Незалежно від результату російсько-українских переговорів у виграші буде турецький лідер
Київ і Анкара під час переговорів 3 лютого підтвердили свою прихильність до дипломатичного врегулювання російсько-українського протистояння. І Володимир Зеленський, і Реджеп Тайїп Ердоган раніше неодноразово висловлювалися за відновлення переговорів. При тому українська сторона виявила готовність до переговорів як в будь –якому з існуючих форматів, так і в започаткуванні нового. Ще у квітні 2021 року Зеленський в інтерв’ю британському виданню Financial Times.наголосив: Мінський формат має бути відкоригований або замінений на інший. Тоді вже стало очевидним: Білорусь більше не може виступати посередником і місцем переговорів України, Росії та інших партнерів по врегулюванню на Донбасі. Практично щомісяця самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко підкреслює: Захід – ворог, а Росія чи не єдиний друг і союзник.
Для України припинення переговорів з Москвою означає зменшення шансів на обмін полоненими, які утримуються як на окупованій частині Донбасі ів Росії, так і в окупованому Криму. Після великого обміну наприкінці 2019 року Зеленський публічнообіцяв, що більшість в наступній групі звільнених полонених становитимуть кримські татари. Але відтоді справа обміну так і не просунулася. Прогнози причетних до процесу формування списків на обмін з українського боку стають дедалі песимістичнішими. А репресії в окупованому Криму дедалі жорстокішими: фабрикуються нові «терористичні» справи, судові засідання закриваються від публіки під надуманими приводами, катування активніше використовуються російськими силовиками щодо затримуваних кримських мусульман. Звернення до турецької сторони з проханням посприяти в проведені обміну полоненими також результату дотепер не дали. Між тим, на території окупованого півострова, а також на території Росії збільшується кількість військових підрозділів, які можуть бути використані для масштабного вторгнення в Україну. Все це змушує Київ активніше шукати нові варіанти дипломатичного врегулювання.
Ще одним вагомим чинником на користь посередництва Ердогана і зміни формату стала позиція Франції та Німеччини щодо українсько-російського протистояння. Берлін не обмежився відмовою продати Україні необхідну для оборони летальну зброю, а й перешкоджає в цьому іншим країнам, які готові це зробити. Зокрема Естонії, яка висловила готовність надати гармати з арсеналів колишньої Німецької Демократичної Республіки. Хоча президент Франції Емманюель Макрон заперечує звинувачення у проросійській політиці, Київ вважати його своїм союзником не може. У такій компанії розраховувати на успішні переговори з Росією Україні не випадає. То ж для Києва Ердоган-посередник замість російської маріонетки Лукашенка – знахідка.
Турецький лідер не раз довів, що проводить незалежну політику і є самостійним регіональним гравцем. В нього непрості стосунки з Росією: турецькі протиповітряні сили 2015 року без вагань збили російський військовий літак, який порушив повітряний простір країни. Водночас рішення про купівлю у Росії зенітно-ракетного комплексу С-400 всупереч волі Сполучених Штатів засвідчили незалежність Анкари від старшого партнера по блоку НАТО. При тому Туреччина не визнає російської окупації Криму.
У турків вже є досвід посередництва між Україною і Росією: завдяки допомозі турецької влади вдалося звільнити з російського полону заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова і Ахтема Чийгоза. На пропозицію Ердогана про посередництво Зеленський відповів безумовною згодою. А от від Росії попередня згода пролунала з вуст прес-секретаря Путіна Дмитра Пєскова. Це означає, що остаточного рішення у Кремлі ще не прийняли. Дату вірогідної зустрічі українського і російського президентів можуть озвучити після Олімпійських Ігор в Пекіні. Але в цьому є сумніви. Український політолог Олексій Голобуцький вважає, що у Кремля немає жодних стимулів міняти Мінськ на Стамбул.
Олексій Голобуцький вважає, що Путіну переговори з Україною не потрібні
Із заяв і Путіна, і Пєскова, інших офіційних осіб однозначно зрозуміла позиція Кремля: вимагати від України «виконання Мінських домовленостей» в сенсі «прямого діалогу з «лднр». Москва з цієї конструкції усувається взагалі. Отже, немає жодної потреби в зустрічах Путіна з Зеленським в будь-якому форматі. Відповідно, пропозиція Ердогана просто неактуальна для Кремля. Але визнавати це публічно - образити президента Туреччини. Тож ніхто цього не робитиме, «нехай сам здогадається», - сказав політолог в коментарі QIRIM.News.
Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос наполягає, що Ердоган за будь-якого розвитку подій приречений на успіх.
Ігор Семиволос відзначив точний розрахунок у пропозиції Ердогана
Ердоган чітко усвідомив, що існує вікно можливостей для нього і чітко використовує цей шанс. І результати чи їх відсутність для України і Росії аж ніяк не впливають на його політичний успіх як ініціатора переговорів, - зазначив Семиволос у коментарі для QIRIM.News.
Азербайджанський політолог Аріф Юнус, який мешкає у Нідерландах, нагадав, що Путін не готовий до війни з НАТО. Такий висновок він зробив зі слів російського президента про необхідність воювати з НАТО в разі рішення Києва силою повернути Крим.
Аріф Юнус впевнений, що пропозиція Ердогана про посередництво була попередньо погоджена з Путіним
Єдина позиція Заходу стала шоком для Путіна, він остерігається йти на загострення, вважає Юнус. Водночас він виключає відведення російських військ від українських кордонів – це означало б для Путіна показати свою слабкість. То ж, на думку азербайджанського експерта, найбільш вірогідний варіант – переговори російського керівника з Президентом України. Прозондувати грунт для таких переговорів, вважає Юнус Аріф, мав президент Азербайджану Ільхам Алієв, який виконував в Києві роль посланця Ердогана, попередньо погодивши поїздку в Україну з Путіним.
Заперечення Туреччиною російського статусу Криму не може бути перешкодою для посередництва Ердогана. Адже ніхто не визнав Крим російським. Росія проводить переговори з європейцями, які не тільки не визнали Крим російським, а й запровадили проти Москви санкції. Так що Туреччина для Росії – дуже вигідний варіант: член НАТО, який провадить незалежну політику. А у Росії з’являється можливість піти на переговори із Зеленським не під тиском Заходу, – наголосив Аріф Юнус в коментарі .
Ердоган не обмежиться політичними дивідендами свого дипломатичного успіху, вважає київський політолог Віталій Кулик.
Він підкреслюв, ощ дипломатичний успіх Ердогана матиме для його країни цілком конкретний еквівалент в грошах.
На відміну від Лукашенка, Ердоган буде проводити про активну дипломатію. Це не про розставити водичку і приміщення дати, ще й гроші збити з учасників...Ердоган буде вибивати вигідні для себе контракти, поступки, договори. І це буде саме в інтересах Туреччини, а не однієї з сторін переговорів, - сказав Кулик.
