Перша заступниця міністра закордонних справ Еміне Джеппар виступила на платформі TEDx, в Афінах.
В промові Джеппар головною стала особиста історія її родини, яка пережила сталінське заслання, повернення на батьківщину в Крим і вже російську окупацію.
Джеппар повідомила публіці що, коли її бабусі Ніссан було 20 років, почалась депортація кримських татар (п’ята година ранку 18 травня 1944 року).
“Я українська дипломатка, кримська татарка, мати двох прекрасних доньок…” - з таких слів розпочала свою промову Джеппар.
Українська чиновниця розповіла про історію депортації кримськотатарського народу, окупацію Криму Росією та про повномасштабну російсько-українську війну.
"Радянські правоохоронці увірвалися в будинок у селі. Це село більше не існує через депортацію. Бабусі її сестрам та братам дали лише 15 хвилин на збори без будь-яких пояснень.
Людей збирали по всьому Криму, збирали на вокзалах, їх саджали, як тварин, у вагони для худоби та везли у смертельну подорож до Узбекистану. Подорож тривала майже місяць, люди вмирали через задуху, нестачу їжі, нестачу води, і ті мертві тіла просто викидали прямо по дорозі.
Найцинічнішим у цій історії було те, що Сталін виправдовував свій злочин, називаючи нас зрадниками народу, хоча обидва моїх діди вони воювали проти нацизму", - розповіла вона.
Джеппар зазначила, що справжня мета Сталіна полягала в тому, щоб фактично стерти всі корінні національні ідентичності по всьому Радянському Союзу та сформувати єдиний радянський народ, об'єднаний російською мовою та з неправдивою історією.
Вона розповіла історію Мустафи Джемілєва - лідера кримськотатарського народу, якого депортували коли йому було півроку. Джемілєв, нагадала вона, пройшов 15 років тюрми, та понад 300 днів проводив акцію голодування.
"Він разом зі своїм народом він пройшов усі труднощі і його найбільшою мрією було повернутися додому", - сказала вона.
Говорячи про історію депортації своїє сім'і, вона додала, що її батьки повернулися до Криму, коли її було три роки.
Заступниця міністра згадала, як її батькам-лікарям не давали роботу через їх належність до кримськотатарської національності. Через пару років їм вдалося купити дуже маленьку земельну ділянку з будинком , розміром не більше курника, поза як їхньою найбільшою мрією було жити в рідному Криму.
Проте у 2014 році кримські татари зіткнулися з черговою трагедією — окупацією півострова Росією.
"Ще один московський диктатор перетворив мою батьківщину на в'язницю, в'язницю просто неба, коли кожен, хто наважився публічно сказати, що Крим – це Україна може бути засуджений щонайменше на п'ять років тюрми", - сказала вона.
Джеппар розказала історію першої жертви російської агресії в Україні, кримського татарина Решата Аметова, який зник після того, як виступив проти окупації півострова, та був знайдений вбитим.
" Зі свого боку я не могла терпіти життя під російський прапор в Криму, просто мовчки спостерігаючи за тим, як відбувається це насильство. Я залишила батьківщину разом зі своєю донькою Іман та кішкою. Я, мабуть, відчувала такий же біль, як відчувала вся моя нація, втрачаючи дім. Покоління за поколінням історія повторюється знову", - заявила Джеппар.
Говорячи про повномасштабну агресію РФ, Джеппар згадала, як побачила справжню ракету з вікна свого кабінету в МЗС України, яка влучила в сусідню будівлю.
"Це не був голлівудський фільм, це був не нічний кошмар, а була справжня ракета", - сказала вона.
Джеппар розповіла, як дала ключі від квартири в Києві своїм друзям та людям, яких до цього ніколи не бачила. Вони, за її словами, приїхали до Києва з інших міст України та приєдналися до загонів оборони аби захистити українську столицю.
Заступниця міністра заявила, що українці перетворили свій біль у війні у свою силу, травму в опір, горе в рішучість боротися.
Наприкінці свого виступу вона закликала глядачів приділяти увагу своїм близьким, цінувати спокій та безпеку та обіймати своїх близьких.
