Понеділок, 20 липня, виправдав свою репутацію «важкого дня», і знакова поїздка Путіна до Керчі супроводжувалась техногенними аваріями. Російського очільника на півострові зустрічали немиті, спраглі керчани. Буквально в ніч проти понеділка в Керчі прорвало майже метрову трубу магістрального водогону, і дві третини міста в тридцятиградусну спеку залишилось без води як мінімум на добу, а то й більше. Тож городян більше цікавили графіки підвезення прісної води від місцевого «водоканалу», ніж порядок денний нелегальних відвідин чужого президента.
Ключовим акцентом візиту Путіна до Керчі є мілітарний - і за основною метою, і за подієвим антуражем. Її основний інформаційний привід - присутність верховного головнокомандувача ЗС РФ на трофейному заводі «Залив» під час закладки «кримських містралей» - десантних кораблів-вертольотоносців.
«Головний корабель планується передати флоту в 2026 році, другий вертольотоносець - в 2027 році», - повідомляв ТАСС із посиланням на джерело в оборонно-промисловому комплексі.
Контракт на будівництво двох вертольотоносців вартістю близько 100 млрд рублів Міноборони Росії уклало в травні цього року. Передбачається, що водотоннажність вертольотоносця складе 25 тис. тонн, довжина - близько 220 м. Один корабель зможе нести більше 20 важких вертольотів і перевозити до 900 морських піхотинців. Також на кораблі буде док. Раніше в СРСР і Росії кораблі подібного класу не будувалися. Втім, розглядати сьогоднішню керченську «закладку» Путіна варто з більш глобальної точки зору, зваживши на супроводжуючі події. Військові кораблі для ВМФ РФ сьогодні закладали не лише в окупованій Керчі, але й на двох російських верфях: в Санкт-Петербурзі на заводі «Північна верф» - два фрегати, а у Сєверодвінську - два атомних підводних крейсера.
Під час свого виступу в Керчі Володимир Путін особливо акцентував на тому, що кораблі будуються з прицілом на дії далеко від російських рубежів. Він нагадав, що Росія має одну з найбільш протяжних берегових ліній та має вихід до трьох океанів. І за останні вісім років до бойового складу флоту увійшло близько 200 кораблів, катерів та суден іншого класу.
«Сьогодні на трьох провідних верфях РФ одночасно закладаються шість нових кораблів далекої морської зони... В ключових районах світового океану знаходяться близько 60 наших кораблів та кораблів забезпечення. Майже половина з них - в далекій морській зоні. І такі тривалі морські походи, демонстрація російського прапора, проводяться останніми роками на постійній основі… Будемо й надалі тримати курс на розвиток сучасного, боєздатного флоту, будувати кораблі, оснащені перспективними зразками озброєнь та техніки. Треба, щоб до 2027 року у нас частка сучасних кораблів в ВМФ перевищила 70%, а російські кораблі ефективно вирішували увесь комплекс поставлених завдань. Так повинно бути, і так буде завжди», - емоційно акцентував Путін в своїй промові.
Він також повідомив, що за традицією новозбудовані УДК та фрегати носитимуть назви на честь провідних флотоводців або діячів ВМС: «Іван Рогов» та «Митрофан Москаленко», «Адмірал Юмашев» та «Адмірал Спиридонов» відповідно. Атомні підводні човни назвуть на честь міст воїнської звитяги - «Воронеж» та «Владивосток».
Назви десантним кораблям, що будуватимуть на «Заливі», «позичили» від вже не існуючих російських посудин, що дістались РФ в спадок ще від СРСР. Назву «Іван Рогов» носив великий десантний корабель океанської зони, побудований наприкінці 1970-их років. Щодо десантного корабля «Митрофан Москаленко», то великий десантний корабель з такою назвою також дістався РФ в спадок від СРСР і використовувався в російському ВМФ до 2006 року. Наприкінці минулого року корабель був відправлений на утилізацію. Чи не є «реінкарнація» назв радянсько-російському металобрухту на трофейному керченському заводі певною спробою в майбутньому уникнути санкцій - питання відкрите. Втім, експерти вважають, що це просто традиція у ВМФ, і не лише російських, коли нові кораблі називають іменами попередників, які були списані.
Цікавою є й інформація про персони тих, на честь кого планують назвати збудовані на керченському заводі кораблі - увічнять імена радянських військових діячів. З точки зору українського законодавства, такий неймінг, як мінімум, може порушувати закон про декомунізацію.
Іван Рогов - радянський політпрацівник і до флоту має дуже опосередковане відношення. В 1939 році був призначений начальником Головного політичного управління Робітничо-Селянського флоту СРСР — заступником Народного комісара Військово-Морського флоту СРСР, хоча раніше жодного дня не служив на флоті. Незабаром йому присвоєне військове звання армійський комісар 2-го рангу. На цих посадах перебував усю Другу світову війну. Займався питаннями партійно-політичної роботи на флоті, зміцненням дисципліни, політичним контролем над діяльністю командування. Одночасно з грудня 1943 по лютий 1944 року був членом Військової Ради Чорноморського флоту.
Митрофан Москаленко, як персона, має до флоту більше відношення, хоча також належить до радянської когорти діячів, втім, переважно Балтійського флоту. З найцікавішого в його біографії: з літа 1939 капітан 2-го рангу Митрофан Москаленко - командир Головного військового порту Балтійського флоту, а з жовтня - начальник Управління тилу Балтійського флоту. «Після завершення радянсько-фінської «Зимової» війни і підписання 12 березня 1940 року мирного договору СРСР серед іншого отримав від Фінляндії в оренду на 30 років півострів Ханко для створення на ньому військово-морської бази. Відразу ж, в березні, туди вирушив перший літак з начальником тилу КБФ капітаном 1 рангу М. І. Москаленко», - пише Вікіпедія .
«В процес втручається політична доцільність. УДК - проект всеросійської будівництва, такий собі аналог Кримського моста. Побудувати УДК в Криму - значить вбити відразу двох зайців. По-перше, це відкладена відповідь на відмову Франції поставити ВМФ РФ «Містралі». По-друге, демонстрація відновлення компетенцій кримської промисловості. По-третє, це перший великий авіаносний корабель, повністю створений в сучасній Росії», - розставляють акценти російські ЗМІ, коментуючи проект в Керчі.
Кримський експерт, керівник Моніторингової групи «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень» з питань дотримання міжнародних санкцій щодо РФ у зв'язку з окупацією та незаконною анексією Криму Андрій Клименко в спілкуванні з «Кримськими новинами» зауважує, що Росія намагається наздогнати провідні світові держави за якістю і сучасністю флоту задля свого утвердження на просторах світового океану.
«Десантні кораблі такого класу (1000 десантників на борту) - це, безперечно, інструмент наступальний. Наявність кораблів такого типу (як колись лінкорів, а наразі авіаносців) змушує решту морських держав напружуватися, тобто відслідковувати їх перебування та планувати якісь відповідні заходи, відслідковувати, супроводжувати тощо. Звичайно, що також є демонстраційна складова, тобто це - заявка на можливі дії будь-де в світовому океані, заявка на членство в клубі великих морських держав. Атомними підводними човнами вже нікого не здивуєш».
Застосовувати подібні десантні кораблі РФ може проти країн Чорного моря (Україна, Грузія), в країнах Середземного моря (Сирія, Лівія), в Африці, «де вони (росіяни) влізли вже в 16 країн своїми приватними військовими компаніями», та за такою ж ознакою у гарячих точках Азії, додає експерт.
