Чи немає у вас проблем з українською мовою? І ще таке запитання — наскільки я зауважила, ви практично увесь фільм ведете російською мовою, представники деяких українських вишів відповідають вам теж російською, — з моєї точки зору, це на жаль, — а субтитри йдуть кримськотатарською. Чи не замало України?
Насправді, коли я вчився в школі, у нас до четвертого класу вивчалась українська мова, а після того, як почалась окупація — ці всі уроки закінчились. Але проблем у мене немає, я відповідально підійшов до вступу, оскільки треба складати українську мову і літературу.
Щодо мови фільму, ми могли б зробити все інакше, але не всі учні в Криму вчать українську. Хоча можна готуватись. Не обов’язково ж дивитись програму в одинадцятому класі, можна зробити це в 9-му, в 10-му, коли ще є можливість почати навчатися українській мові, історії, літературі.
Тож наш фільм може мотивувати людей вчити українську мову і вступати в українські виші. Тому що це необхідно, адже іспити українською.
Можу порадити тим кримчанам, які планують вступати на материку, дивитись на ютьюбі цікаві канали, які дуже стисло роблять програми по тій же історії України. Там буквально трихвилинні замальовки, але вони дуже інформативні і корисні. Робіть конспекти — це набагато пришвидшує і раціоналізує процес, тобі не треба очікувати підручники. Оскільки ми-то (в Криму) вивчаємо історію Росії — зовсім іншу, де однакові події в українській трактовці показуються по одному, а там — зовсім по-іншому.
Який найбільший міф або страх кримських абітурієнтів?
Міфів насправді й немає. Більше цікавості вони проявляють сюди, на материковий бік, ніж в бік тої держави, яка зараз в Криму. А якихось міфів особисто я не зустрічав і не чув. Навпаки.
Я вже говорив, що стримує вступати кримчан на материк «підв’язка» до Криму. Люди готувались до іспитів в Криму, до російських, вони платили репетиторам, вони займались, щоб вступити в кримські виші. Якщо раптом людина вирішить змінити плани і поїхати на материк, то це може бути чи її думка чи ставлення родини, що ти «витратив час марно». Оце саме втримує їх залишатись в Криму — от я ж витратив багато годин, щоб підготуватись до такого-то іспиту, я краще вступлю тут, а там вже подивимось.
Але головна помилка як раз в тому, що вони думають про те, що буде потім, але не продумують, що буде потім. А потім що відбувається? Вони залишаються в Криму, працюють в Криму, оскільки більше ніде працювати не можуть. Можуть взагалі не працювати за отриманою спеціальністю. Тож це така насправді велика пастка, я б сказав, оскільки вони ж навіть в Росії не зможуть працювати — лише в Криму.
Сучасні абітурієнти – сучасні засоби комунікації – сучасна освіта
Ви вже трохи проїхались по материковій Україні. Яке ставлення, коли ви говорите, що кримчанин, про що питають?
(Гірей пожвавішав і заусміхався) Таксисти… Насправді, найбільш показові люди для мене це все ж таки таксисти. Коли я приїжджаю з Криму на материк, то перші кого я зустрічаю — це таксисти. Коли вони дізнаються, що я з Криму, то починають розповідати про Крим «о, це оаза, скарбниця (сокровищница)». А потім наступне питання йде: «А як там? Що там відбувається, які там проблеми?». У них нема якоїсь упередженої установки, що Крим — це погано, вони розпитують мене про те, як там насправді. Люди хочуть знати точно, оскільки інформація скрізь різна, а ще є знайомі, знайомі знайомих. І цей вихор з дезінформації та інформації змішується. І легше набагато дізнатись правду у людини, яка там насправді живе. А я живу там вже 17 років.
