[news_author] У той час, як сучасна турецька література гордовито крокує світом, в Україні мало хто знайомий із творчістю тамтешніх авторів. При цьому за 2021 рік у Туреччині видали чи не сотню тисяч нових книжок, а в Міністерстві культури країни давно й активно працює спеціальний проєкт, спрямований на підтримку та популяризацію турецької літератури у світі. Про особливості турецької літератури розповіла QIRIM.News засновниця видавництва АЛЕМАК, професійна перекладачка з турецької мови Ольга Чичинська. Ольго, розкажіть трохи про себе? Я народилася і виросла в Дніпрі, в родині викладачів. Отримала вищу освіту в Дніпропетровському державному університеті. Маю двох дітей та одну онуку. Викладаю турецьку мову, активно перекладаю, займаюся видавничою діяльністю. Як сталося, що вас зацікавила турецька мова? Я закінчила кафедру механіки механіко-математичного факультету. Найголовнішими предметами нашої кафедри були теоретична механіка, супротив матеріалів, теорія пружності, теорія розриву, напруги тощо. Але чи не найскладнішим було опанувати науку математичного аналізу. У мене в дипломі за нього стоїть п'ятірка. Це дорогого вартує! Пощастило, бо я люблю аналізувати. Але в роки, які збіглися з народженням дітей, із математикою довелося розпрощатися. Минуло ще кілька років, і я вирішила вивчити мову, яку в моєму оточенні ніхто не знає. Постала задача проаналізувати всі плюси й мінуси, щоб отримати максимальний результат від цієї мови. Це мала бути така мова, яка б дозволила мені без будь-яких перешкод нею користуватися і заробляти гроші. Мій вибір пав на турецьку мову, адже її, дійсно, ніхто в моєму оточенні не знав. Усе почалося наприкінці 2001 року. На той момент у Дніпрі жодного турка майже ніхто не бачив. «По-перше, це мова нашого сусіда, а, значить, обов'язково будуть спільні проєкти, — думала я. — По-друге, Туреччина — це світська країна, а це дуже вагомий плюс!». Мені одразу сподобалося, що турецька абетка містить знайомі латинські літери. Хоча декотрі й незвичні для нас, уже з першого уроку можна почати читати турецькою. До сьогодні я жодного разу не пошкодувала, що обрала саме турецьку. Ольго, чому ви вирішили стати літературним перекладачем? Коли я почала вивчати турецьку, я сама собі поставила запитання: «Ким ти будеш, Олю, що принесе тобі ця мова за 20-30 років?». Чомусь тоді, у 2001 році, я уявляла, що сиджу на березі моря, читаю книжку та одразу її перекладаю. Ось така картинка мені намалювалася тоді. Так і сталося! Не довелося так довго чекати, ось тільки моря бракує! У коловороті літературного перекладацтва я опинилася вже 2010 року. Побачивши оголошення на конкурс літературних перекладачів, я написала організаторам. Мене запросили взяти участь у змаганні. Так вийшло, що я виборола перемогу й саме мене обрали перекладачкою. Та книжка — мій першій літературний досвід, хоча то був і не художній роман, а нон фікшн. А що це означає? Нон фікшн — це такий жанр, коли сюжетна лінія побудована на реальних історіях. Це і спогади, і якась тематична література. Фактично існує фікшн і нон фікшн, а турецькою це називається відповідно «Kurgu» та «Kurgu dışı», що дослівно означає «вигадка» й «поза вигадкою». Отже, моя перша книжка була про історію успіху турецького Garanti Bank. Я не тільки заробила на перекладі, а й здобула статус перекладачки, а далі все пішло, як по маслу. Скільки книг ви переклали на сьогодні? Перша — це нон фікшн про Garanti Bank, після неї я більше російською не перекладала. Усі подальші переклади вийшли українською у видавництві АЛЕМАК, яке я створила в березні 2014 року. Це нішеве видавництво, яке спеціалізується на перекладах творів сучасної і класичної турецької літератури. Місією видавництва я вважаю популяризацію турецької літератури в Україні, тож дозвольте озвучити назви виданих книжок та імена їхніх авторів. Першою вийшла книжка «Суфле» (авторка Асли Е.