У 1968 році під егідою ООН було розроблено Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, який протягом більш ніж 50 років підписали майже всі незалежні держави світу (у тому числі США, СРСР, РФ як правонаступниця, Великобританія, Франція та Китай), за винятком Ізраїлю, Індії, Пакистану, КНДР та Південного Судану. Однак, відмова від ядерної зброї не завжди гарантує мир та безпеку.
Гіркий досвід України
У 1994 році Україна добровільно відмовилася від ядерної зброї, що дісталася їй у спадок від СРСР, підписавши Будапештський меморандум. Київ попрощався зі 176 міжконтинентальними балістичними ракетами, які мали 1272 ядерні боєголовки.
Підписаний у столиці Угорщини документ гарантував з боку США, Великобританії та Росії повагу до незалежності, суверенітету та кордонів України. Три держави зобов'язалися, що жодні їхні озброєння ніколи не будуть застосовані проти України.
Однак у 2014 році Росія порушила Будапештський меморандум, захопила Крим і розпочала війну проти України на Донбасі, а в лютому 2022 року оголосила про початок так званої «Спеціальної військової операції», яка ознаменувала повномасштабне вторгнення в Україну.
Напала б Росія на Україну, яка на момент здобуття незалежності в 1991 році мала третє за величиною ядерний арсенал у світі, питання риторичне.
На мюнхенській конференції за кілька днів до російського вторгнення президент Володимир Зеленський заявив, що Україна не отримала гарантій безпеки, які їй обіцяли західні країни та РФ щодо Будапештського меморандуму. За його словами, з 2014 року Україна тричі намагалася скликати консультації держав-гарантів Будапештського меморандуму та тричі безуспішно.
«Ніколи, нікому не здавайте свою ядерну зброю»
Крім України здали свою ядерну зброю Білорусь та Казахстан. На відміну від Києва, ні білоруське, ні казахстанське керівництво жодних формальних гарантій безпеки не отримали. Залишивши у себе зброю масової поразки, ці три країни могли б значно стримати апетити Кремля, протистояти агресії РФ та його впливу на пострадянському просторі.
Війна Росії проти України певною мірою і виправдала ядерну програму Північної Кореї, яку весь світ намагається переконати відмовитися від планів мати власну атомну бомбу. На практиці союзник Росії, КНДР може нагадати всьому світу, що країна, яка добровільно відмовилася від ядерного арсеналу, зараз нападає з боку тієї ж країни, якій вона передала свої боєголовки.
Це ідеальні алібі, за яких можна й надалі нарощувати свою ядерну програму. Урок, який Північна Корея зробила з війни Росії в Україні, надзвичайно простий: «Ніколи, нікому не здавайте свою ядерну зброю».
Пхеньян також регулярно використовує досвід Саддама Хусейна та Муаммара Каддафі, колишніх лідерів Іраку та Лівії для виправдання своєї ядерної програми як перед своїм народом, так і перед усім світом. Обидва впливові лідери втратили контроль над владою — і, зрештою, над своїми життями — після того, як їхні власні ядерні амбіції припинилися.
Демократична Україна з ядерною зброю, не становила б загрози миру
Відмова від ядерної зброї, яка була і залишається одним із головних гасел безпеки в усьому світі, після захоплення Криму та війни на Донбасі у 2014 році та нинішньої кривавішої та масштабнішої війни РФ проти України втрачає свою колишню важливість.
Угоди на кшталт Будапештського меморандуму вимагають набагато твердіших зобов'язань щодо збереження територіальної цілісності, суверенітету та безпеки, таких держав як Україна. Ліквідувавши або відмовившись від ядерної зброї, кожна країна не повинна отримати відчуття того, що стала слабкішою та привабливішою для агресивних устремлінь інших держав.
Маючи таку стратегічну зброю на українські міста, не летіли б російські ракети, а військові з РФ не чинили б жорстоких вбивств мирних людей, зґвалтування жінок, дітей у Бучі, Ірпені та інших містах та селах України. Маючи ядерну зброю, демократична Україна не становила б загрози миру в Європі та регіоні. Україна — не Іран і не Північна Корея, які керуються диктаторами. Українці — це народ, який скидають владу, яка скочується до авторитаризму.
Ядерна зброя в України відмовила б її ворогів від повномасштабного вторгнення та військового конфлікту з використанням авіації, ракет, танків та військових кораблів.
Воно було б щитом, а не мечем Києва. Перефразовуючи старовинне прислів'я, відоме з часів Стародавнього Риму, сьогодні про Україну можна сказати: «Хочеш світу будь готовим не віддавати ядерну зброю». .
