День спротиву окупації Криму: чим запам’ятався перший рік в офіційному статусі

Публікації
Тетяна ІваневичQHA
25 Лютого 2021, 17:00
Тетяна ІваневичQHA
25 Лютого 2021, 17:00

Рік тому в Україні президентським указом встановлена офіційна дата — «26 лютого — День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя». Саме  26 лютого 2014 року в Сімферополі тисячі кримських татар і українців вийшли на мітинг, щоб не допустити російської окупації Криму. У попередні роки ця дата відзначалась неофіційно, хоча і з залученням громадян, громадських та офіційних організацій.

Перший рік кримського спротиву в офіційному статусі виявився складним, різноплановим і непередбачуваним. Багато подій і ініціатив, що стались за цей час у Криму і навколо Криму, матимуть тривалий вплив і наслідки і для самого півострова, і для України загалом, і для Росії також.

Пандемія ламає плани

Ще 26 лютого 2020 року в Києві, на Херсонщині, Львівщині, Одещині та в інших регіонах відбувались публічні офіційні заходи з приводу Дня спротиву окупації Криму, обговорювались перспективи, наміри і пріоритети. А буквально за декілька тижнів, у середині березня, все різко змінилось, начебто стало на паузу.

Пандемія коронавірусу скоригувала плани і події кримського порядку денного, від багатьох із них довелось відмовитись, інші — реалізовувати в обмеженому «пандемічному форматі», а дещо стало неочікуваною новацією. 

На невизначений строк перенесено анонсований лідерами кримських татар марш на Крим — «Світ — проти насильства і окупації. Марш гідності». 

Із карантинними обмеженнями відбулись вшанування роковин депортації кримськотатарського народу 18 травня та відзначення Дня кримськотатарського прапору 26 червня.

Через поширення COVID-19 з березня майже на пів року введено жорсткі обмеження на перетин адмінмежі між Херсонщиною і Кримом. Обмеження ввела і російська окупаційна адміністрація.

Пандемія коронавірусу проявила реальний високий рівень російської колонізації Криму, на якому російська влада воліла б не акцентувати. За різними оцінками, населення півострова перевалило за три мільйони, і щонайменше 30% його становлять приїжджі з Росії. Особливо це стало помітно за Севастополем, де базується Чорноморський флот РФ. Окупаційна «влада» визнала, що кількість населення міста більша за пів мільйона осіб. Тільки торік кількість севастопольців зросла на 64 тисячі осіб, або 14,3%. 
Пандемія, помножена на окупацію, гостро засвідчила безправність кримчан і залежність їх від країни-агресора. На півострові високий рівень захворюваності на фоні браку медикаментів. З грудня 2020 року в Криму почалась масова вакцинація від коронавірусу російською вакциною «Спутнік V». Задекларована як добровільна, фактично вона стала примусовою для багатьох категорій населення. Українські експерти і посадовці називають її «дослідами» над кримчанами, оскільки «Спутнік V» не пройшов всіх випробувань і не має міжнародних висновків, а альтернативні щеплення кримчанам не пропонують.

Закони для Криму і співпраця з Меджлісом кримськотатарського народу — глухо, як у танку

Упродовж останнього року не справдилось багато очікувань кримських патріотів від української влади.

Фактично припинилась діяльність міжвідомчої Робочої групи з питань звільнення політв’язнів. Парламент так і не прийняв законопроєкт про правовий статус і соціальні гарантії бранців, заручників і військовополонених.

До Верховної Ради так і не внесли давно очікувану і практично готову тріаду законопроєктів: про статус корінних народів, статус кримськотатарського народу та зміни до Конституції щодо статусу Криму. Також не запрацювала робоча група при ОПУ, яка мала визначити порядок подачі цих законопроєктів. Хоча про її започаткування домовились під час зустрічіМеджлісу кримськотатарського народу з президентом Володимиром Зеленським. Досі не підписаний указ про запровадження регулярних зустрічей глави держави з представницьким органом кримських татар.

