Кримський воїн під Черніговом: після війни Росії не буде, а Крим стане вільним

Публікації
Анвар Деркач
30 Квітня 2022, 12:15
Анвар Деркач
30 Квітня 2022, 12:15

Кримчанина Ісляма (ім’я змінене з міркувань безпеки родичів у Криму) київські активісти знають з 2014 року – зустрічалися на Майдані. Після окупації Криму  він брав участь у першій активній фазі російсько-української війни. З лютого 2022 року – знову на передовій. Про те, як складалися його стосунки з військом, як проходить служба і як він бачить своє майбутнє після війни український кримськотатарський воїн розповів QIRIM.News.

QIRIM.News: Як Ви зреагували на звістку про початок широкомасштабної російської агресії?

Іслям: Я проходив строкову службу в 2010- 2011 роках в Білій Церкві, в 72-й механізованій бригаді на посаді кулеметника.  У нас була дуже «стріляюча» частина. Ми мали необережність виграти навчання «Взаємодія – 2010» і з полігонів не вилазили. Армія – це показуха, так раніше було. І ми, наша частина, не зважаючи, що це був період занепаду і знищення українського війська, постійно стріляла. І більшу частину служби своєї я пройшов на двох полігонах: Великополовецькому біля Білої Церкви і Житомирському навчальному центрі. Більше половини служби з 9 місяців, а це було після університету, настрілявся, зброю знав свою.

В 2014 році весь мій підрозділ призвали в першу хвилю мобілізації. Це пройшло три роки як я демобілізувався. Я хотів потрапити до хлопців своїх. Я прийшов у військкомат, подивилися мій паспорт і сказали: Еге, так у тебе кримська прописка, не можемо тебе взяти, треба тебе перевірити на сепаратизм. Я  тоді влаштував грандіозний скандал. Сказав, що ви, тварюки, за тридцять років так і не зрозуміли, хто ваш ворог, а хто брат насправді! Мені тоді пропонували йти в добровольчий батальйон. Але, може пам’ятаєте, першими добровольчими батальйонами керували люди, які, умовно кажучи, голосніше за інших на Майдані кричали «Слава Україні!». А потім уявили себе «скаженими спецназівцями», а через дуже багато людей загинуло. Люди без досвіду, без освіти військової, без підготовки, просто сміливі, вмотивовані умовно перли з пістолетом на танки, були великі жертви, яких можна було уникнути. Я принципово прагнув у збройні сили, бо не хотів, щоб мною командував хтось, кого я в очі не бачив. Хотілося у свій підрозділ. А цей раз я 24 –го , коли перша ракета впала у Києві, буквально одразу сходив у магазин, продуктів запас взяв. І десь в обід вже вийшов указ про загальну мобілізацію, не в оперативний резерв, а саме загальна мобілізація. Тоді сказали – ідіть до військоматів і беріть автомати, щоб захищати свої сім ї. Я був дуже здивований, думав, що буду в теробороні, ближче до своєї сім ї. Але вийшов представник  ( військомату) і сказав: хто служив – станьте по ліву сторону, а хто не служив – беріть автомати і підете в ТРо. І коли ці хлопці почали роздивлятися автомати, зазирати в дуло (сміється), то виглядало це все трохи  моторошно. У мене залишилося часу лише на те, щоб поїхати додому, залишити там машину, взяти речі, попрощатися із сім’єю і приїхати в частину. Я опинився в танковій бригаді.

QIRIM.News: Що в армії Вас найбільше напружує, дратує?

Іслям: Мабуть, штабні ахвіцери, які почали зявлятися після завершення обстрілиів на Черінігвщині, просто як гриби після дощу почали вилазити, рахувати все і бірочки чіпляти. Також дратує поведінка деяких військовослужбовців, люди не вміють контролювати себе, у вживанні напоїв різних, псують настрій. Після того, як активні бойові дії закінчилися, у нас зараз функції патрулювання і караул. Ловиш таких товаришів, і картина не дуже позитивна. Багато представників місцевої тероборони, буває, намурмеляться, і самі мешканці викликають на допомогу, щоб вгамувати, вилучити зброю. Це не масове, але трапляється.

QIRIM.News: А що подобається в армії?

Іслям: Тут людину видно як на долоні. Одразу видно, що вона вміє, а чого не вміє, хто бреше, а хто прибріхує. Я люблю спостерігати за людьми, у мене попередні роботи були пов’язані з людьми. То ж цікаво спостерігати за людьми, як вони поводяться в різних ситуаціях. Як поводяться з домашніми….

QIRIM.News: Чи брали Ви участь у боях? Чи відчували страх смерті?

Іслям: У нас танкова бригада, але ми не на танку, у нас піхотний зведений підрозділ з некадрових військових, з мобілізованих. В перші дні ми тримали оборону в деяких населених пунктах, чекали прориву окупантів в деяких населених пунктах. На щастя, цього не сталося. Чернігів втримався. Бої йшли поруч, але прямого контакту не відбулося. Хтось шкодує, але ми виконували команду тримати напрям і ми тримали. Після втечі росіян у нас функції патрульні і охоронні. Я постійно рухаюся, у мене є автомобіль, який придбав координаційний центр Меджлісу кримськотатарського народу. Це спеціальне авто, яке було колись в поліцейських чи прикордонників німецьких, там є клітка, і зараз машина використовується за своїм прямим призначенням…

QIRIM.News: Що для Вас було найважчим у період активних бойвих дій?

Іслям: Найважче - спостерігати, як у сусідів йде бій. Коли летить бомбардувальник, ПЗРК його не дістає, він скидає бомби. А потім телефонуєш товаришам і питаєш як вони…І радієш, коли все минулося…Це важко…Була ситуація, коли вірогідність танкового прориву була високою саме по нашому напрямку….Ще трохи і могли не втримати ті, хто поряд з нами стояли. Була думка записати відео для дружини….А щодо страху смерті…Який мусульманин боїться смерті…Звісно, всі так чи інакше бояться, але ж розуміємо, що потім все продовжиться ін ша Аллаг, тому головне, щоб гідно (померти), щоб не було соромно нікому….

QIRIM.News: Чи вдалося тримати піст в Рамадан на війні?

Іслям: Я не став тримати піст цього року, бо немає графіка чіткого, немає можливості вчасно відкрити піст, буває, що повертаєшся об одинадцятій ночі, а виїхав о четвертій. І я тут один мусульманин. Наступного року постуватиму ін ша Аллаг.

QIRIM.News: Кожен, хто воює, прагне перемоги. А яку мету для себе Ви бачите окрім нашої спільної перемоги?

Іслям: Бачимо кінцеву мету: коли не залишиться жодного квадратного метра території під окупацією. Я дуже сподіваюся, що українці зроблять правильні висновки і Крим матиме інший статус, закріплений в Конституції – кримськотатарська національно-територіальна автономія. Акценти і стереотипи радянські мають зникнути з підручників, звідусіль. Ставлення українців до кримських татар має стати таким, як ставлення кримських татар до українців. Багато побратимів тут поряд, які були на боці антимайдану 2014 року, відношення до війни було в них як до локального громадянського конфлікту. Тепер зрозуміли нарешті те, що ми розуміємо давно. Наша країна тепер ніколи не повернеться під гніт Російської Федерації, бо Росії, я сподіваюся, не буде взагалі.