Чорноморська «вороняча слободка». Навіщо Україні боротися за крісло генсека ОЧЕС?

Новини України та світу
Тетяна ІваневичQHA
28 Листопада 2020, 10:50
Тетяна ІваневичQHA
28 Листопада 2020, 10:50
Тетяна ІваневичQHA

Україна закликала країни-члени ОЧЕС підтримати кандидатуру українського заступника міністра закордонних справ Василя Боднара на посаду Генерального секретаря Постійного міжнародного секретаріату Організації чорноморського економічного співробітництва.

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба на 42-му засіданні Ради міністрів закордонних справ держав-членів ОЧЕС заявив, що Україна має чітке бачення перспектив подальшого розвитку організації та її адаптації до сучасних викликів і загроз.

Глава МЗС України перелічив пріоритети України в ОЧЕС, серед яких посилення співпраці бізнесу, розвиток ІТ, зміцнення регіональної взаємодії у сферах транспорту, енергетики, туризму та охорони здоров'я.

«Модернізація, зростання торговельних ринків, розвиток транспортних зв’язків та багато інших інструментів дозволять нам зміцнити наші економіки, забезпечити процвітання  та стабільність регіону Чорного моря. Водночас, важливим елементом є безпека, адже без неї неможливо гарантувати процвітання», - зазначив він.

Кулеба наголосив, що сьогодні у чорноморському регіоні найбільше бракує саме безпеки та довіри, і це є прямим наслідком деструктивної політики РФ, яка порушує норми та принципи міжнародного права. Він акцентував, що Україна могла б зараз говорити про Крим, як про центр туризму. Але через російську окупацію змушена говорити про курорт в контексті безпеки.

Цього року Україна вперше з часу заснування організації висунула свого кандидата на посаду генерального секретаря. У разі позитивного розвитку подій, Василь Боднар очолить ОЧЕС на три роки. Голосування може відбутися в грудні. Вакантною ж посада генсека стане в липні 2021 року.

Ще влітку цього року українські експерти висловлювали сподівання, що ОЧЕС має шанс «прокинутись від летаргічного сну», куди її фактично увігнала російська агресія проти України та інші конфлікти між країнами. 

Однак влітку ж загострився турецько-грецький конфлікт в Середземному морі. А восени й так несприятлива політична ситуація в Азово-Чорноморському регіоні погіршилась ще більше: наприкінці вересня фактично почалась «гаряча війна» між Азербайджаном і Вірменією за Нагірний Карабах.  І хоча конфлікт закінчився певним врегулюванням, однак додав відчутної, і поки не спадаючої, напруги в регіоні.

Таким чином, на сьогодні ОЧЕС представляє собою організацію, яка б мала сприяти торговельно-економічним стосункам між своїми членами, при тому, що значна частина країн-членів відверто і багато років ворогують між собою. Аж до збройного конфлікту і окупації території одного члена іншим.

Сам Василь Боднар в одному з інтерв’ю ЗМІ теж  визнає, що ОЧЕС доволі конфліктна політично: на дванадцять країн – шість конфліктів, але Україна виходить з ініціативою про те, щоб «знаходити спільні точки дотику, принаймні для більшості країн, у неконтроверсійних напрямах співпраці на основі спільних інтересів та принципів міжнародного права».

Нинішній генеральний секретар ОЧЕС посол Майкл Хрістідіс, який представляє Грецію і двічі поспіль обіймає цю посаду з 2015 року (тобто вже після початку російської агресії), також виводить в пріоритет економічні питання, відзначаючи, що організація «не є платформою для вирішення політичних проблем, з якими стикаються країни регіону». 

До ОЧЕС входить 12 країн: Азербайджан, Албанія, Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія, Сербія, Туреччина, Україна. Організація створена у 1992 році зі штаб-квартирою в Стамбулі. Головним керівним органом є Рада міністрів закордонних справ, яка збирається двічі на рік. Генсек ОЧЕС очолює головний адміністративний орган - Постійний міжнародний секретаріат. В рамках ОЧЕС також діє Парламентська асамблея.

