Російське «археологічне мародерство» в Криму: що відбувається і як зупинити

Публікації
Тетяна ІваневичQHA
13 Серпня 2021, 18:24
Тетяна ІваневичQHA
13 Серпня 2021, 18:24

«САУ на «Кримській платформі» — і в уяві виникла потужна САУ — самохідна  артилерійська установка на... платформі десь в Криму. Така от гра слів і асоціацій.

САУ — Спілка археологів України, збирала пресу в Музеї археології з нагоди Дня археолога, що відзначатиметься 15 серпня. Але тотожність абревіатур розбурхала журналістську уяву, «заточену» на війну і окупований Крим. Здавалося б, де археологічні розкопки, а де російсько-українська війна? А вони дуже близько. Крим і те, що там творять російські окупаційні експедиції, зачепив усіх учасників спілкування і відчутно потіснив розмови про літні польові дослідження й цікаві проєкти на мирному «материку».

Вже понад сім років минуло, як Росія силою зброї позбавила українських археологів можливості проводити дослідження в Криму. Закритим є Крим і для іноземних (окрім російських) дослідників, які одразу згорнули там усі проєкти. 

Українським фахівцям доводиться на відстані спостерігати за тим «археологічним мародерством», що триває на півострові після 2014 року. До речі, «археологічне мародерство» — вислів одного з російських археологів. Але таких росіян, які назвали б окупацію окупацією і заявили про неприйнятність робіт в Криму — одиниці.

«Кримські новини» слухали обговорення і спілкувалися з вітчизняними фахівцями-археологами про ключові проблеми, що виникли внаслідок окупації Криму, про російські пропагандистські викрутаси з розкопками античних пам’яток, і про те, що можна зробити вже зараз для порятунку української спадщини на півострові.

«Скіфське золото» стримує Росію від бєспрєдєла

___________________________________

У Спілці археологів України наголошують, що від самого початку окупації намагаються відстежувати ситуацію з українською спадщиною в Криму і стимулювати владу та компетентні органи до дієвих заходів.

Кандидат історичних наук, заступник голови Спілки археологів Євген Синиця акцентує на ключовій позиції щодо незаконних російських розкопок в Криму: 

На окупованих територіях, за міжнародним законодавством, категорично заборонені археологічні розкопки — країна-окупант не має права їх проводити.

За його словами, ті масштабні розкопки в Криму, про які росіяни «з помпою» повідомляють, насамперед пов’язані з інфраструктурним будівництвом і проводяться з шаленими порушеннями методик. Під час будівництва військових об’єктів інформації ще менше, а порушень — ще більше, «тупо все забудовується». Окрім того, незрозуміла доля здобутого на тих розкопках матеріалу. Значна частина цього матеріалу не залишається в Криму, вона вивозиться в Росію — переконаний Синиця. Вивозять у тому числі, буцімто на реставрацію, а потім не повертають.

Він додає, що САУ нещодавно долучилася до експертної мережі «Кримської платформи» і висловлює сподівання, що це дозволить діяти більш ефективно. 

Старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, кандидат юридичних наук Олександр Малишев відзначає, що необхідно системно моніторити ситуацію з нововиявленими в Криму українськими пам’ятками. Це дає можливість вводити санкції проти порушників, а в майбутньому — довести право України на спадщину, «викопану» окупантами. 

«Треба контролювати зараз, коли вони (росіяни) копають, а не тоді, коли вони вже починають це вивозити з Криму. Дуже повільно приходило усвідомлення, що це — наша спадщина і не можна давати іншим її руйнувати. Мабуть, з усіх організацій САУ найбільше робить, щоб питання незаконних розкопок в Криму для наших можновладців і компетентних органів лишалось у фокусі уваги. Ця робота проходить непомітно, але певні здобутки у нас на сьогодні вже є. Хоча не одразу, але з’явилися два укази президента за рішенням РНБО щодо санкцій проти російських і кримських археологів. В другому указі вже йшлося про санкції щодо Ермітажу, щодо Інституту археології Російської академії наук — основних установ, причетних до розкопок на окупованих територіях України та вивезення з них предметів старовини. Зараз вже пішли нарешті конкретні кримінальні справи проти виконавців цих незаконних археологічних робіт. Зрозуміло, що в Криму археологічний бум усі ці роки, і всіх, хто там копає посадити неможливо, але дуже важливо документувати ці злочини і порушувати ці всі провадження».

