Туреччина та Ізраїль: партнери та опоненти

Публікації
Асіф АлієвQHA
19 Грудня 2022, 18:00
Асіф АлієвQHA
19 Грудня 2022, 18:00
Асіф АлієвQHA

Турецько-ізраїльські відносини набули нової ери. Так у середині листопада заявив президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган у телефонній розмові з новообраним прем'єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньяху.

Відносини між двома країнами почали налагоджуватися у березні 2022 року, коли президент Ізраїлю Іцхак Герцог відвідав Туреччину, де сторони провели переговори щодо транзиту газу з Ізраїлю до Європи через Туреччину. У серпні цьогож року дві держави знову призначили послів в своїх країнах.

Проте історія останих десяті років свідчить, що недовіру між Анкарою та Ієрусалимом подолати буде не просто.

Зброя та співпрація

Ключовим у співпраці Ізраїлю та Туреччини є військово-технічна складова та боротьба з тероризмом. Між двома країнами існує угода, яка передбачає обмін розвідувальною інформацією, розробку спільних антитерористичних методик та проведення спільних навчань прикордонних підрозділів.

На початку 2000-х років Ізраїль зумів одержати контракт на модернізацію турецьких танків М-60. Внаслідок її старі танки М-60 американського виробництва за низкою характеристик почали відповідати ізраїльським танкам «Меркава-4» останнього покоління. Зокрема, від «Меркави» до турецького танка перейшли система керування вогнем, механізм повороту вежі, комплекти навісної броні, силова установка та 120-міліметрова гармата. Програму модернізації М-60 спеціально для Туреччини підготували ізраїльські інженери.

танк «Меркава»

Туреччина купувала в Ізраїлю озброєні безпілотники Heron, а також системи електронної розвідки та спостереження. Але після інциденту з лайнером Mavi Marmara у 2010 році (тоді турецький гуманітарний корабель увійшов до територіальних вод Ізраїлю, під час якого ізраїльський спецназ убив 10 турків) Туреччина призупинила всі свої спільні з Ізраїлем проекти у галузі оборонної промисловості та військової співпраці.

Суперечність сторін

З приходом до влади Реджепа Тайіпа Ердогана Туреччина дедалі більше стає провідною країною в ісламському світі. Анкара критикує Єрусалім за його політику щодо палестинців. Туреччина дозволила відкрити офіс організації "ХАМАС" у Стамбулі, і виступає проти визнання століцєю Ізраїля місто Єрусалим.

На помсту Ізраїль почав активно налагоджувати відносини з Афінами та Кіпром. Разом із цими країнами було запущено Східно-Середземноморський газовий форум, а також підписано документ про будівництво трубопроводу для транспортування газу зі Східного Середземномор'я до Європи, що також викликало невдоволення Анкари.

Водночас Туреччина та Ізраїль знаходять спільну мову щодо Сирії. Дві країни не підтримують режим президента Башара Асада, який користується заступництвом Ірану та Росії. Туреччина критикує Асада за криваве придушення протестів у Сирії та підтримує угруповання "Хаят Тахрір аш-Шам", яке в Дамаску та Тегерані вважають терористичним.

Сирія

Ізраїль, як відомо з моменту свого створення, кілька разів воював з Сирією та вже понад 50 років, як анексує у Сирії Голанські висоти (гірський район, з якого Дамаск обстрілював ізраїльські позиції). При цьому Туреччина та Ізраїль у питанні Сирії мають розбіжності щодо курдських озброєних груп (YPG та PYD), яких Захід та Ізраїль, підтримують у боротьбі з ІДІЛ, а Туреччина вважає терористами та загрозою своїй безпеці.

Позиції Анкари та Єрусалиму дивним образом сходяться щодо Азербайджану. Однозначна підтримка Туреччини та Ізраїлю відіграла вирішальну роль у війні в Карабасі та дозволила Азербайджану повернути свої окуповані території. При цьому не останю роль в цієї підтримці грає Іран, який дуже боляче сприймає сам факт існування незалежного Азербайджана

Тегеранська нитка

Турецький експерт із зовнішньої політики з Центру іранських досліджень (İRAM) Більгехан Алагез в інтерв'ю DW Turkish нагадала, що за останній місяць в Ірані відбулося багато подій, які пов'язані з Ізраїлем. Найбільш помітними серед них вона називає атаку безпілотників із вибухівкою на військовий об'єкт у Парчині та підозрілу загибель високопоставлених осіб Армії вартових ісламської революції.