Виникає така собі аналогія із комунальною квартирою «вороняча слободка» з твору «Золоте теля» Ільфа і Петрова. Мешканці комуналки перманентно ворогують між собою, поодинці або гуртуючись в тимчасові союзи, але об’єктивно змушені контактувати і підтримувати в прийнятному для життя стані спільний життєвий простір. Але, якщо у мешканця комуналки гіпотетично існує можливість виїхати і позбутися проблемних сусідів, то для країн, що століттями існують на цих територіях такий варіант вирішення проблеми не є реальним.

Наскільки життєздатна ОЧЕС в умовах загострення конфронтації між кількома її державами-членами? Чи варто за таких обставин Україні прагнути очолити цю причорноморську «воронячу слободку»? Які свої інтереси вона зможе дієво захистити? Як впливає фактор російської окупації Криму на її роботу? - розбирались «Кримські новини»

З окупацією Криму закінчилась активна діяльність ОЧЕС


В рамках ОЧЕС Україна бере активну участь в роботі допоміжних органів ОЧЕС, а також її інституцій – Парламентської асамблеї ЧЕС, Ділової ради, Чорноморського банку торгівлі та розвитку та Міжнародного центру чорноморських досліджень. Серед пріоритетів, зокрема, співпраця в галузі транспорту і позитивні приклади у вигляді міждержавних паромних переправ, наведенню яких сприяли в тому числі і в рамках ОЧЕС. Однак протиріччя існували завжди, і політичні інтереси та позиції країн так чи інакше впливали на економічну співпрацю.

І до 2013 року ОЧЕС була не без проблем, але на неї покладалось досить багато надій як на регіональну організацію, відзначає в розмові з «Кримськими новинами» один з  експертів української делегації в ОЧЕС в 2011-2013 роках, координатор Морської експертної платформи Андрій Клименко

Ще в ті роки українська делегація займалась тим, щоб якось «розвернути цю організацію в сторону Криму», згадує експерт, і додає символічний факт - за яких обставин з моменту окупації півострова робота ОЧЕС стала на тривалу паузу.

«В ніч на 27 лютого 2014 року відбулось захоплення урядових будівель в Криму «зеленими чоловічками». А напередодні - 26 лютого  проходила зустріч комісії ОЧЕС з питань туризму в готелі «Ялта» в Сімферополі, на якій ми теж були присутні. Вранці оті всі представники майже півтора десятка країн ледве вилетіли із захопленого Сімферопольського летовища. І це було дуже символічно - оцим і закінчилась активна діяльність ОЧЕС».  

В архіві урядового порталу збереглась інформація, що 25-27 лютого 2014 року в Сімферополі відбувся XXIII Міжнародний туристський ярмарок «Крим. Курорти. Туризм. 2014», в рамках якого проводився III Міжнародний чорноморський туристичний форум. Його тема - створення спільних туристичних продуктів Причорноморських країн для туристів з Китаю, Японії, Південної Кореї, Канади і США. І 26 лютого 2014 року відбувалось засідання робочої групи з туризму ОЧЕС, на якому розглядались питання розвитку туристичної сфери регіону. Зокрема, українська сторона представляла бачення проекту в рамках ОЧЕС «Розвиток круїзного туризму в Чорноморському регіоні». 

Зрозуміло, що російська агресія проти України, окупація Криму і частини Донбасу, перевела питання економічного співробітництва між деякими країнами, як членами ОЧЕС, в розряд риторичних. А надмірна мілітаризація Росією Криму, Азовського та Чорного морів створила відчутні проблеми для торговельного судноплавства всіх держав причорномор’я. Для демонстрації свого домінування в регіоні РФ щонайменше три роки активно блокує не лише українські, але й іноземні торговельні суда в Керченській протоці.

