Чи можливий військовий тиск на Росію задля повернення Криму? Дві думки з одного питання

Новости Украины и мира
Тетяна ІваневичQHA
28 февраля 2019, 21:20
Тетяна ІваневичQHA
28 февраля 2019, 21:20
Тетяна ІваневичQHA

П’яті роковини російської окупації Криму засвідчили, що дипломатичний і санкційний тиск на Росію жодним чином не вплинув на її наміри повернути півострів під контроль України. РФ продовжує ігнорувати будь-які заяви і вимоги України і міжнародної спільноти. Більше того – Росія посилює військову компоненту і в самому Криму, і навколо нього, з минулого року почалось нагнітання збройної ескалації не лише в Чорному, але й в Азовському морі. Своїми діями Росія демонструє, що добром з півострова вона не піде.

В українському середовищі за п’ять років відчутна втома від постійних важливих але малоефективних заяв, та від недостатньо ефективних санкцій. Посилення української армії і розуміння необхідності збройного стримування Росії з боку іноземних партнерів, виводить на порядок денний питання доцільності посилити дипломатичні методи тиску на Росію силовим тиском.

QHA media звернулась до заступника глави Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова та заступника міністра закордонних справ України Василя Боднара із питаннями: чи варто зараз надсилати месиджі Росії, що у разі невирішення питання повернення Криму дипломатичним методом, можливий і військовий варіант? Чи варто вже зараз говорити про створення міжнародної антиросійської військової коаліції? Чи готові українці і українська армія воювати за Крим?



Вже зараз необхідно говорити Росії про готовність України повертати Крим військовим шляхом

Фото: QHA

Заступник глави Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров

«На питання про деокупацію Криму на п'ятій річниці важче відповідати, ніж тоді, коли це тільки сталося або на першу річницю. Начебто багато робиться і всередині України, і на міжнародній арені - резолюції, протоколи, робочі зустрічі, заяви, санкції, ігнорування, вигнання Росії з ПАРЄ, але результату немає. Раз немає результату - значить робиться недостатньо.

Необхідно посилювати санкції, посилювати дипломатичний, політичний та економічний тиск до такого ступеня, щоб Росія повернула частину Донбасу і Криму. Від персональних санкцій потрібно переходити до системних, щоб російська держава почала зазнавати збитків.

Якщо санкції будуть недостатньо ефективні і Росія не буде йти на поступки, тоді залишається можливим військовий шлях. Його я теж не виключаю, тому що повертати Крим і частина Донбасу все одно потрібно в будь-якому випадку.

Звичайно, військовий шлях повинен бути обов'язково під прикриттям НАТО. Один на один, я думаю, Росія візьме гору, якщо буде воювати з Україною. Незважаючи на те, що у нас зараз армія значно зміцнилася і я навіть вживу слово «з'явилася». П'ять років тому у нас армії не було - вона була знищена майже остаточно.

Безумовно, на тлі економічних санкцій вже зараз необхідно говорити про можливе військове вирішення питання і про нашу готовність повертати території і цим шляхом також.

Треба робити якісь кроки, які змусять російську владу задуматися про свій стан, про своє майбутнє. Адже відновити територіальну цілісність зараз треба не тільки українську, а й російську. Коли ти взяв чужу територію і додав її до своєї, у тебе теж зруйнувалися кордони. Нехай Росія відновлює свою територіальну цілісність і прибере свої криваві руки від нашої держави.


НАТО дає чіткі сигнали готовності до спротиву Росії у разі продовження агресії

Фото: QHA

Заступник міністра закордонних справ Василь Боднар

Основним елементом захисту територіальної цілісності звичайно є армія. Питання військової коаліції чи військових союзів – це питання якогось певного часу. Але вже зараз збільшення присутності кораблів НАТО в Чорному морі, чіткі сигнали американських партнерів, британських, держав Європейського Союзу, що НАТО готове до спротиву Росії у разі продовження агресії – це і є тою відповіддю на політику Росії.

І саме Україна через спротив показала, що можна чинити опір переважаючій країні, яка має сильнішу військову міць, більшу армію, ядерну зброю. По-друге, саме через нас міжнародна спільнота зрозуміла, що з Росією домовлятися важко, а може й неможливо. І по-третє, те, що у  нас відбувається в світі – перегляд світового порядку, в тому числі стосовно ракет середньої і малої дальності, в тому числі щодо безпекової ситуації на Балтиці і в Чорному морі – це говорить, що світ розуміє реальність загрози від Росії.

Країни чорноморського басейну зміцнюють свої військові потужності шляхом тіснішої взаємодії з НАТО, шляхом переозброєння, шляхом зміцнення своїх військово-морських сил. Ми знаємо про плани Туреччини будувати додаткову військово-морську базу на Чорному морі. Ми знаємо про те, що створюється система протиракетної оборони на території Румунії. Ми бачимо посилення військової присутності в регіоні держав НАТО через заходи кораблів і через підтримку України.

В даному випадку ми можемо неформально говорити, що саме зміцнення цієї міжнародної взаємодії військово-політичного характеру – воно і є елементом тиску на Росію. Зараз Росія буде втягуватися в гонку озброєнь. А гонка озброєнь – це додаткове навантаження на бюджет, це падіння рейтингів, це зубожіння населення, це втрати тих нафтодоларів і газодоларів, які традиційно були елементом прибутку. Розумні люди там над цим замислюються. Але що робиться в голові Путіна – це тільки він знає.

Зараз в тому числі спротив України і розуміння міжнародною спільнотою що таке Росія, що таке Путін і наскільки вони вийшли за рамки існуючого світового порядку і міжнародного права, говорить про те, що світ готовий до спротиву Росії. Ніхто не буде терпіти далі тих агресивних дій, які Росія фактично веде з 1991 року.

Події в Криму – це вже військова агресія. А перед тим була агресія (з боку РФ) культурна, інформаційна, політична, бізнесова інтервенція – це все було, про це просто не говорилось. Зараз ми можемо про це відверто говорити, тому що в нас так само розплющились очі. І суспільство так само по-іншому дивиться на ту ж Росію.

А питання «Чи треба буде воювати в Криму?» - це питання якоїсь перспективи. Зараз ми не готові сказати відверто, що ми готові воювати. Ми використовуємо весь потенціал дипломатії, дипломатичного тиску і санкцій – і зараз це основний аргумент.

Раніше в інтерв’ю QHA media  науковий директор центру «Соціальні індикатори», експерт Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) Світлана Хутка розповіла, що за соціологічними опитуваннями від чверті до третини населення України розглядає як варіант повернення Криму також і військовий варіант, але все ж таки помітна більшість людей схиляється до мирного відновлення територіальної цілісності держави.  Водночас, у 2015 році, після початку війни, готовність воювати за свою країну висловили 62% українців, хоча ще в 2011 році таких було 40%.