У Казахстані за допомогою ОДКБ було придушено наш Майдан, - політемігрант Мамбеталін

Публікації
Анвар Деркач
23 Січня 2022, 19:33
Анвар Деркач
23 Січня 2022, 19:33
Серікжан Мамбеталін спостерігає за подіями в Казахстані із вимушеної еміграції

Серікжан Мамбеталін – казахстанський опозиційний політик. Народився 1969 року. За освітою лікар. Обіймав високі посади у державних організаціях та установах, жив у Великій Британії, працював у Світовому банку. Очолював екологічну партію «Руханіят». Був засуджений у сфабрикованій справі та позбавлений казахстанського громадянства, суд заборонив йому займатися громадською діяльністю. Знавець казахстанської «політичної кухні». В даний час є громадянином Великої Британії, проживає в Туреччині. Неодноразово бував в Україні. QIRIM.News попросив пана Мамбеталіна поділитися своїми міркуваннями про причини та наслідки кривавих подій у нього на Батьківщині.

QIRIM.News:

Влада Казахстану в особі Президента Токаєва та інших вищих посадових осіб пояснила силове протистояння в Казахстані в перші дні 2022 появою деяких терористів з-за меж країни. Було названо цифру – 20 тисяч людей. Наскільки таке пояснення видається правдоподібним?

Серікжан Мамбеталін: – До сьогоднішнього дня влада обіцяє представити народу іноземних терористів, але поки що жодного так і не показала. Була спроба видати за терориста відомого киргизького музиканта, але стало зрозуміло, що реальних терористів немає. Точніше, вони, можливо, є, але доморощені і фінансувалися кимось, близьким до колишнього президента Назарбаєва. Тому що крім нього та його сім'ї, ніхто не міг дозволити собі утримувати приватну армію. Токаєв у своєму виступі натякав на ісламських терористів, із Центральної Азії та навіть Близького Сходу. Не здивуюсь, якщо зараз когось із наших братів мусульман ламають і змушують обмовити себе. Якщо влада не доведе факт участі іноземних терористів, це серйозно підірве і без того дуже слабку легітимність Токаєва. Отже, війська ОДКБ було введено на територію Казахстану незаконно.

Q.N.: – Існує відео, на якому протестувальникам роздають вогнепальну зброю на вулицях. Хто це був? І яка мета стояла перед озброєними людьми чи їхніми покровителями? Посіяти хаос, спровокувати силову відповідь влади? Чи якась інша?

С. М.: – Я теж звернув увагу на відео, але не можу точно сказати, коли воно було зроблено. У ці дні йшла інформаційна війна, і багато фейкових вкидів потрібно було перевіряти. Зважаючи на це, група людей була озброєна, причому не за допомогою силовиків, які просто віддали місто на пограбування. Факти захоплення зброї у мисливських магазинах, і навіть у збройовій кімнаті алматинському управлінні Комітету Національної Безпеки (КНБ) пізніше підтвердилися. Основною метою озброєної групи людей було дискредитувати мирний протест мешканців Алмати. Бачачи, що кількість протестувальників перевищила кілька десятків тисяч, влада вирішила застосувати план, випробуваний ще 2011 року в Жанаозені. Тоді до лав протестуючих нафтовиків затесалися люди зі зброєю і почали стріляти на поразку, внісши хаос і паніку серед протестувальників. Це спричинило розстріл мирного протесту поліцейськими.

Те саме сталося в Алмати. Підготовлена ​​армія мародерів, озброєна палицями, входить у місто, залишене владою без захисту. Захоплюють зброю та за ніч руйнують сотні магазинів та офісів, підпалюють акімат (мерію) та будівлю міської прокуратури. Кадри зруйнованих та спалених будівель крутяться по телеканалах, інтернет відключають, мешканці шоковані тим, що відбувається. Запрошення військ ОДКБ для більшості виглядав логічним та розумним кроком.

Q.N.: – Сьогодні багато говорять про боротьбу кланів у Казахстані. Наводять як аргумент звільнення з держпосад членів сім'ї Назарбаєва та близьких йому людей. Хто приходить на зміну їм? Токаєв має команду? Хто з олігархів та силовиків стоїть за Токаєвим?

С. М.: – У Казахстані один клан – клан Назарбаєва. Усі олігархи та чиновники, включно з Токаєвим, – члени його клану. Але старіючий Назарбаєв не міг керувати кланом як раніше. Наразі ми бачимо, що Токаєв намагається посилити свої позиції. До січня його становище було хитким, можна сказати, що він нічого не вирішував. Призначити акіма (губернатора) чи міністра було над його компетенції. Його стелею було призначення заступником міністра. Все вирішував у країні Назарбаєв та його найближче коло, до якого входив заарештований за звинуваченням у держзраді голова КНБ Карім Масімов. Можливо, арешт Масімова теж частина плану щодо придушення народного повстання. Адже народу треба пояснити, чому було стільки жертв (офіційно 225 осіб, але реально може бути тисяча). Назарбаєв, який з'явився кілька днів тому зі зверненням, поспішив відхреститися від кривавої трагедії. Токаєв не може взяти на себе відповідальність, бо тоді йому доведеться піти у відставку, він потрапить під суд, а країна без президента зануриться в анархію та громадянську війну. Залишається Масімов, який теоретично міг організувати змову, але йому це не потрібно було, тому що Токаєв і так виконував його та Назарбаєва вказівки, він не був самостійною фігурою.