Перкер), за нею — «Молитви лишаються незмінними» (автор Туна Кіремітчі), потім «Усе зіпсував шайтан» (авторка Ханде Алтайли), слідом «Котячі листи» (авторка Оя Байдар), «Я зробив вам пандіспанію» (автор Маріо Леві). Потому друком вийшла збірка оповідань класика турецької літератури Сабахаттіна Алі, над перекладом якої працювало вісім перекладачів. Урешті рік тому вийшов історично-детективний роман «На згадку про Стамбул» (автор Ахмет Уміт). Зараз я працюю над перекладом наступної книжки. Ідеться про пост-модерністський роман «Безтінні», який написав Хасан Алі Топташ. Якщо порахувати кількість перекладених мною сторінок, то їх назбирається понад три тисячі. Скільки приблизно триває переклад однієї книги? Ви не уявляєте, яке це цікаво запитання. Через любов до цифр, до статистики, до контролю часу, мені, дійсно, важливо знати скільки часу й зусиль я витрачаю на кожну книжку. Тому я веду зошит таймінга, де щодня зазначаю, коли почала й закінчила переклад, кількість перекладених сторінок тощо. Іноді буває так, що я перекладаю з аркуша, не користуючись словником, або якимось додатковими джерелами. А буває, що текст дуже складний та потребує глибокого занурення, пошуків додаткової інформації, щоб узгодити якісь назви, або ж визначитися з незнайомими для українського читача нюансами, тоді над однією сторінкою я можу працювати протягом одного дня. Але я точно знаю, що, користуючись власним алгоритмом, перед початком перекладу я можу приблизно розрахувати скільки часу доведеться витратити на той чи інший проєкт. Статистика моїх записів доводить, що в середньому за добу можна перекладати 3 сторінки. Умовну книжку на 300 сторінок можна якісно перекласти за пів року. Дякувати Всевишньому, я маю власне видавництво, де сама собі начальниця, тож сама й планую і несу відповідальність за всі процеси. Перекладачі, які працюють на інші видавництва, мають свої терміни, працюють в інших умовах, і це дуже складно. Скажіть, будь ласка, чим на вашу думку особлива турецька література? Туреччина безпосередньо лежить на двох континентах — азійському і європейському, тому для мене турецька література —це своєрідний місток між Європою та Азією, це ланцюг, яким можна об’єднати європейські та азійські цінності, мудрість, традиції тощо. Можна сказати, що українська література майже така сама. Ми одним боком торкаємося Європи, а другим — дикої росії. Хоч Україна й лежить на європейській території, проте саме наша земля є проміжним ланцюжком на шляху з Європи до Азії. Ось і Туреччина відіграє таку саму роль. Сучасну турецьку літературу цікаво читати. Письменницька майстерність вражає найвибагливіших читачів. Кожен читач знайде собі щось до смаку: історія і детективи, любовні романи й постмодернізм, психологічні драми й гостро болючі актуальні сюжети. Усе, що забажаєте! Плюсом до того, турки давно і успішно промотують свою літературу по всьому світові. Ідеться про діяльність потужної інституції, яка називається TEDA (Türk Edebiyatının Dışa Açılımı), яка вже чимало років поспіль займається популяризацією турецької літератури, підтримкою іноземних видавництв, проведенням міжнародних перекладацьких майстерень, аби тільки їм було цікаво видавати й перекладати твори турецьких авторів. До того ж, Туреччина прагне стати справжнім літературно-видавничим хабом. У межах цього проєкту щороку у лютому-березні проводиться міжнародна зустріч видавців (Istanbul Fellowship Program), а по факту — сотні видавців з усього світу збираються на ярмарку авторських прав. Мені пощастило двічі бути присутньою там безпосередньо, і ще двічі — онлайн. 2023 року така міжнародна зустріч відбудеться вже увосьме. На початку минулого року я взяла участь у конкурсі авторських прав «İstanbul Telif Ödülleri». Через війну бути присутньою на церемонії нагородження я не змогла, проте, дякувати журі, вдалося посісти третє місце у цьому змаганні. У такий спосіб організатори конкурсу подякували мені за вклад видавництва АЛЕМАК у просуванні турецької літератури в Україні. Нагорода й досі чекає на мене в Стамбулі. Українським читачам сучасна турецька література, мабуть, найбільш відома через Орхана Памука та Еліф Шафак. На ваш погляд, кого можна назвати найбільш відомими турецькими письменниками сьогодення? Очевидно, по-перше маємо згадати Орхана Памука. Далі — складніше… Еліф Шафак, яку ви зазначили, у нас майже невідома, хоча й вийшло кілька її книжок. Вона добре промотується у Західній Європі, США. Так, авторка є взірцем власного бренду, прикладом того, як можна себе себе рекламувати й сприяти гарним продажам по світу. Думаю, за кількістю проданих накладів Еліф Шафак можна вважати дуже відомою та успішною. Орхан Памук Насправді ми мало знайомі з турецькою літературою. Навіть усі твори Орхана Памука ніхто не прочитав, навіть я. Тому кожен турецький автор для нас — це нова яскрава зірка на небосхилі нашого книжкового ринку. Повертаючись до вашого запитання про відомих письменників, я можу назвати Бурхана Сьонмеза — письменника й правозахисника. 