«Звільнимо Крим від російської окупації політико-дипломатичним шляхом» — Резніков

Публікації
Тетяна Нікішина
02 Вересня 2021, 11:44
Тетяна Нікішина
02 Вересня 2021, 11:44

В Україні виключають можливість силового повернення Криму. Тільки політико-дипломатичний шлях.

Як заявив віцепрем’єр, міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков в інтерв’ю «Ліга.net», від дій Росії на морі страждають вже й інші країни. Включно з країнами НАТО.

Я вважаю, що ми не зможемо звільнити Крим військовим шляхом. Сучасна стратегія — політико-дипломатичний шлях. До неї відноситься і потужний юридичний фронт усього цивілізованого світу проти РФ, — сказав віцепрем'єр.

На початку війни, розв'язаної збройною агресією Росії, у 2014-2015 роках увага була більше прикута до Донецької та Луганської областей: там лилася кров. Зрозуміло, що саме цю пожежу наші європейські партнери гасили в першу чергу, пояснює Резніков.

Крим боялися ставити до порядку денного. Путін (президент Росії — країни-окупанта, — прим. ред.) саме на цьому і грав. За суттю, те пекло, яке він влаштував на Донбасі, було саме для того, щоб виграти Крим. Наразі ситуація змінилася. Ми повернули Крим до порядку денного (початком роботи «Кримської платформи», саміт якої відбувся 23 серпня у Києві, — прим. ред.), — акцентує міністр МінТОТ.

Наступні кроки — серйозна постійна щоденна робота на роки: питання порушення прав людини в Криму, охорона культурної спадщини, створення документальної бази, яку потім використають для пред'явлення позовів і відшкодування збитків щодо Росії, перерахував деякі дії України для деокупації українського тимчасово окупованого Криму.

Російські окупанти значно збільшили в Криму свій військовий контингент. Підтягують обладнання і техніку, щоб розмістити там ядерну зброю. Навряд чи цю зброю направлять на Україну, на думку Резнікова. Вона буде направлена на весь цивілізований світ. Це зручний логістичний майданчик для того, щоб російська армія заявила претензії не тільки на Чорне море, а й на Сирію, Африку, південну частину Європи.

Впаховуючи повзучу анексію внутрішніх вод Росію в Чорному й Азовському морях, позиція багатьох європейських країн, зокрема країн НАТО, не працює. Бажання не провокувати росіян, шукати з ними ділові відносини вже призвели до часткової окупації Грузії та України, до отруєння в Солсбері, вибухів складів у Чехії, до спроби перевороту в Чорногорії. Приклади є у кожної з країн.

Якщо росіян не зупиняти, вони рухатимуться далі. Навіть до того санкційного режиму, що сьогодні застосовується до РФ, вони вже звикли, адаптувалися. Як у медицині — виробляється імунітет. Час говорити вже навіть не про збереження режиму санкцій, а про його посилення. Для них має бути дуже дорогим перебування на території України як окупанта.

Поки що остаточних цифр збитків України через окупацію Криму ніхто назвати точно не може. Для цього потрібен повноцінний аудит, з нашою присутністю в Криму. Це можна зробити вже після повної деокупації. Тільки за активами наш збиток — до 135 мільярдів доларів. Це майно компаній, приватних осіб, активи банків, втрачене право власності. Але це дуже приблизна цифра, пояснює Резніков.

Свого часу ми не змогли відстояти Крим, тому що у нас не було можливості надати військовий опір. Україна не була готова. Але Донбас пролився кров'ю 14 тисяч наших громадян. Смерть дуже сильно розділяє, це завжди складніше, — наголошує віцепрем'єр. — Коли я в рамках ТКГ нагадую, що Росія порушує міжнародне право, мого візаві Гризлова аж підкидає: «Не треба зі мною про це говорити! Це внутрішній конфлікт!».

Весь світ знає, що Росія — сторона збройного конфлікту з Україною. Але росіяни грають у свою гру. Їм треба розколоти європейське співтовариство. Щоб з них зняли санкції. Є країни, які теж цього хочуть, тому що їм треба торгувати з РФ. Кремль сподівається переконати всіх, що суб'єкти в Мінську — це Донецьк і Луганськ, які воюють з Києвом, що Росія лише посередник. А значить — санкції зніміть. Але прямих двосторонніх переговорів між Києвом і проксі бути не може.

