На превеликий жаль, батьки сьогодні досить пасивні, боязкі. Освітній процес за законодавством, яке діє сьогодні на території Криму, заснований у формі соціального замовлення. З більш ніж двохсот тисяч кримських дітей, близько третини — це кримські татари. Якщо батьки з числа кримських татар стануть більш патріотичними, цілеспрямованими, принциповими і наполегливими, то освіту й виховання рідною мовою зможуть отримати не 3%, а всі 30%.
— З чим може бути пов'язана пасивність батьків?
Це незручно, у першу чергу, самим батькам. Коли батьки спілкуються з адміністраціями шкіл, ті вчиняють психологічний тиск на батьків. Ставлять перед фактом: а як же ваші діти в подальшому готуватимуться до здачі єдиного державного іспиту? А як же ваші діти вивчатимуть фізику, хімію, біологію і т. д. кримськотатарською мовою? А як же вони отримають освіту в вузах? А ви знаєте, що у нас проблема з вчителями-предметниками? А ви знаєте, що підручників немає? Тобто, перед батьками ставлять низку перешкод. Батьки не завжди можуть висловити громадянську позицію і йдуть на поступки.
І тому відсоток дітей, які здобувають освіту рідною мовою або ж вивчають кримськотатарську, — приблизно 3%.
У серпні 2018 року ухвалено зміни до російського законодавства про освіту, де рідна мова у разі обрання такою батьками, вводиться до обов'язкової частини вивчення програми. Наприклад, ви як батько вказуєте, що рідною мовою вашої дитини є кримськотатарська. Це означатиме, що кримськотатарську запровадять в освітньому процесі як предмет.
— Це матиме такий вигляд, що інші діти ходитимуть, наприклад, на уроки з російської мови, а учень у цей час відправиться на кримськотатарську?
Саме так.
— Якби бажаючих вчитися кримськотатарською було більше 3%, викладачів вистачило б?
Фахівців з кримськотатарської мови і літератури у нас готують два вузи: КІПУ і ТНУ (нині іменується як КФУ). Інтерес від року в рік спадає, тому що немає попиту на вчителів кримськотатарської мови і літератури. Мене більше хвилює відсутність вчителів-предметників і відсутність з боку кримської влади бажання їх готувати. Тенденція окреслилася така: якщо це не школа з кримськотатарською мовою навчання, а звичайний загальноосвітній заклад з українською мовою навчання, але там є національні класи, адміністрація ставить батьків перед фактом: а у нас немає вчителів-предметників. Тобто, тут необхідно звернути увагу на відсутність реальних механізмів підготовки вчителів-предметників. І нагадаю, що отримання другої вищої освіти (а їх має бути дві: кримськотатарська мова і безпосередньо предмет викладання) — це задоволення платне.