2018 року він отримав престижну літературну нагороду у Лондоні від Європейського банку реконструкції і розвитку. А 2021 року його було обрано головою міжнародного ПЕН-клубу. Далі Хакан Ґюндай — письменник і сценарист. За одним із його романів зняли фільм, який кілька років тому отримав нагороди на кінофестивалях. Автор пише гострі, відверті романи на болючі теми. По продуктивності роботи та за кількістю перекладених книжок можна згадати й Ахмета Уміта. Я переклала його роман «На згадку про Стамбул» — справжня історично-детективна насолода на 696 сторінок! Твори автора вже переклали 40-50 мовами. Порівняймо з перекладами українських сучасних романів. Скільки ми маємо авторів, чиї твори переклали бодай десятком мов? А все тому, що ми не маємо по-справжньому потужної політики просування української літератури. А турки мають і активно просувають! Мені дуже подобається взагалі читати турецьку літературу. Зараз я читаю книжку молодої турецької авторки Ґьокче Більгін, яка написала свій перший дебютний роман «Porselen Bir Mevzu» і одразу отримала за нього престижну літературну нагороду. А які автори ваші улюблені? Мої улюблені автори — це автори книжок, які я вже переклала. Я знайома з багатьма з них. Вони залюбки пишуть передмову до українського читача, що є справжньою родзинкою книжок, що виходять у видавництві АЛЕМАК. Складно визначитися, кому саме віддати перевагу… Я їх усіх люблю, мені всі вони подобаються. Безумовно, що, перекладаючи книги, ви щоразу відкриваєте для себе щось нове про Туреччину і турецький народ. Яка для вас Туреччина і які турки? Для мене Туреччина — це наша сусідська країна, мову якої я опанувала на професійному рівні. Я з повагою ставлюся до турецької культури, захоплююся турецькою літературою, яку мені цікаво перекладати, читати та навіть просто про неї говорити. Очевидно, що турки всі різні. Разом із тим вони всі працьовиті й доброзичливі. Це народ, який щоразу вражає мене своїми дивними й добрими вчинками. Ми мало знаємо турків. Маємо якесь своє упереджене ставлення до них. Упевнена, так само й турки — не знають про нас правдивої інформації, мають своє упереджене ставлення щодо нашого народу. На цьому фронті ще багато роботи! Усім причетним доведеться наполегливо працювати, аби як слід познайомити наші народи між собою, пізнати культуру одне одного, знайти спільні риси й точки перетину. Чи можна назвати турків народом, який любить читати книжки? Турецькій книжковий ринок у значно ліпшому стані, аніж український. Це, значною мірою, через наші давнішні й сучасні проблеми й негаразди, пов’язані зі східним агресором. А якщо подивитися на ситуацію поверхнево, то варто зважати, що турків щонайменше 80 млн. Якщо припустити, що половина населення щось та й читає, то матимемо принаймні 40 млн читачів. А нас скільки? Таке собі риторичне запитання… Насправді, мільйони турків дуже люблять читати. Читає і молодь, і старше покоління, і діти. Цікаво, що турки люблять і читають не тільки своїх авторів, а ще й перебувають у пошуках чогось цікавенького та екзотичного. Такою екзотикою свого часу для них стали норвезькі детективи, це був справжній бум. Їм дуже подобається література південної Америки. Люблять читати арабських авторів. Ну і, звичайно, класика жанру — англійська, німецька, французька література. Зусилля, спрямовані на розвиток турецької книжкової галузі, давно вже дають свої плоди. Я по-доброму їм заздрю. Тобто вони не дуже знайомі з сучасною українською літературою… Майже не знайомі. Через те, що немає достатньої популяризації? Звісно. Видати книжку не проблема. Головне — донести цю книжку до широкого загалу, щоб про неї говорили, писали. Слідкуючи за вашими дописами в соцмережах, я можу сказати, що в Туреччині ви маєте чимало друзів. Скажіть, будь ласка, після широкомасштабної атаки росії, як турки ставляться до московської агресії? Це найболючіше запитання. Турки здебільшого воліють про це не розмовляти. Ще на початку війни турецькі знайомі писали мені, цікавилися перебігом подій, то зараз ніхто не пише і не цікавиться. Вони втомилися. Вони мають свої проблеми. А ми маємо усвідомлювати, що це не їхня війна. Дуже шкода, що навіть турецькі інтелектуали, письменники, юристи, державні діячі вряди-годи не здатні розрізняти де правда, а де брехня про нашу війну. Вони вірять в те, що у них транслюють, а транслюють у них зазвичай промосковські новини. Тому Туреччина залишається під суттєвим впливом московії. Авжеж, турки хочуть, щоб ця війна якнайскоріше закінчилася. Вони знають, що війна — це біль, кров, сльози і страшні травми. І більшість із них щиро бажає нам перемоги!