Q.N.: – Як сприймають казахи запрошення Токаєвим військ ОДКБ? Чи це може бути підставою для імпічменту, така процедура існує в Казахстані?

С. М. – Запрошення військ ОДКБ було однозначно сприйнято як катастрофа. Усьому світу показали, що Казахстан – бананова республіка, яка не може впоратися із групою «терористів». При тому що основні витрати бюджету були на утримання силових структур. За кількістю силовиків на душу населення ми, мабуть, у першій п'ятірці країн світу. Алмати не схожий на Київ, там на кожному кроці поліцейські. Які, втім, випарувалися та залишили двомільйонне місто без захисту. Хто наказав поки що невідомо. Але міністра МВС було перепризначено вже в новий уряд. То Тояєв сам дав команду залишити силовикам міста, або він досі не може впливати на ключові призначення в країні. Імпічмент згідно із законом може винести Мажіліс (Парламент), але в Казахстані немає незалежних депутатів, усіх кандидатів у депутати затверджував особисто Назарбаєв та його люди. Отже Мажиліс не може винести імпічмент президенту, а народ такого права не має. Президенту імпічмент може оголосити лише вулиця, мають знову вийти десятки тисяч людей.

Q.N.: – Хто відповість за вбивство учасників протесту? Чи можливе в сучасному Казахстані об'єктивне розслідування та покарання винних?

С. М.: – Провина за вбивства мирних протестувальників, а вони складали переважну більшість серед убитих, лежить на президенті Токаєві. Усі бачили, як він практично у прямому ефірі дав команду стріляти всіх «терористів» без розбору. І це злочин, за який він ще понесе своє покарання. Активісти створили незалежну комісію з розслідування Січневої Трагедії, мета – назвати кожного загиблого поіменно. Багато людей пропало безвісти цими днями, зараз триває їхній пошук. З'явилася резолюція Євросоюзу, яка засуджує застосування летальної зброї проти мирних демонстрантів та розглядаються санкції проти Казахстану. Токаєв сам собі вистрілив у ногу, бо після розстрілу його легітимність у власних очах народу впала практично до нуля, йому не світить другий термін на посаді Президента.

Сьогодні головне завдання громадянського суспільства поряд із встановленням точної кількості жертв є визначення ступеня провини кожного чиновника і силовика. Влада намагається заважати, і досі залякує очевидців, затримує активістів, але рано чи пізно все з'ясується.

Q.N.: – Активісти порушують питання про звільнення засуджених з політичних та релігійних мотивів? Чи може влада погодиться на це?

С. М.: – Звільнення ув'язнених із політичних та релігійних мотивів опозиція вимагає вже багато років. Не думаю, що зараз Токаєв піде на це. Якщо він вирішиться, то такий крок можна лише вітати. Є багато політемігрантів, які постраждали від переслідування режиму Назарбаєва. Вони могли б повернутися в країну та допомогти Токаєву з реформами, допомогти повернути в країну накрадені сім'єю Назарбаєва мільярди доларів. Але на це потрібна політична воля. Поки що перші кроки Токаєва щодо подолання кризи досить нерішучі. Навіть кабінет міністрів оновився лише на третину. Хоча зяті Назарбаєва офіційно пішли зі своїх посад у нацкомпаніях, за оцінкою багатьох політологів вони ще контролюють владу та ресурси країни.

Q.N.: – Запрошення ОДКБ означає, що Токаєв визначився із зовнішньополітичними пріоритетами? Чи ця влада може налагодити продуктивні відносини із Заходом?

С. М.: – Токаєв, будучи вихованцем МДІМВ (Московський державний інститут міжнародних відносин) і виріс у системі союзного МЗС, завжди тяжів до Москви. Його рішення будувати АЕС у Казахстані явно пролобіював Росатом. Нещодавно міністр цифрового розвитку заявив, що російський Ощадбанк займатиметься розробкою цифрового уряду і централізацією цифрових послуг для населення Казахстану. На зустрічі з олігархами Токаєв, говорячи про важливість підготовки фахівців технічних професій, назвав російські університети пріоритетом для майбутніх студентів. Введення військ ОДКБ було обґрунтоване не зовнішньою загрозою, не агресією іноземної держави, а мирним протестом громадян проти влади. Тобто, по суті, в Казахстані за допомогою ОДКБ було придушено нашу оксамитову революцію, наш Майдан. І це був сигнал для всіх авторитарних правителів, що є структура, яка може прийти для придушення мирних протестів. А представити мирний протест нападом терористів можна за прикладом казахстанської влади.

Q.N.: – Чи можливе у майбутньому військове втручання Росії та Китаю в казахстанські внутрішні справи? Що може стати причиною та приводом?

С. М.: – Військове втручання у казахстанські внутрішні справи Росії чи Китаю теоретично можливі за умов повного безвладдя. Якщо внаслідок палацового перевороту або з іншої причини Токаєв втратить владу, то в країні розпочнеться анархія та громадянська війна. За відсутності опозиції, зачищеної ще за Назарбаєва, різні групи заявлять про свої претензії на владу. При такому розвитку подій можливі різні сценарії втрати незалежності, захоплення частини території на кшталт Донбасу та Криму, або повне приєднання до Росії як однієї з республік Союзної держави.