Перш за все, за останніми серпневими даними Центра Разумкова, підтримують ідею входження Криму до Росії навіть на Сході – не більше 10%, на Півдні та в Центрі – 3%, і 1,5% на Заході. При похибці в плюс-мінус 2,3% - дані відмінності в середньому не виглядають драматично відмінними за регіонами. Але натомість привертає увагу, що на Півдні та Сході є суттєва частка людей, котрі не визначились із своїм ставленням.
Чинники? Одним із ключових пояснень є інформаційний фон. Скажімо, хоча в Україні і не довіряють російським ЗМІ, в тому числі і на східній і південній Україні, але ще два роки тому приблизно чверть опитаних у цих регіонів регулярно послуговувались не тільки українськими, але й російськими інформаційними ресурсами, і досі 16% населення на підконтрольні Україні території Донбасу дивляться російське телебачення. Перше, що зробила РФ з моменту анексії, наприклад, в Криму – максимально перекрила та ізолювала всі українські канали масової комунікації. Майже аналогічна ситуація на окупованій частині сходу. Коли у 2015 році Київський міжнародний інститут соціології вперше провів дослідження результативності російської пропаганди на території України, порівняно з іншими регіонами, - більшому впливу піддавались південно-східні області. Але, з іншого боку, й збільшення прихильності до вступу України в НАТО, наприклад, найсуттєвіше зростало за останні роки за рахунок зміни думки саме цих областей, тому що вони на собі зазнали руйнівного впливу військової агресії з боку РФ.
Впливовість російської пропаганди живиться
кількома джерелами. По-перше, це значні інвестиції в потік меседжів через різні
медіаканали, окрім традиційних ЗМІ – це соціальні мережі тощо. Наступний аспект – рівень критичності мислення та
медіаграмотності людей. Далі – лобіювання інтересів на рівні роботи з різними
групами інтересів серед політиків та лідерів громадської думки, а також – на
рівні публічної дипломатії, і в Україні і за кордоном. У цій інформаційній
війні, на жаль, Росія і далі суттєво випереджає Україну. Коли системної роботи
щодо озвучення позиції з боку держави не відбувається, то відповідно
інформаційне поле заповнюється тезами порядку денного тих, хто має на це
ресурси. Російський дезінформаційний продукт, скажімо так, виробляється і
поширюється дуже активно. І, зважаючи на нерівність ресурсів, необхідні
комплексні стратегії асиметричної протидії. Тим більше, що вплив на громадську
думку та її результати - один із
аргументів при веденні переговорів і РФ зацікавлена в максимально тиснути на
Україну, щоби домогтись своїх цілей.