Втім, російсько-український - не єдиний конфлікт між країнами, які входять до ОЧЕС: і досі частина Грузії лишається окупованою Росією. Нинішній рік активізував загострення і в інших точках: влітку відбулось загострення турецько-грецьких відносин в Середземному морі, у вересні до рівня війни загострилась Карабахська криза.

Програмові цілі ОЧЕС «перетворити Чорне море на море миру і добробуту шляхом розвитку дружніх і добросусідських відносин причорноморських держав» в нинішніх реаліях звучать якщо не утопічно, то іронічно.

Наявність гострих конфліктів між країнами Андрій Клименко називає зараз однією з основних проблем ОЧЕС, зважаючи, що рішення в організації приймаються консенсусом.

«В ОЧЕС всі, я підкреслюю, всі рішення приймаються консенсусом. А тепер подивіться на її склад - до неї входить Вірменія і Азербайджан - ці країни фактично всі роки існування ОЧЕС майже у стані війни. Між ними немає дипломатичних відносин. Грузія з Росією - не мають дипломатичних відносин після 2008 року. А вони в складі ОЧЕС і вони за одним столом збираються і беруть участь в обговоренні порядку денного. Також членами ОЧЕС є Туреччина та Греція. Це все досить проблемні країни і у відносинах між собою, і у відносинах з Росією. І зараз, коли Росія окупувала Крим, частину Донбасу - ну яке може бути економічне співробітництво в Чорноморському регіоні?! Які можуть бути спільні проекти, коли ми ставимо питання про розширення санкцій, про звільнення наших територій тощо».

Клименко згадує, як ще в 2016 році генсек ОЧЕС Михаель Хрістідіс в розмові з ним говорив, що ОЧЕС або реформується, або перетвориться на організацію, на яку ніхто не звертає уваги. При цьому експерт додає, що за ці роки не побачив якихось ознак реформування.

Голова Меджлісу кримськотатарського народу, народний депутат кількох скликань Верховної Ради Рефат Чубаров в спілкуванні з «Кримськими новинами» відзначає, що політичні суперечності між країнами відбиваються на діяльності всіх структур ОЧЕС.

Чубаров має вагомий досвід в їх роботі: впродовж кількох років він був і в складі, і на чолі української делегації Парламентської асамблеї Чорноморського економічного співробітництва, а у 2018 році був обраний заступником голови ПАЧЕС. 

Серед негативних факторів, які стримують роботу чорноморських структур, особливо підкреслює агресивність Росії по відношенню одразу до кількох країн-членів. 

«Щоб організація ефективно вирішувала свої завдання, їй треба розпочинати з питань, які існують у її членів. А з 12-ти членів організації, чотири (Азербайджан, Грузія, Молдова і Україна) мають питання, пов’язані з зовнішнім зазіханням на їхню територіальну цілісність. І всі ці чотири країни потерпають від п’ятого члену нашої організації - від Російської Федерації, яка в той чи інший спосіб долучена до цих конфліктів. Або опосередковано, як в Молдові і Азербайджані, або як у випадку з Грузією і Україною, коли питання втрати їхньої територіальної цілісності безпосередньо пов’язані з агресивними діями РФ».

Втім, впливають і інші протиріччя, зокрема те, що позиція цих країн більше визначається їхніми урядами, а вони одночасно обтяжені зобов'язаннями в інших міждержавних форматах, в інших конфігураціях. Приміром, серед країн-членів є країни НАТО -  Болгарія, Греція, Румунія, Туреччина, три країни члени ЄС - Болгарія, Румунія, Греція. Тобто вони виконують свої міжнародні зобов’язання в тих міжнародних форматах, де більш жорсткі, скажімо так, умови участі, на відміну від чорноморських структур, де  зобов’язуючі правила доволі слабкі, пояснює Чубаров.