Впродовж всього року рефреном звучав месидж про брак порозуміння та комунікації між Меджлісом кримськотатарського народу й українською владою в різних питаннях. Крім згаданих моментів, у Меджлісі кримськотатарського народу дорікали посадовцям, що їх не залучають до участі в принципових етапах звільнення кримських політв’язнів. Анонсована владою конструкція «Кримської платформи» також викликала запитання: а яке місце в ній відведено представницькому органу корінного народу Криму. Серед позитивних подій — вперше переселенцям, у тому числі й кримським, дозволили голосувати на місцевих виборах на материковій Україні.

Звільнення кримських бранців Кремля — на паузі

Деструктивна позиція Росії зірвала анонсований на початку року українською владою великий обмін кримських політв’язнів. Росія принципово не хоче звільняти безпідставно ув’язнених кримських татар. І досі немає чіткого розуміння, коли, за яких обставин і в якій кількості звільнять бранців Кремля з кримських і російських тюрем, і чи звільнять взагалі. 

На сьогодні в окупованому Криму від 100 до 138 осіб переслідуються за політичними мотивами, 119 із них були незаконно позбавлені волі на різні строки  і 93 із них — кримські татари.

Майже століття тюрми на шістьох. Ні за що

Минулий рік відзначився рекордними масовими вироками російського «правосуддя» проти кримчан. У листопаді Південний окружний військовий суд у російському Ростові-на-Дону засудив трьох фігурантів красногвардійської «справи Хізб ут-Тахрір» до 42 років тюремного ув'язнення. Рустем Емірусеїнов отримав 17 років із відбуванням перших двох років у в'язниці, решту — на суворому режимі; Арсен Абхаїтов — 13 років із відбуванням перших двох років у в'язниці; Ескендер Абдулганієв — 12 років із відбуванням у в'язниці перших двох років.

У січні 2021 року той же Південний окружний військовий суд засудив фігурантів білогірської «справи Хізб ут-Тахрір» на загальний строк 48 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. Енвера Омерова засудили до 18 років, Айдера Джеппарова — до 17 років, Різу Омерова — до 13 років ув'язнення.

Експропріація окупованого: Росія відрізає українців від кримської власності

У березні 2020 року набула документального оформлення російська політика витіснення з Криму нелояльних елементів. Механізмом для її реалізації стало майнове законодавство. Указом Володимира Путіна до «прикордонних» територій віднесено 80% території Автономної Республіки Крим (на мапі вони позначені рожевим кольором — прим. ред.) і 99,95% території міста Севастополя. При цьому іноземним громадянам (читай — перш за все, громадянам України — прим. ред.) заборонено володіти майном на цій території та земельними ділянками. На відчуження дано рік. Якщо цього не станеться, майно вилучать без компенсацій.

Водний тиск: жертвами російських ігрищ «призначено» цивільних кримчан

Протягом року Росія активно «товкла воду в кримській ступі». У тому числі, примусово обмежуючи право кримчан на вільний доступ до водних ресурсів.

У серпні 2020 року вперше були масово запроваджені обмеження у водопостачанні для цивільних мешканців. Майже у 40 населених пунктах воду почали подавати за графіком — по дві-чотири години на день. На вулицях міст з’явились величезні пластикові ємності для створення запасів питної води.

Фото: «РІА Новини»

Обмеження пояснили посухою та критичними запасами води в кримських водосховищах. Торік водосховища півострова справді обміліли до рекордних позначок.

У багатьох районах вода досі подається за графіком. Кримчани масово нарікають на її низьку якість: вода смердить, її кольори варіюються від небесно-бірюзового до іржаво-коричневого.

