«Якби на початку 2014 року президентом був Зеленський, реакція на окупацію Криму була б іншою» — Кориневич

Публікації
Асіф АлієвQHA
10 Вересня 2021, 14:09
Асіф АлієвQHA
10 Вересня 2021, 14:09

В українському політикумі є кілька людей, з якими асоціюється питання деокупації Криму. Безумовно, одним з них є Антон Кориневич — постійний представник президента України в Автономній Республіці Крим.

Чиновник прийняв журналістів інформаційного агентства «Кримські новини» в офісі Представництва, в сучасному кабінеті для проведення нарад та інтерактивних заходів, яку прикрашали картини із зображенням Криму.

В інтерв'ю агентству він розповів, що практично дав Україні саміт «Кримська платформа», чому на ньому не була створена військова коаліція задля звільнення Криму, а також що не вдалося змінити окупантам на українському півострові.

Текст: Асіф Алієв

Фото: Сейтумер Сейтумеров

Джелял об’єднує довкола себе всіх вільних людей Криму

Пане Антоне, 4-5 вересня в Криму сталися чергові облави. Затримано заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Нарімана Джеляла і ще чотирьох кримських татар. Джелял був учасником саміту «Кримська платформа». Чи пов'язуєте Ви це з його участю в установчому саміті?

Я звичайно вважаю, що це напряму пов’язані між собою речі. І те, що пан Наріман брав участь в установчому саміті «Кримської Платформи» і, власне, не робив з цього ніякого секрету. Так само Наріман в другій половині дня 23 серпня був тут, в офісі Постійного представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, і проголошував промову, спілкувався тут з президентом України Володимиром Зеленським. Тому, безумовно, він є однією з ключових особистостей, яка об’єднує довкола себе не лише кримських татар, а всіх вільних людей, які проживають в тимчасово окупованому Криму.

Тому я бачу прямий зв'язок між його відритою участю в саміті з тим, що йому зараз інкримінують абсолютно нереальні речі.

Ми з Наріманом знайомі. Ми минулого року восени разом з президентом вручали йому орден «За заслуги» третього ступеня. У нас, у президента враження від Джеляла як абсолютно світлої, інтелектуальної, інтелігентної, відкритої особи, яка безумовно є лідером за своїми якостями.

Його арешт — це також бажання звести наклеп на Меджліс кримськотатарського народу, на представницький орган корінного народу Криму. Наріман Джелял — останній з керівництва Меджлісу, заступник голови, який постійно проживає на окупованому півострові.

Як офіс «Кримської платформи» буде боротися за нього та звільнення інших кримських татар?

Власне, починаючи зранку суботи (у день затримання, — прим. ред.) ми спілкуємося з кримчанами, постійно на зв’язку з усіма ключовими особами, не буду всіх перелічувати. Ви бачили, що реакція на ці затримання була у президента, він написав пост з фотографією пана Нарімана, для нас було дуже важливо, щоб твіт голови держави був. Володимир Зеленський, як я казав, знає пана Нарімана.

Ми маємо реакцію декількох країн на його затримання. Це міністерство закордонних справ Туреччини, державний департамент США, посольство США в Україні, також МЗС Латвії, Чеської Республіки, посольство Литви в Україні. З цими всіма посольствами ми так чи інакше спілкувалися в суботу, в неділю. Ця реакція на затримання пана Нарімана і чотирьох інших кримських татар є дуже важливою.

Дійсно, це помста РФ за установчий саміт «Кримської платформи». 7 вересня, як відомо, надійшла консолідована реакція ЄС, до цього була окрема реакція представництва ЄС в Україні, яка теж є важливою. У цій консолідованій реакції ЄС вперше говорить про те, що РФ продовжує порушення, про які йдеться у Декларації установчого саміту «Кримська платформа». Тобто є вже посилання на «Кримську платформу», як на важливий політичний документ.

8 вересня проведено черговий обшук і був затриманий колишній член Меджлісу кримськотатарського народу по Сімферопольському району Ельдар Менсітов.

Обшук і затримання Ельдара Менсітова спрямовані як проти Меджлісу кримськотатарського народу, який є представницьким органом кримських татар, так і проти всієї кримськотатарської спільноти, що не сприймає окупацію українського півострова і не є лояльною до окупаційного режиму.

Чергові репресії проти кримських татар, підкреслюю, це продовження реакції держави-окупанта на проведення установчого міжнародного саміту «Кримська платформа», який відбувся 23 серпня у Києві.