Росія витрачає на рік до п'яти млрд доларів тільки на донецькому і луганському напрямках. За сім років це 35 млрд доларів. Для країни-бензоколонки ніби й незначні гроші, але й не маленькі.

Якщо росіяни розумітимуть, що для них дуже дорого утримувати ці території, а сенсу жодного немає, а тут ще санкційний тиск, вони шукатимуть варіанти, як із цього вийти. Зі спробою збереження обличчя, звісно. Шукатимуть відповідний формат. Тому Україні потрібно бути готовою до введення якоїсь міжнародної миротворчої місії, яка забезпечить перехідний період. Інакше росіяни вийти з наших територій просто не погодяться.

Восени Верховна Рада має розглянути законопроєкт про перехідний період у Криму та на Донбасі. Це закон, метою якого «стане безпечна реінтеграція та встановлення довіри між людьми з обох боків лінії зіткнення». Ключові пункти, за якими Україна рухатиметься:

  • Перше. За сім років ніхто не визнавав публічно, що і Крим, і Донбас об'єднує часткова окупація, а окупант — Російська Федерація. І правовий режим для них має бути однаковим. А внутрішньо переміщені особи — з однаковими правами і потребами в соцзахисті, будь вони з Севастополя, Ялти чи Горлівки.
  • Друге. Визначеність і запит на справедливість. Про це сказано в принципах ООН, які розроблені після аналізу багатьох військових конфліктів у світі. Було проаналізовано, що у разі, якщо робити всепрощення і тотальну амністію, то це не захищає право людини на правду, право жертви. Як правило, в такому випадку йде повторна ескалація. Ми взяли ці принципи за основу. Так, після деокупації більшість людей буде звільнено від відповідальності. І це для них теж сигнал: не бійтеся, якщо ви не скоювали злочинів, на ваших руках немає крові, то Україна до вас не має претензій. Ви були в заручниках і виживали. Але якщо ти взяв до рук зброю, вбиваєш людей, знущаєшся над людьми у в'язниці «Ізоляція», то ти — злочинець.
  • Третє. Не визнаючи окупаційну владу, Україна визнаватиме чотири прості, гуманітарного характеру, речі: народження, шлюб, розлучення і смерть. Це базове право будь-якої людини. Україна не визнає ні документів — лише сам факт доконаного, нічого іншого під печаткою окупаційного режиму. Жодних договорів купівлі-продажу або приватизації. Лише ці чотири речі.
  • Четверте. Діти з окупованих територій мають право навчатися у вузах. І повинна бути зрозуміла процедура, щоб їм не проходити сім бюрократичних кіл. У нас буде спрощена система підтвердження їхніх знань, щоб видати їм український сертифікат.
  • П'яте. Ми не знаємо, коли буде деокупація. Буде вона тотальною чи частковою. Але Україна вже зараз має готувати фахівців для майбутніх перехідних адміністрацій, які забезпечать порядок і підготують ті території до майбутніх місцевих виборів. Якими вони будуть після деокупації — вирішиться окремо: будуть це військово-цивільні адміністрації або, може, адміністрації з міжнародним мандатом.

Суб'єктивна, персональна думка Олексія Резнікова, не чиновника: потрібно бути готовими, що повноцінна реінтеграція займе не менше 25 років. Це покоління людей, які народяться вже в деокупованій частині України.

Тому я чесно кажу. Давайте не обманювати себе, це не драма, — але це, як мінімум, на покоління. Тим більше, не факт, що деоккупація відбудеться на всій території одночасно. Це може відбуватися поетапно. Треба бути готовими і гнучкими до цієї історії. Єдине, що я можу сказати з упевненістю — деокупація відбудеться. І окупований Крим із Донеччиною та Луганщиною повернуться до складу України. І будуть успішними регіонами, — упевнено резюмує прем'єр-міністр.

Як повідомляли «Кримські новини», начальник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов запевнив, що українська армія готова до боротьби аж до повної деокупації Кримського півострову. Крим буде звільнено, а злочинців — покарано. Він повідомив, що з початку окупації Кримського півострова Росія практично щороку збільшує свій військовий контингент у Криму, перетворивши колись курортне та квітуче місце на мілітаристичну фортецю. Зрозуміло, що саме це і була основна мета окупації Криму, адже півострів має дуже вигідне геополітичне розміщення.