Водний дефіцит ледве не став сasus belli

Упродовж усього року російська пропаганда здійснювала тиск на Україну з вимогою відновити водопостачання Криму Північно-Кримським каналом. Звучали заяви колаборантів, відповідні петиції реєструвались на сайті українського президента, здійснювались спроби активно залучити до тиску на Україну інституції ООН. Неочікувано залунали двозначні заяви деяких українських депутатів і чиновників, які допускали варіанти відновлення водопостачання, а потім відмовлялись від власних слів чи перетрактовували їх. Втім, офіційна Україна як мантру повторювала «ніякої води до деокупації Криму».  

Українські та міжнародні експерти побоювались, що Росія використає дефіцит води в Криму як привід і гуманітарне прикриття для розширення агресії проти України. Про захоплення шлюзів Північно-Кримського каналу на Херсонщині почали говорити, як про доволі реальний сценарій. Як варіант розглядалась атака на острів Зміїний. На загострення очікували у вересні-жовтні під час стратегічних російських навчань «Кавказ-2020», але щось не склалось.

Тема дефіциту води досі підтримується російськими пропагандистами, попри незвичайно сніжну зиму, яка цьогоріч була на півострові. Українська сторона вкотре нагадує, а кримчани-старожили підтверджують: щороку до окупації з жовтня по квітень Північно-Кримський канал зупиняв подачу води до Криму, але катастрофічного дефіциту не було. Україна наполягає, що цивільному населенню води бракувати не повинно, а дефіцит відчувають російські військові бази та трофейні заводи. Експерти вважають, що і цього року Росія зберігатиме напругу в водному питанні.

Мілітаризація: «місток» до ядерного потенціалу в Криму?

Росія продовжує мілітаризовувати Крим. На півострів завозяться нові види озброєнь, часто й активно проводяться військові навчання. Будуються й анонсуються нові дороги для полегшення військової логістики.

Важливим елементом інфраструктурної мілітаризації став запуск у липні минулого року вантажного залізничного сполучення Керченським мостом. Це ще більше полегшило логістику між РФ і Кримом для забезпечення військових частин. Крім того, за російськими законами, перевезення ядерної зброї може відбуватися винятково залізницею. Тепер такий шлях доступний і до окупованого Криму.

Водночас нинішня сніжна і морозна зима стає першим суворим випробуванням для Керченського мосту. Аномальні снігопади майже на добу зупинили автомобільний рух мостом і змусили окупаційну «владу» оголосити надзвичайний стан. Замерлі води Азовського моря приховують у собі небезпеку майбутнього льодоходу.

Росія також продовжує спроби посилити домінування в Азово-Чорноморському регіоні. До експансії на воді додалась демонстративна активізація російських військових у повітрі. Протистоянняна і над Чорним морем між Росією та НАТО набирає обертів.

Кримська громада активізується на материку

Рік від першого «офіційного» Дня спротиву  відзначився активізацією кримської громади на материку. Втім, швидше, це свідчення браку ефективних дій з боку влади в різноманітних кримських питаннях.

На новому рівні самоорганізовуються кримські українці. У вересні минулого року українці Криму в Києві заявили про відновлення діяльності Крайової ради українців Криму (КРУК), яка покликана сприяти захисту прав української громади в Криму та на материковій Україні. Друга за кількістю етнічна спільнота на півострові наразі зазнає відвертої дискримінації на тимчасово окупованій території. Серед її ініціаторів і координаторів переселенці з Криму — голова ГО «Євромайдан-Крим» Сергій Мокренюк, координатор Таврійської гуманітарної платформи Андрій Іванець, головний редактор газети «Кримська світлиця» Андрій Щекун. КРУК задекларував скликання ІІІ Конгресу українців Криму в 2021 році.