Ми бачили ще до початку саміту «Кримська платформа», як Росія реагує на це. Була (реакція, — прим. ред.) і відповідними істериками, і відповідними робочими група, які глибоко аналізували це питання. Тож зараз ми дійсно бачимо, що в тимчасово окупованому Криму РФ перейшла до репресивного, так скажімо, треку.

Найбільший саміт за Незалежність України

Давайте поговоримо про саму «Кримську платформу». Минуло два тижні з її проведення, тож, чи задоволені Ви її результатами?

Так, тому ще ми бачили дуже хороший рівень представництва на саміті. Ми бачили дуже багато голів держав, міністрів закордонних справ, ключових діючих осіб. Ми бачили абсолютне слідування політиці невизнання спроби анексії тимчасового окупованого Криму. Ми побачили, що на восьмій рік окупації українського півострову все міжнародне співтовариство стоїть пліч-о-пліч з Україною, і що жодного відходу від політики невизнання спроби анексії немає.

Також важливим результатом «Кримської платформи» є Декларація, яка насправді має дуже важливу особливість, зокрема те, що вона охоплює усі питання, які пов’язані з тимчасово окупованим Кримом.

Тобто, якщо скажімо, резолюції, рішення міжнародних організацій є більш такими галузевими, стосуються питань прав людини, окремого блоку, то тут ми бачимо, що декларація «Кримської платформи» — це по суті всеохоплюючий документ, який включає у себе все, що стосується наслідків тимчасової окупації Криму РФ.

Для нас так само важливо, що результатом установчого саміту стало відкриття офісу «Кримської платформи», який діє на базі Представництва Президента в Автономній Республіці Крим. Ми сподіваємося, що «Кримська платформа» — це той інструмент, який наближатиме деокупацію Криму.

Тобто головні цілі, які очікувала Україна, на Вашу думку, досягнуті?

Так. Я дійсно вважаю, що те, що відбулося 23 серпня — це успіх і дуже значний крок вперед.

У суспільстві лунали думки, що проведення заходу, окрім загальних фраз про стурбованість та засудження агресії РФ, ні до чого не приведе. Щоб Ви відповіли цим людям?

Я би відповів, що сам захід важливий. Подумайте, за Незалежність України це найбільший саміт у Києві. Це вже про щось говорить. Це не просто чергова зустріч голів держав.

Далі. Ми маємо декларацію «Кримської платформи». Тепер це ключовий і політичний орієнтир усіх тих держав і міжнародних організацій, які підписали Декларацію установчого саміту. Тобто це залишається з нами після саміту. Так само, як я казав, після саміту створено офіс «Кримської платформи», тобто вже є певна інституція на базі вже існуючого державного органу — Представництва президента України в АРК.

Зовнішньою роботою «Кримської платформи» й далі опікуватиметься МЗС, а внутрішню буде проводити як раз Представництво президента України в Автономної Республіки Крим. У нас є ідеї щодо того, що ми можемо ще зробити на національному рівні для поступального руху вперед. Зокрема є ідеї певного координаційного механізму.

Тож це не просто саміт заради саміту. Це дійсно системна робота України з деокупації та реінтеграції Криму.

Чи не вважаєте Ви, що «Кримська платформа», попри значний формат її учасників, мала б закінчитися, скажімо, створенням військової коаліції чи рішенням щодо нових, більш суворих санкцій проти РФ?

Треба розуміти, що саміт — це більше політична подія, тому саме підписання політичного документу більш відповідає суті таких заходів. Я вважаю Декларацію «Кримської платформи», підписану наприкінці саміту, абсолютно хорошим результатом. Зазначу, що це як раз була ідея президента України Володимира Зеленського, що саміт має завершитися підписанням фінального документу, Декларацією, яка буде охоплювати усі питання, наслідки до яких, на жаль, привела тимчасово окупація Криму Російською Федерацією.

На боці добра

Скажіть, будь ласка, Ви особисто вірите у добровільне повернення Криму Україні, без війни?

Зло не може тривати вічно. Ніколи так не було. Кожна окупація колись закінчувалася. Я вірю в це. Питання не в тому, чи буде звільнено Крим від окупації, питання в тому, коли туди повернеться наш український прапор.

Я юрист-міжнародник і вже два роки я займаюся питанням Криму в Представництві президента в АРК, якби я не вірив в те, що Крим повернеться українській державі, я б займався чимось іншим. Я думаю, що десь би я себе знайшов.

