то ж деякі мечеті, як от у Сумах, були змушені зупинити свою роботу. Під кінець року (2022) ситуація почала вирівнюватися, люди почали потроху повертатися....
На свято Ід аль Фітр в мечеті на Дегтярівській у Києві не вистачило місця людям, за нашими підрахунками було від 1500 до 2000 віруючих. Є надія, що життя мусульманської спільноти в Україні буде відновлюватися.
QIRIM.News: Під час війни важлива єдність в суспільстві. Чи існують якісь суперечності між українцями мусульманами і християнами, які могли би загрожувати єдності суспільства?
Я не думаю, що є якісь розбіжності між мусульманами та християнами України, які загрожують внутрішній єдності країни.
Не пригадую, щоб такі конфлікти були. Внутрішньоконфесійні є. Проблеми всередині мусульманської спільноти є, у християн з Московським патріархатом є...
Не думаю, що міжконфесійні конфлікти можливі в Україні. У всіх нас спільний ворог, і не важливо до якої ти нації належиш, до якої релігії і чи віриш в Бога взагалі.
Задля цієї мети має працювати якщо не все суспільство, то його значна частина. Задля цієї мети ми маємо об'єднуватися з представниками інших релігій.