У лютому 2021 року Київська міська рада утворила «Київський міський інформаційно-просвітницький центр «Крим — це Україна». Центр займатиметься інформаційно-консультативною підтримкою внутрішньо переміщених осіб із Автономної Республіки Крим, які проживають у столиці. Йдеться про адаптацію таких осіб, інтеграцію в громаду міста Києва, взаємодію з органами державної влади та органами місцевого самоврядування столиці.
І також у лютому 2021 року колишні бранці Кремля анонсували створення платформи «Звільнення в’язнів». Серед її засновників — переважно кримські колишні бранці або громадські діячі, серед яких кінорежисер Олег Сенцов, заступники голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров і Ахтем Чийгоз, кримський журналіст Микола Семена, а також Ісмаїл Рамазанов, Роман Сущенко, Володимир Балух, Ігор Козловський, Євген Панов, Олександр Шумков, Ігор Мовенко, Павло Гриб, Олександр Кольченко, Станіслав Асєєв, Микола Карпюк, Едем Бекіров.

«Кримська платформа»: потяг до деокупації чи нерухома конструкція?

Українська влада активніше почала будувати конструкції та формати для деокупації півострова, зокрема, зайнявшись створенням міжнародного майданчика «Кримська платформа». Платформа має стати багатостороннім координаційним механізмом для обговорення з партнерами деокупації Криму. Наразі тривають перемовини з країнами та міжнародними організаціями щодо участі в ній. Підтримку висловили Європарламент, Євросоюз. Попередню згоду на участь у «Кримській платформі» вже оголосили представники Туреччини, Естонії, Словаччини, Великобританії, Словенії, США, Польщі. Установчий саміт КП запланований на 23 серпня 2021 року. 

Торік у Верховній Раді України створили міжфракційне об’єднання «Кримська платформа». Зараз триває робота зі створення «Кримської платформи» у рамках ПАРЄ. 

П’ята резолюція ГА ООН: окупаційна влада в Криму — нелегітимна

У грудні 2020 року Генеральна асамблея ООН схвалила п’яту «кримську резолюцію» —- «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь, Україна». У ній збережено тенденцію до посилення тиску на Росію та зафіксовано кілька принципових новацій. 

У 2020 році в тексті резолюції вперше зафіксовано, що нинішня «влада» в Криму нелегітимна, і призначені в Криму посадовці мають називатись окупаційною владою Росії: «органи і посадові особи Російської Федерації, що діють на території тимчасово окупованого Криму, є нелегітимними і повинні іменуватися «окупаційна влада Російської Федерації».  Вперше в резолюцію включений термін «громадянські журналісти», що є важливим у захисті активістів, які працюють в умовах окупації. Знов, як і в 2018 році, у резолюції згадують про політв’язнів — кримськотатарських правозахисників: вдруге про Еміра-Усеїна Куку та вперше про Сервера Мустафаєва. Документ детально зупиняється на підривній господарській діяльності РФ, що виснажує природні ресурси тимчасово окупованого Кримського півострова. 

Водночас 2020-й відзначився невеселими «рекордами» — найнижчою за п'ять років кількістю тих, хто голосував «за» (64) і найбільшою кількістю тих, хто утримався від голосування (86) щодо «кримської резолюції». Експерти вважають це тривожним дзвіночком і приводом активізувати міжнародний дискурс щодо ситуації в окупованому Криму і шляхів його деокупації.

Такими були найважливіші маркери і новації кримського року між 26 лютого 2020-го і 26 лютого 2021 року. Частина тенденцій і проблем, закладених торік, перейде і на рік нинішній.

Яким буде «кримський спротив-2021»? Суттєвий вплив на всі процеси щонайменше найближчі пів року чинитиме пандемія коронавірусу. На кримський порядок денний впливатимуть дії нової влади США; ефективність запуску «Кримської платформи», а також наміри Росії й надалі використовувати кримську «водну карту» з метою розширити експансію на нові території України. У самій Росії цьогоріч очікуються вибори до Державної Думи, чиї повноваження були суттєво розширені минулорічною конституційною реформою. Будь-яке невдале переформатування російської влади варто розглядати як потенційне послаблення її позицій в окупованому Криму.