Експерт наголошує, що кожна знахідка, отримана в результаті археологічних досліджень на території України, є державною власністю, що за фактом свого знаходження підлягає обліку як частина державного музейного фонду України. «Провести оперативно всі процедури із взяття на музейний облік речей, які знайдені на окупованих територіях, в принципі неможливо. Але якщо є інформація про ту чи іншу знахідку, яка заслуговує на довіру, повідомлення в якихось наукових російських виданнях, ми все одно можемо апелювати до того, що це державна власність України — просто за фактом свого знаходження», — додає Малишев.

Олександр Малишев також зауважує одну цікавинку, яка не дозволяє РФ відверто грабувати українську археологічну спадщину в Криму: «Справа Скіфського золота в судах Амстердаму трохи стримує Росію — вони бояться програти цю справу і через це намагаються здаватися більш цивілізованими, ніж вони є».

Голова Спілки археологів: «всі кримські артефакти будуть повернуті Україні» 

___________________________________

Доктор історичних наук, голова Спілки археологів України Яків Гершкович відзначає, що російська окупація Криму вплинула на діяльність не лише українських археологічних установ. Міжнародні проєкти, які були в Криму до 2014 року з німецькими, американськими чи іншими фахівцями, зупинені. 

«Санкції все-таки діють», говорить голова САУ і пояснює, що через це росіяни не можуть ввезти в інші країни виставки, якщо в них включені нові кримські знахідки. В іноземній науковій пресі не публікуються російські статті про нові кримські артефакти і дослідження. А ті російські археологи, які ігнорують статус Криму як окупованої території і проводять там роботу, самі себе поставили під удар.

Гершкович згадує, що за останні сім років САУ двічі виступала зі зверненням до російських археологів і застерігала їх від проведення незаконних розкопок на українській окупованій території, оскільки це потягне за собою неприємні наслідки. До застережень росіяни не дослухались і дуже обурювались та засмучувались, коли до них були застосовані санкції, у тому числі персональні. Апелювали до «чистої науки» і демонстрували нерозуміння своєї провини, у тому числі в особистих спілкуваннях і в фейсбучних дискусіях в профільних групах. Дехто намагався заперечити свою участь в кримських розкопках, втім вона доволі легко доводиться.

У спілкуванні з «Кримськими новинами» Яків Гершкович детальніше розповів про участь Спілки в експертній мережі «Кримської платформи» і про те, що вже зараз можна зробити для захисту української археологічної спадщини в Криму.

Але спочатку запитую голову Спілки археологів України — чи відмовився хтось з російських археологів від участі в розкопках в Криму після його окупації Росією? Яків Гершкович називає поодинокі прізвища переважно тих, хто має ім’я на Заході й можливість виїздити і там працювати та говорить про деякі факти з особистого спілкування — не називаючи персоналій. 

Серед російських археологів було дуже мало людей, які прямо б заявили про свою позицію по відношенню до України, по відношенню до того, що відбувається на сході й в Криму. З самого початку (у березні 2014 року, — прим. ред.) був дуже критичний виступ відомого пітерського археолога Олександра Мусіна. Зараз, до речі, мені казали, що він у Польщі. У тому числі він виступав проти археологічних розкопок в Криму і закликав своїх російських колег не вдаватись до порушень закону. Розкопки на окупованій території України він назвав «археологічним мародерством». Це той приклад, який мені особисто відомий, тому що він опублікував свою позицію. Можливо є ще хтось, але ви розумієте, вони живуть в Росії, де не особливо висловиш свою альтернативну позицію, — говорить голова Спілки.

