Британське видання The Economist опублікувала статтю, де йдеться про перспективи військового звільнення окупованого Криму. В публікації розказується чим військова кампанія щодо звільнення українського півострова відрізняється від контрнаступальних дій на півдні (місто Херсон) та північному сході (Харківська область) та чому військові дії в Криму будуть більш важкім.
Інформаційне агентство QIRIM.News пропонує переклад з англійської статті The Economist.
Володимир Путін сподівався захопити Україну за десять днів. Дев'ять місяців по тому він стикається з серйозними проблемами з утриманням частини території, яку йому вдалося захопити. Імпульс війни на боці України після двох контрнаступів, навколо Харкова на північному сході та Херсона на півдні, які були проведені з мінімумом втрат і максимумом перемоги. Але ці дві перемоги тепер підвищують перспективу набагато більш принизливих російських поразок на Донбасі та в Криму, території, захопленій Путіним у 2014 році.
В інтерв’ю, опублікованому 24 листопада, президент України Володимир Зеленський повторив свою мету «повернути все землі». Це те, що українці кажуть соціологам, що вони хочуть.
Проте західні прихильники України менш впевнені. Вони побоюються, що операція з повернення Криму чи Донбасу може спонукати Росію до ескалації, можливо навіть до застосування ядерної зброї. Українські командири не безпідставно стримані щодо своїх наступних дій.
«Якби ми передавали наші плани в соціальні мережі і на телебачення, ми б нічого не досягли», — каже Михайло Забродський, колишній командувач десантно-штурмовими військами України, який залишається близьким до процесу планування.
Генерал-лейтенант наполягає, що операція з повернення Криму не тільки можлива, але й готувалася до 2023 року. Інше питання, коли саме може початися операція: спочатку потрібно виграти багато битв. Але історія показує, каже він, що окупаційним силам «завжди важко втримати Крим».
Джерела у збройних силах кажуть, що «нічого» не планується, включаючи операції проти території, захопленої Росією до 24 лютого. Дороги, що ведуть до Криму, зараз знаходяться в радіусі дії української вогневої потужності, включно з ракетними системами HIMARS, які так драматично порушили російське матеріально-технічне забезпечення з моменту їх введення влітку.
Призначена Росією влада в Криму готується протистояти наземній атаці, наказуючи побудувати нові укріплення та траншеї, а також оголошуючи рівень надзвичайної ситуації в кількох частинах півострова. Місцеві жителі Джанкоя повідомляють, що окопи будуються поблизу авіабази, яка була обстріляна в серпні та, ймовірно, знову кілька днів тому, під час, ймовірно, нападів українських спецвійськ. Але Україна, ймовірно, спочатку зосередить свою вогневу міць деінде.
Пріоритетом залишається розрізання сухопутного мосту Путіна, окупованої території, що з’єднує материкову Росію з Кримом. Російські військові планувальники теж це розуміють, і відповідно розробили та укомплектували оборонні лінії. Джерело у військовій розвідці впевнене, що структурні переваги України, головним чином її здатність влаштовувати високомобільні атаки та розривати лінії постачання, переважатимуть.
«Ми на кожному етапі демонстрували, що наша тактика і фокус на логістиці правильні. Покажемо ще раз», – каже джерело.
Численні битви за Крим протягом століть дали українським планувальникам багато розуміння. Здебільшого безкровна російська анексія у 2014 році, під час якої загинуло лише двоє українських військових, не є типовим прикладом.
Військові дії в Криму зазвичай закінчуються тисячами загиблих: лише за останнє століття сотні тисяч полягли перед його воротами, насамперед під час громадянської війни в Росії та Другої світової війни, не кажучи вже про величезні втрати під час Кримської війни 1850-ті роки. Захоплення півострова зазвичай вимагало перетину вузьких відкритих смуг землі або боліт. Військові експерти, які добре знаються на півострові, кажуть, що рельєф повинен дати Україні паузу для роздумів.
Адмірал Микола Жибарєв, який ще в 1992 році спровокував розвал Чорноморського флоту Росії, оголосивши свій фрегат українським, тепер каже, що дипломатія є найперспективнішим шляхом повернення спірної території.
Андрій Риженко, капітан військово-морського флоту у відставці, який народився в Криму, каже, що для успішної операції потрібно багато чого зробити. «Є реальна перспектива, що все закінчиться кровопролиттям. Це операція, яка Україні не потрібна».
Генерал-лейтенант Забродський наполягає, що українські планувальники розробили тактику, яка може спрацювати. Україна не має наміру йти на безглузду лобову атаку на Крим, каже він. Існують і інші «цікаві» можливості загальновійськового маневру, із застосуванням сухопутних військ, морських десантів і ударів з повітря. Російське домінування на морі та в повітрі можна було б зірвати за допомогою «асиметричних прийомів».
Прикладами цього стали атаки українських безпілотників на Чорноморський флот наприкінці жовтня, у результаті яких було пошкоджено флагманський корабель «Адмірал Макаров», а також руйнування частини Керченського мосту.
«Ми здивуємо людей — і багато разів — знову», — каже Забродський.
Західні прихильники України утримуються від приниження військових амбіцій України публічно. Україна також наполягає на тому, що її союзники також не підтримували військових плани щодо звільнення Криму. Проте здається, у риториці відкриваються прогалини.
Голова Об'єднаного комітету начальників штабів США (найвища військова посада в країні) генерал Марк Міллі, який дотримується більш обережної позиції в уряді цієї країни, заявив 16 листопада, що українська перемога в Криму навряд чи «відбудеться найближчим часом». Українські військові планувальники розуміють, що Америка та зброя, яку вона постачає, є ключем до того, чи це взагалі колись станеться.
Політичні лідери в Києві приватно визнають, що повернути Донбас і Крим набагато складніше, ніж випливає з впевнених гасел уряду. Вони погоджуються з тим, що значна частина населення залишається ворожою до Києва. Операціям України з відновлення Харкова та Херсона, серед іншого, сприяла мережа співчутливих інформаторів на окупованій території.
Навпаки буде ситуація на контрольованих Росією з 2014 року Донбасі, звідки більшість тих, хто симпатизує Києву, давно втекли або були вигнані. Операція з повернення Криму, ймовірно, наштовхнеться на опір партизанів з боку проросійських. Далеко не зрозуміло, що Україна може навіть розраховувати на більш прихильну частину населення, таку як кримськотатарська громада, багато з яких на сьогодні визнали російське правління як факт, що здійснився.
Але Микола Бєлєсков, аналітик Національного інституту стратегічних досліджень України, каже, що пан Зеленський тепер прив’язаний своєю обіцянкою повернути Крим. Ще до успішних контрнаступів у Харкові та Херсоні опитування показували, що понад 84% українців були проти будь-яких територіальних поступок Росії в переговорах; тепер ці цифри безперечно вищі.
Це підвищує ймовірність того, що український військовий президент може маневрувати в кут. Спроба повернути Крим під правління України була б дорогим військовим заходом — і могла б спричинити розбіжності з союзниками, яких він не може собі дозволити відчужувати.