Повернення Криму — наша спільна робота, тут ми всі союзники: державні органи, громадськість, міжнародні партнери, нас нічого не розділяє. Ми всі стоїмо по один бік барикад і ми на стороні добра. Ми на боці міжнародного права, суверенітету і поваги територіальної цілісності всіх держав світу. Оскільки ми розуміємо, що підтримка України в питанні Криму з боку міжнародних партнерів, це не винятково через Україну, а через те, що це є важливі правила гри, які не можна порушувати.

Як Ви вважаєте, влада України несе відповідальність за захоплення Криму в 2014 році? Чи потрібно провести судове розслідування і військовий трибунал для тих, хто не чинив супротив окупантам?

Я думаю, що мені, як громадянину, було б цікаво знати про те, чому в 2014 році ми діяли саме так. Ви знаєте, є міжнародне право, статут ООН, які декларують, що самооборона є священним правом кожної держави.

Ніхто не може позбавити державу, зокрема Україну, права на самооборону. Відповідно, ми мали право захищати свою землю. Чому ми цього не зробили? Я впевнений, що якби президентом України на початку 2014 року був би Володимир Зеленський, реакція була б іншою.

Закон, який десятиліттями просив кримськотатарський народ

Що, на Ваш погляд, вдалося зробити новій владі стосовно кримських татар?

Ми чітко стоїмо на тому, що Україна повинна більше робити для кримськотатарського корінного народу. Зокрема за час, що ми працюємо, ми маємо в українському державному календарі День спротиву окупації АРК та міста Севастополь, де визначається роль кримських татар, які вийшли 26 лютого 2014 року на мітинг у Сімферополі за збереження територіальної цілісності України. Ми також маємо указ президента, яким доручено уряду напрацювати Стратегію розвитку кримськотатарської мови на період с 2022 по 2033 роки. Ми також маємо рішення уряду про затвердження Концепції розвитку кримськотатарської мови. Безумовно, у нас є довгоочікуваний, справді історичний закон України про корінні народи, що десятиліттями просив кримськотатарський народ.

Я думаю, що в політиці України до окупації Криму щодо кримськотатарського було багато помилок. Можна було поводити себе інакше. Тому зараз, в умовах окупації, ми будемо робити все, що можемо для того, щоб забезпечувати відновлення прав корінного кримськотатарського народу.

Але і сучасній владі закидають те, що вона не співпрацює з Меджлісом. Чи існує системна робота Вашого офісу з Меджлісом кримськотатарського народу?

Ви, звичайно, можете запитати керівництво Меджлісу кримськотатарського народу, але я вважаю, що ми системно працюємо з ним. Я думаю, що у керівництва Меджлісу буде така ж думка. Представництво президента України в Автономної Республіці Крим завжди відкрито співпрацює з представницьким органом кримських татар. Зокрема, тут 3 вересня ми зустрічалися, вже опрацьовували і аналізували, як далі рухатися у напрямку роботи «Кримської платформи», яка тут роль Меджлісу і так далі. Я вважаю, що ми партнери.

Пане Антоне, за Вашими даними, скільки на сьогодні в Криму політичних в’язнів?

Є різні підрахунки. З тих, кого ми можемо вважати політичними в’язнями, затриманими та позбавленими свободи незаконно у зв’язку із певною політичною та громадянською позицією, є близько 120 людей. Більшість з них — кримські татари.

Агентство «Кримські новини» щомісяця бере інтерв'ю у дружин, у близьких кримськотатарських політв'язнів, які проходять у справах «Хізб ут-Тахрір». Майже усі з них не вірять, що їхні близькі потраплять до списків обміну. Як повернути надію цим людям?

Я хочу сказати, що ми у Представництві теж постійно спілкуємося з родинами політв’язнів, дружинами, адвокатами і з об’єднаннями родичів. Для нас це дуже важлива робота. Ми розуміємо, що їхні близькі, родичі — це не статистика, це не просто цифри, а конкретні прізвища, конкретні долі. Тож у нас є взаєморозуміння і системна співпраця з ними.

Звичайно, багато чого залежить від Російської Федерації. Тому, щоб ці люди опинилися на свободі або вдома, або там де їм буде безпечно, РФ повинна їх відпустити. Адже ми всі разом і Україна, і державні органи, і громадянське суспільство, і міжнародні партнери маємо створити такі умови, щоб Російська Федерація їх врешті відпустила.

Звичайно, що досягнути цього важко, тому що на це потрібна політична воля держави-окупанта, держави-агресора. Будемо працювати далі щодо посилення тиску, санкцій, працювати з міжнародними партнерами, щоб усі наші політв’язні були на свободі.