САУ долучилась до експертної мережі «Кримської платформи». Розкажіть трохи детальніше — хто буде там працювати?

Пропозицію долучитись до експертної мережі «Кримської платформи» ми отримали два тижні тому. Це не випадково, наша спілка називається Всеукраїнське громадське об’єднання, тобто ми маємо по всій Україні свої осередки або підрозділи. Після подій 2014 року ми вирішили, що для нас принципово зберегти Кримський підрозділ, і він у нас є. Також ми зберегли Луганський та Донецький підрозділи.

У Кримському підрозділі у нас є член Спілки Ельміра Аблялімова (ексдиректорка Бахчисарайського історико-культурного заповідника, — прим. ред.) і це була саме її пропозиція Спілкою доєднатися до експертної мережі «Кримської платформи».

У першу чергу участь в роботі експертної мережі братимуть участь ті, хто переїхав з Криму, археологи, які володіють інформацією. 6 серпня була перша зустріч експертних панелей експертної мережі, там від нас був представник — кандидат історичних наук Сергій Теліженко. Він займається палеолітом і працював у кримському філіалі Інституту археології в Сімферополі. При цьому сам він з Луганська. Тобто двічі біженець. І зараз Сергій очолює наш Луганський осередок Спілки. Водночас, він володіє інформацією про обидва регіони. Будуть долучені й інші експерти. Олександр Малишев там як правознавець буде корисний. Сподіваюсь, що братиме участь Антон Корвін-Піотровський — член правління САУ, його сфера відповідальності — контакти з органами влади. 

І залишаємось всі ми, якщо будуть якісь питання суто археологічні, все ж таки Спілка це не просто спілка. Найбільший наш осередок це Київський, тому що тут — Інститут археології, а Інститут археології має фахівців будь-якого періоду з будь-якої культури. Тобто ми можемо оперативно реагувати і надавати консультації офіційно. 

Якби ви виступали на саміті «Кримської платформи», які заходи б запропонували для захисту кримської культурної спадщини?

Я б, у першу чергу, рекомендував здійснювати не просто моніторинг, а археологічний моніторинг. Щоб ефективно відслідковувати ситуацію з українською культурною спадщиною в Криму, моніторинг потрібен постійний, а не так, що сьогодні подивився, потім через тиждень, через місяць.

Це має бути фахівець, який відслідковує і сайти інститутів археології Московського і Пітерського, які видають дозволи, відкриті листи на проведення розкопок в Криму, який відслідковує російську археологічну літературу, який відслідковує навіть певні міжнародні видання на предмет появи інформації стосовно розкопок в Криму.

Це робота не на любителя, цим має займатися фахова людина на постійній основі.

Чи має можливість українська сторона і якісно спостерігати, і якось фіксувати у своїх реєстрах знахідки росіян в Криму після 2014-го року? Скажімо, базуючись на публікаціях у пресі.

Можливість спостерігати за тим, що відбувається на розкопках в Криму зараз є, але доволі обмежена. Періодично конференції проводяться, де вони виставляють нові (знайдені після 2014 р., — прим. ред.) матеріали. Також видається щорічник «Археологічні відкриття», в якому з’являється інформація про результати незаконних російських розкопок в Криму. Дуже багато інформації у фейсбучних російських археологічних групах. 

Але ми не можемо зараз кримські знахідки росіян внести до якихось своїх реєстрів. Наразі головне хоча б мати повний список тих російських археологів, які там працюють, щоб на майбутнє, коли до цього дійде, виставити їм великий рахунок.

Чи зараз хтось займається подібним системним моніторингом?

Мені казали, що десь в СБУ є такі люди, які цим займаються. Але я думаю, що це не так. Якщо хтось і займається, то «наскоками». 