Говорячи про те, що останнім часом Іран посилює свою риторику проти Туреччини, Алагез називає дві основні причини цього: військову операцію, заплановану Туреччиною в районі Тель-Ріфата в Сирії, та недавнє зближення між Ізраїлем та Туреччиною. Вона зазначила, що влітку президент Ірану Ібрагім Раїсі у телефонній розмові з президентом росії володимиром путіним особливо наголосив на «необхідності підтримки Астанінського процесу» і фактично Тегеран пішов на загострення відносин з Анкарою.

Річ у тім, що перехід низки населених пунктів у районі Тель-Ріфата під контроль турецьких збройних сил та лояльних їм повстанців кидає тінь на зону впливу формувань шиїтів, чиї позиції знаходяться по сусідству. Тегеран як їхній зовнішній покровитель навряд чи в захваті від цього. Свою тривогу щодо турецької операції Тегеран висловив ще наприкінці жовтня.

«Іран розуміє стурбованість Туреччини щодо власної безпеки, однак єдиний вихід – це діалог, повага до двосторонніх домовленостей із сусідами, а також угод у рамках астанінського процесу, включаючи повагу до територіальної цілісності, єдності та національного суверенітету Сирії», – заявив офіційний представник МЗС Ірану Саїд Хатібзаде.

За його словами, «досвід останніх років показує, що воєнні дії з боку інших країн (у Сирії) не лише не допомагають вирішити існуючі проблеми, а й мають тривожні гуманітарні наслідки та ускладнюють ситуацію в регіоні».

Експерт з Ірану та Близького Сходу Аріф Кескін, з іншого боку, вважає, що якщо Іран збирається проводити в Тель-Ріфаті операцію, це фактично виклик для Туреччини. минулого тижня, не розголошується.Анкара побоюється, що у разі виведення американських військ Тегеран, мабуть, залишиться домінуючим гравцем, який заповнить вакуум, підтримуючи курдські бойові угруповання, що воюють проти Туреччини.

Зіткнення інтересів Анкари та Тегерана дається взнаки не тільки на сирійській арені. У Іраку, що знаходиться по сусідству, в його північних районах Туреччина проводить паралельну операцію проти Робочої партії Курдистану (РПК), що зачіпає потенційну сферу відповідальності іранського військового керівництва. Найбільш гостро це проявляється у районі Синджара – історичної батьківщини єзидів, де діють шиїтські іррегулярні формування.

У 2020 році Багдад та регіональний уряд Іракського Курдистану спробували скоротити вплив проіранських сил на цю область. Туреччина виступила зі схваленням ініціативи, тоді як Тегеран вжив таких дій на свій рахунок.

Алекс Ватанка, директор іранської програми Інституту Близького Сходу, один з експертів з Ірану, говорив в інтерв'ю VOA Turkish також вважає, що протистояння Туреччини та Ірану простежується і щодо інших арабських країн та держави Перської затоки. Однак найбільше іранців непокоїть зближення Туреччини з Ізраїлем, зокрема, чи стане Іран спільною метою Туреччини та Ізраїлю.

При цьому Ватанка зазначає, що іранський режим, на відміну від президента Ердогана, не виявляє гнучкості, тому не може поліпшити відносини з регіональними лідерами.

«Такі люди, як Алі Хаменеї та іранські лідери, дуже жорстко і негнучко ставляться до змін, подібних до тих, які ми спостерігаємо в інших акторів у регіоні. Отже, я думаю, з геополітичної точки зору ми можемо очікувати, що решта регіону пробуватиме нові партнерські відносини, тоді як іранці залишатимуться більш-менш осторонь цього процесу, продовжуючи йти шляхом, яким вони йдуть, і продовжувати залишатися поряд зі своїми старими друзями», - сказав він.

Наприклад, представники ізраїльської та турецької розвідок працювали разом, коли в Туреччині знешкодили іранську диверсійну групу, яка нібито мала намір вбити ізраїльтян у Туреччині. Ватанка додає, що Іран активізував свою розвідувальну діяльність у Туреччині та що Туреччина та Ізраїль поглиблюють свою співпрацю у цій галузі.

Проте експерт вважає, що ще зарано говорити про те, що ізраїльсько-турецьке зближення відразу ж зосередиться на Ірані.

«У турків немає таких самих проблем, як в Ізраїлю, щодо Ірану. Ізраїль, звісно, розглядає Іран як екзистенційну загрозу, але в очах Туреччини Іран не є екзистенційною загрозою. Тому думаю турки не будуть зацікавлені у відкритті нового фронту проти Ірану на догоду ізраїльтянам. Принаймні я думаю, на це сподіваються іранці», — сказав він.