Слов'янка буде чудовою дружиною
Для багатьох обивателів існує два типи турецької сім'ї: традиційна, де дружина покриває голову хусткою, веде відокремлене життя та залежить від чоловіка; і ліберальна, як у сім'ї панує рівноправність, і подружжя ділять порівну верховенство у ній.
За словами українки Вікторія Ядощук, яка живе та працює викладачем англійської мови у Туреччині, у консервативних сім'ях дівчата не можуть навіть виходити на вулицю без дозволу батьків.
Вікторія Ядощук
«Я пам'ятаю нагоду, як після роботи я запропонувала колезі випити кави. У свої 35 років вона зателефонувала мамі та питала дозволу. Для мене це стало шоком. Як вона пояснила, оскільки вона незаміжня, їй не дозволяє батько», - розповіла вона.
У ліберальних сім'ях, звичаї трохи інакше. Там можна одружуватися з представниками інших національностей та релігій. Крім того, молодим людям можна зустрічати та жити разом до шлюбу.
«Представники демократичних сімей дуже часто одружуються з іноземцями. Мати дружину з України – це дуже престижне. Слов'янки набагато гарніші, ніж турки. До того ж турки пояснювали мені, що слов'янка буде для них прекрасною дружиною, а заразом може робити кар'єру, грубо кажучи, не просто сидіти вдома», — повідомила Вікторія Ядощук.
Українки Стамбула
З цією думкою погоджується українка Олена, яка проживає в Стамбулі. В інтерв'ю QIRIM.News вона зазначила, що є абсолютно самодостатньою та незалежною жінкою і в цьому велика заслуга її чоловіка-турка.
«Я можу сказати, що мій чоловік позитивно відрізняється від інших. Я не відчуваю жодних утисків. Після переїзду до Туреччини, я пройшла всі кола пекла: еміграція, підтвердження моєї освіти та при цьому мала підтримку чоловіка. Сьогодні я можу підтримувати своїх близьких, громадян України, які опинилися тут, я абсолютно самостійна людина і в цьому заслуга чоловіка», - розповіла вона.
Жінка додала, що головне у дружині не його національність, а людяність. Українка зазначає, що у шлюбі головне розділяти спільні погляди та поважати один одного. «Я дружина тієї людини, яка надає мені абсолютну підтримку, яка не завжди згодна з моєю думкою, але зате поважає її», - сказала вона. Галина — ще одна українка, яка мешкає у Стамбулі, вже вісім років одружується з турецьким чоловіком. Вона вважає, що турецькі чоловіки не дуже відрізняються від українських чи європейських, проте слід врахувати їхній східний менталітет.
«Щоб зрозуміти цей менталітет, треба пожити тут. На людях для чоловіків необхідно здаватися головним у сім'ї, це така стала традиція. Я прийняла ці правила, хоча в нашій сім'ї ці традиції існують в абсолютно мінімізованому вигляді», - сказала вона в інтерв'ю QIRIM.News.
Галина розповіла, що її чоловік та її родина ведуть європейський спосіб життя, сповідують ліберальні погляди на життя та не дуже релігійні.
«У моєму випадку я зустріла дуже освічену сім'ю: чоловік та його брат мають кілька вищих освіт. Моя свекруха ліберальних поглядів. Про відмінності (між українськими та турецькими сім'ями – прим. авт.) можна говорити лише у дуже релігійних турецьких сім'ях», - пояснила вона.
Галина додає, що турецькі чоловіки дуже люблять дітей, не соромляться виявляти до них ласку та дуже уважні до жінок.
«Поступляться місцем у транспорті, допоможуть з важкими сумками, особливо якщо жінка з дитиною», - розповіла він.
Бугра та Катерина
Турботу про українське подружжя виявляють і багато турків, що живуть в Україні, під час агресії Росії. Одним із них є Бугра Зулькадир. 21 січня він одружився з українкою з Чернігова Катериною Маслюк, а через місяць це місто почало піддаватися масованим атакам російських військ.
«Два тижні ми жили у підвалі будинку. Засинали та прокидалися під звуки бомбардувань», - розповів інформаційному агентстві Anadolu молодик.
Бугра, Катерина та її батько зважилися виїхати з міста на свій страх і ризик, коли довкола Чернігова та на його околицях точилися бої. Більше 20 години вони провели в дорозі, добираючись до українсько-румунського кордону. Тесть турка не виїхав із країни і попрощався зі своєю дочкою та зятем біля кордону.
- Бугра та Катерина
Перебування в підвалі і довгий шлях у дорозі далося взнаки рів'я Бугри. У нього виявили інфекцію верхніх дихальних шляхів. Завдяки лікарям з турецької державної організації служби екстреної допомоги (Ulusal Medikal Kurtarma Ekibi — UMKE) у турецькому польовому шпиталі в Румунії, Бугра пройшов необхідне обстеження та лікування. Далі пара дісталася румунської столиці, де молодий чоловік попросив турецьке посольство допомогти йому і Катерині, щоб перебратися до Туреччини. Бугра та Катерина автобусом поїхали з Румунії до Стамбула, а звідти до рідного міста турка Кахраманмараш.
Чоловік готує та прибирає
Українка з Анкари, голова Спілки українців в Анкарі Юлія Мімароглу-Білецька як до війни, так і зараз займається активною громадянською діяльністю. Вона бере участь у громадських та наукових заходах, займається промоушином України, української мови та культури у Туреччині.
Таку активність Юлії немислимо уявити у шлюбі з людиною, яка не поділяє її погляди. Її чоловік, за визнанням самої українки, має дуже схожі на неї цінності. Білецька, яка родом із Криму, розповіла QIRIM.News, що означає бути одружена з турком:
«Мій чоловік належить до такої європейської родини. У нас дуже схожі цінності з ним та його родиною. У моєму випадку мій чоловік готує, прибирає, тобто у нас існує поділ хатніх обов'язків. Я навіть менше займаюся цим, коли не вистачає часу».
- Юлія Мімароглу-Білецька
Знайомство Юлії з турецьким менталітетом почалося не з заміжжя. У Туреччині вона була студенткою і в цей же період вивчила турецьку.
«Я не відчувала культурного шоку, коли я переїхала до Туреччини, бо я тут навчалася. Моя адаптація пройшла швидко і непомітно. Тому мені було простіше вписатися в турецьке суспільство», - розповіла вона.
У сім'ї Юлії релігія також не відіграє особливої значущої ролі, вона не перейшла в Іслам, тому що каже українка вона «тримає будь-яку релігію на дуже великій відстані». Дистанція позитивно впливає і на стосунки між українкою та родиною чоловіка, зокрема зі свекрухою.
«Я дуже добре сприйняла їх, а вони мене коли познайомилися. У нас є повага, розуміння один до одного. Вони мене називають дочкою, а їхніми батьками. Можливо, тому, що ми бачимося мало. Вони живуть в Ізмірі, а ми в Анкарі та між нами відстань у 600 км», - розповіла Юлія.