Є ще одна проблема, яку треба відслідковувати — неякісні археологічні дослідження. Існує суттєва різниця між тим, як видають дозволи на розкопки в Україні та в Росії. В Росії відкриті листи видають якимсь дрібним фірмам, яких самі російські археологи невдоволено називають «кубатурщики», тобто люди, які працюють на швидкість, а не на якість розкопок. От на всіх цих «тавридах» в Криму таких фірм море. Створюється фірма, в якій формально працюють археологи, але насправді вони просто укладають з будівельниками угоди на проведення робіт, отримують гроші й на цьому все. Вони проводять археологічні розкопки, залучають фахівців, але ж це заробітчани.

До речі, щодо «Тавриди». Чи можна зараз говорити про якісь остаточно втрачені через російське інфраструктурне будівництво археологічні пам’ятки в Криму?

Ми зараз не можемо про це сказати, тому що просто поки не маємо всієї інформації. Загалом по всій трасі «Таврида» начебто перед будівництвом проведені розвідкові роботи, всі об’єкти виявлені, межі їхні виявлені, там де потрібно, розкопані. Але перевірити якість цих робіт ми поки ніяк не можемо.

А на вашу думку, який найцінніший артефакт росіяни викопали в Криму за ці 7 років, за долею і переміщенями якого ми будемо стежити і не віддамо їм ніколи?

Вони не можуть фізично приховати те, що вони там копають. Це все фіксується та зберігається (польові описи, кресленники, фото тощо). І коли дійде до міжнародних трибуналів, навіть попри те, що ми фізично не можемо це реєструвати зараз, все одно все буде повернуто в Україну.

Я займаюсь періодом доби бронзи, цих пам’яток багато і в Криму. Коли працювали експедиції до окупації, я все це знав, мені приносили, показували, я міг подивитись звіт, оцінити якість розкопок. Однак зараз я не можу достеменно відстежити те, що знаходять в Криму.

Археологиня, що працювала у Херсонесі: «Росіяни поспішають витягнути з Криму все, що можна»

___________________________________

Навіть не дуже занурені в археологію українці чули про активізацію російських незаконних масштабних розкопок та будівництва у Херсонесі. Про те, що плани «перекопування» в районі пам’ятки вимірюються сотнями, якщо не тисячами кубометрів грунту, що античні споруди розбавляють «новодєлом». Українські фахівці говорять, що «православізація» античного Херсонесу відбувається з ідеологічною метою для просування імперських інтересів Росії.

«Кримські новини» спілкуються з кандидаткою історичних наук, старшою науковою співробітницею Інституту археології і менеджеркою з комунікацій САУ Тетяною Шевченко біля стенду археологічного музею, на якому розміщені глиняні фігурки, зображення античних богів, знайдені у південних районах материкової України. Вони дуже схожі на тих, які знаходять на розкопках в Криму.

Тетяна Шевченко також учасниця міжнародної експедиції, яка працювала у Херсонесі майже  двадцять років тому, і продовжує стежити за тим, що відбувається зараз і там, і в Криму в цілому.

Розкажіть про ту давню міжнародну експедицію у Херсонесі. І що ви можете сказати про нинішні російські розкопки? 

У Херсонесі я була у 2003-2004 році. Тоді працювала спільна українсько-американська експедиція. Вони називалась українсько-американська, але насправді там дуже велика була географія. Приїжджали дослідники з багатьох країн, фахівці кожен у своєму вузькому питанні — палеоботаніки, палеозоологи, ті, хто займаються консервацією надгробків. Це був дуже гарний проєкт. Зараз, на жаль, така міжнародна співпраця неможлива. Усі міжнародні експедиції, які були в Криму, всі закрилися (після 2014 року, — прим. ред.).

Щодо того, як в Криму зараз досліджуються пам’ятки — там зараз працюють російські експедиції. Але показовий факт: при роботі цієї українсько-американської експедиції була збудована величезна будівля для зберігання пам’яток. Однак росіянами зараз дуже по-іншому сприймається американська співпраця, вони зараз її цураються і бояться про неї згадувати. Були вкладені величезні суми в розкопки, у той же національний заповідник, збудована ця будівля — але зараз вона стоїть закрита, хоча планувалась для відкритого доступу, для музейних експозицій, для відвідувачів. Зараз це просто будівля, яка закрита на сім замків, до неї бояться підходити.