Спроби деяких членів організації на полях ПАЧЕС чи ОЧЕС концентруватись винятково на економічних питаннях і дистанціюватись від політики не забезпечують ефективності їх роботи. І найбільш очевидно це стало після початку зухвалої агресії Росії проти України. Українська делегація в тій же ПАЧЕС неодноразово піднімала питання щодо російської агресивної політики і неможливості ефективної співпраці при наявності деструктивних дій одного з членів організації.

«Організація перебуває в режимі нездорового сну, всі це розуміють. Але потенціал у цієї організації є. Якби всі ці країни, які входять до неї були б спрямовані на реалізацію тих завдань, які перед нею стоять, вона була б однією з ефективних регіональних організацій. Але цього немає», - підсумовує Чубаров.

Клименко: «Нам потрібна будь-яка міжнародна організація, перш за все, щоб блокувати активність РФ» 


Попри триваючі конфлікти між членами ОЧЕС, її нинішній  «летаргічний» стан і цьогорічне загострення відносин між окремими її членами, Андрій Клименко наголошує, що за посаду генерального секретаря Україна може і повинна боротися, оскільки це дає їй певні можливості. 

«Кожна міжнародна організація є міжнародною трибуною. І якщо ми не намагаємось її очолити, маючи право на це, то очевидно, ми віддаємо це право іншим країнам. А нам потрібна будь-яка міжнародна організація, перш за все, як трибуна і, по-друге, щоб блокувати активність РФ». 

Як приклад проекту із залученням Криму, що обговорювали в рамках ОЧЕС до 2014 року, Клименко називає  кільцеву дорогу навкруги Чорного моря, яку могли б спільно побудувати чорноморські країни. Проект передбачав автотранспортне сполучення, скажімо, з Туреччини, через Болгарію, Румунію, Молдову, Україну, Росію, і  далі на Кавказ,  через Грузію, Вірменію, Азербайджан, яке знов завертало б до Туреччини.

Раніше Україна долучалась до лобіювання цього проекту, пропонувалось навіть, щоб ця кільцева автотраса пройшла через Крим і Керченську протоку. Зрозуміло, що після 2014 року для України він став, м’яко кажучи, неактуальним. А от Росія навпаки - продовжує лобіювати його, в чому експерт вбачає небезпеку.

«Росія продовжує зараз лобіювати цей проект. І в цій трасі передбачається вже окупований Крим. І ми повинні бути в ОЧЕС для того, щоб блокувати такі дії Росії. Я ж не випадково сказав, що рішення цієї організації приймаються консенсусом», - пояснює Клименко наявні у України механізми для блокування.

Справді,  побудований Росією Керченський міст до окупованого Криму, начебто, міг би полегшити реалізацію подібного проєкту. Хоча й тут виникає непереборна перешкода: в умовах війни не можна розраховувати, що Україна дозволить вести таку трасу по своїй території - на півдні материкової частини. А без участі України, кільцева міжнародна траса перетворюється на «кримський тупік».  Водночас, тут згадуються озвучувані російськими експертами і політиками прожекти про «відрізати Україну від Чорного і Азовського морів», розширивши російську зону окупації від неконтрольованих територій на Донбасі, вздовж адмінмежі на Херсонщині і аж до Придністров’я, де також дислокується російська армія. Однак тут вже навряд чи інші члени ОЧЕС погодяться на проходження міжнародної комерційної траси через окуповані території - і не лише тому, що партизанську війну в тилу ворога ніхто не відміняє (за умови реалізації найгіршого сценарію), але й тому, що Україна в будь-якому випадку матиме можливість підвести під санкції всіх, хто ризикне вести економічну діяльність із залученням такої траси.    

Разом з тим, Клименко зауважує, що у ОЧЕС зберігається певний потенціал, хоча і в доволі обмеженому вигляді - тільки між країнами, які мають добрі двосторонні відносини, а не для реалізації глобальних стратегічних проєктів і не для вирішення стратегічних питань. 