Школи в Криму — механізм підготовки лояльних до окупантів громадян

Окрім політичних репресій, Росія проводить репресії в культурній площині. Скажіть, будь ласка, скільки кримськотатарських шкіл та класів закрито після окупації півострова?

Розумієте, річ у тім, що одна справа давати статистику, яку дають окупаційні органи, які говорять про те, що в Криму є школи, є класи кримськотатарською мовою, триває навчання, кримськотатарська є однією з офіційних мов, а інша, коли ми говоримо з людьми і вони кажуть, що рівень навчання кримськотатарською мовою постійно знижується. Тобто, або школи припиняють бути кримськотатарськими, або закриваються відповідні класи. Те саме стосується і української мови. Окупант дає дані про те, що все ще існує одна школа, яка є школою з українською мовою навчання. Проте, за даними багатьох кримчан і правозахисників, це вже залишилося винятково на папері.

Тому тенденція до зниження є абсолютною і тут питання не тільки мови, але й манери викладання. Школа, освіта на жаль використовуються державою-окупантом, як певний механізм підготовки лояльних до окупаційного режиму громадян у майбутньому.

Розкажіть, будь ласка, які репресії продовжуються проти українців півострова і чи порушувалося це питання на саміті «Кримської платформи»?

Про це йшлося під час саміту на панельних дискусіях. Зокрема, віцепрем’єр, міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Резніков говорив про це. Питання української громади, етнічних українців є дуже важливим. Ми знаємо, що в Криму майже не залишилося храмів і священиків Православної церкви України (ПЦУ).

Ви мабуть пам’ятаєте, що напередодні саміту «Кримська платформа» було засуджено до адміністративного штрафу архімандрита ПЦУ за те, що він проводив служіння у храмі. В цілому етнічні українці є теж громадою, яка потребує захисту.

Питання води закрите

Скажіть, будь ласка, як змінилася демографічна ситуація на півострові? Чи є хоча б приблизна та більш-менш достовірна цифра кількості переселених росіян до Криму?

Безумовно, вести свій реєстр ми не можемо. Разом з тим ми розуміємо певні тенденції. РФ говорить про те, що понад 200 тисяч росіян переселилося в Крим після окупації. Проте ця цифра є заниженою. Туди не входять так звані правоохоронці, так звані прокурори, поліцейські, військові тощо.

Ми думаємо, що переселенців з Росії може бути не менше півмільйона. І це системний воєнний злочин. Переселення своїх громадян на тимчасово окуповану територію є воєнним злочином. Ці переселення робляться з метою збільшити рівень лояльного населення на окупованій території і виштовхнути з Криму тих, хто не підтримує окупантів.

Вода в Крим не піде, правильно?

Вода в Крим не піде. Це чітко зазначено в стратегії деокупації та реінтеграції Криму. Це указ президента, це чинний нормативний проєкт, він обов’язковий для всіх нас. Там написано, що водопостачання буде відновлено лише після того, як в Криму буде відновлено конституційний лад України. Тобто тільки після деокупації — це по-перше. По-друге, в пакеті законів про скасування Вільної економічної зони Крим, який був проголосований і підписаний президентом перед установчим самітом «Кримської платформи», теж містить положення, що водопостачання на півострів можливе після деокупації. Це питання закрите.

Антоне Олександровичу, підсумовуючи розмову про сьогоднішній Крим, що не вдалося змінити окупантам за ці вісім років?

Вони не вирішили питання води, бо водопостачання залишається дуже важливим для них. Окупанту не вдалося зламати кримськотатарський народ, їхні спроби створити кишенькові організації, контрольовані ними, ні до чого не привели. Кримськотатарський народ залишається в цілому спільнотою, яка підтримує Україну, її суверенітет, територіальну цілісність. Не вдалося також зломити українців у Криму, той же митрополит Климент є яскравим свідченням цього. Навіть кримчани нам кажуть, що «попри те, що РФ стверджує, що Крим — це Росія, а у нас все інакше». Тобто інкорпорування Криму в Росію не вдалося і це відчувається навіть на побутовому рівні.

Це тимчасова окупація, яка, безсумнівно, як і будь-яка інша окупація протягом історії людства, обов’язково завершиться, але Україні й міжнародним партнерам треба докладати зусиль заради того, щоб деокупація та реінтеграція Криму відбулася якомога швидше.

Уявімо, що Крим звільнений. Що Ви будете робити, як дізнаєтеся про це?

Безумовно, ми поїдемо в Крим. Ми будемо раді відкрити наш офіс у Сімферополі. Ми обов’язково маємо бути там в перший момент, коли це станеться.