Нещодавно з вуст експертів пролунала цифра, що у Херсонесі під час робіт планується вилучити 30 тисяч кубометрів ґрунту, хоча зазвичай справжні розкопки в таких обсягах не ведуться. Наскільки така діяльність близька до слова «розкопки»?

Взагалі дуже дивно, коли говорять про кубометри грунту під час розкопок. Тому що розкопки — це набагато складніша річ, ніж просто перекидання з місця на місце грунту і виймання звідти речей.

У тому ж Херсонесі під час розкопок свого часу знайшовся майданчик, де працював коваль. А як це виявили? Брали на магніт намотували марлю і цей магніт притягував найдрібніші лусочки металу. Тобто можна уявити — наскільки розкопки трудомісткий, тривалий і довгий процес. Якщо просто перекидати землю з одного місця на інше, ви нічого там не побачите. Який там коваль, яка там майстерня?! Тобто я взагалі не розумію, як можна наперед при розкопках планувати кубометри.

А за вашою оцінкою, на етапі 2013-14 років, яка була потреба в розкопках у Херсонесі?

Масштабні роботи потрібні всюди. У нас в Україні дуже багато пам’яток і ми намагаємось донести це розуміння, що треба вкладати кошти, бо оце знання про нашу історію — це наше майбутнє. І ясно, що дуже важко це розуміння людям дати. Але те ж саме відбувається і в Росії, і тепер в контрольованому нею Криму. Оскільки це для них була цікава політична тема, на Крим знайшлися гроші, знайшлися люди, знайшлися ресурси. На все інше не знайшлося, а на Херсонес, чи на той же Пантікапей, для того, щоб створити «картинку», які вони молодці, раніше були погані, а ми — хороші. До речі, раніше не було якоїсь закритості нашої до російських експедицій. Те, що зараз вони позиціонують, що от вони відкрили Крим, і от нарешті російські археологи там працюють, так вони там і працювали раніше. Тільки зараз їм дали більше грошей.

Українські експерти вважають, що нинішні роботи на Херсонесі спрямовані на «православізацію» античної пам’ятки і утвердження російської імперської ідеології, аби справжня історія Криму не заважала російській пропаганді. На вашу думку, чи є там така тенденція?

Російська політика, на жаль, керує російською археологією. Я працювала у 2009 році на розкопках на території великої Керчі — на античному місті Тірітака, потім проводила сама розвідки на хорі біля античного міста Німфей, що біля озера Тобечик, це такі місця, які я люблю і добре пам’ятаю. 

Ми завжди розуміли, що це античні пам’ятки, що там багато культур змінилось з того часу. А Росія на повному серйозі від своїх істориків вимагає пояснень і підтверджень, що Керч — найдавніше місто Російської Федерації.

І я от бачу серед того, як російські колеги між собою комунікують, що для них виявляється не можна не визнати це твердження. А вони не можуть його визнати, бо це смішно, бо одна справа — античні пам’ятки, а інша — Російська Федерація, історичної тяглості тут не було. Але ні, вони намагаються твердити, що Пантікапей і Керч — це от наше найдавніше місто Російської Федерації.

А які загалом враження від російських розкопок в Криму?

Є відчуття, що російські експедиції в Криму зараз дуже поспішають все розкопати. І це відчуття, якщо чесно, трошки лякає. І навіть російська публікація нових відкриттів на всій території Росії і плюс Крим — там кримські знахідки займають більшу частину усього об’єму публікації. Ви уявляєте — яка велика територія Росії, і який той Крим? А знайдено в Криму і вкладено сил на розкопки там набагато більше, ніж на всій території Росії. Тобто вони поспішають поки є можливість, витягнути з Криму все що можна — якесь таке враження.