«Максимум, що ОЧЕС може зараз - це сприяти якимось двостороннім економічним проєктам, наприклад, між Туреччиною і Україною, Молдовою, Грузією, Румунією».

Крім того, ОЧЕС і подібні їй організації, можна використовувати як майданчик для неформального спілкування, в тому числі між країнами, які мають напружені або й навіть конфліктні взаємовідносини. 

«Уявіть собі - немає дипломатичних відносин між Вірменією і Азербайджаном, або між Грузією та Росією. Але завжди є питання, які треба обговорювати. Хто заважає представнику Вірменії і представнику Азербайджану в перерві засідань про транспорт або туризм, за дорученням своїх міністерств закордонних справ, вийти попити кави і провести неформальні, неофіційні попередні консультації? Такі речі дуже часто трапляються в дипломатичній практиці, і такі можливості треба мати і використовувати, навіть під час війни. Це виправдовує існування таких організацій, хоча, звичайно, це організації для миру, а не для війни», - пояснює кулуарні тонкощі експерт.

Можна констатувати, що ОЧЕС і досі дистанціюється від конфліктних міждержавних розборок в Чорноморському регіоні. Запитую Клименка - чи обговорювалась в рамках організації ситуація з блокуванням торговельного судноплавства Росією в Азовському мору і Керченській протоці? І якщо ні, то чи дозволить наявність українського генерального секретаря ставити на розгляд в рамках організації це та подібні питання? Його відповідь лише засвідчує миролюбну аморфність ОЧЕС.

«Я впевнений, що українська сторона десь на робочих зустрічах ці питання піднімала, але про якісь рішення я не чув, - говорить він, а щодо розширення можливостей України додає - за статутом організації генеральний секретар має діяти в інтересах всіх членів організації, але звичайно, що будучи представником України, він не може не проводити відповідну політику».

Так само не відомо про те, чи цікавилась ОЧЕС економічними стосунками своїх країн-членів з окупованим Кримом і чи має можливості і бажання вплинути на цю ситуацію.

Чубаров: «Конфлікти між державами ускладнюють просування кандидата від України, але боротися за посаду генсека варто»  


Наразі перед Україною постає доволі непросте питання - провести перемовини з країнами-членами ОЧЕС задля підтримки кандидатури українського генсека. 

Той же Клименко називає кандидатуру Василя Боднара «дуже достойною», зазначивши, що той декілька років був постійним представником України в ОЧЕС, є професійним дипломатом, на посаді заступника міністра закордонних справ займався в тому числі чорноморським регіоном, тож знає всю історію з чорноморським співробітництвом.

Одним з найбільш реальних конкурентів вважається представник від Румунії, але експерти не вбачають в цьому негативу.

«Конкурент - не ворог, коли конкурують дві дружні країни, вони завжди знаходять якісь компроміси. З друзями завжди можна домовитись, тим більше, що в головному питанні - протидії РФ, Румунія завжди займала принципову позицію», - зауважує Клименко.

Прогнозуючи майбутні голосування, з майже 100-відсотковою вірогідністю можна назвати країну, яка проголосує проти - Росія. А от позиції деяких інших країн можуть зазнавати зовнішніх і внутрішніх впливів.

Наявність саме політичних протиріч між деякими державами і вплив на них тої ж Росії можуть створювати перепони обранню генерального секретаря від України. Такої думки дотримується Рефат Чубаров, і водночас наголошує, що складнощі процесу обрання не повинні відвертати українську сторону від прагнення зайняти посаду генерального секретаря.

«Позиція генерального секретаря є вагомою і претендування кандидатури з боку України - цілком виправдано. Але зрозуміло, що на тлі загострення ситуації між Азербайджаном і Вірменією, Туреччиною і Вірменією, Туреччиною і Грецією і через таку своєрідну позицію Росії, до якої певні країни будуть тягнутися, буде доволі важко обрати представника України», - зазначає голова Меджлісу.