Ваш браузер устарел

Для работы с сайтом необходима поддержка Javascript и Cookies

Чтобы использовать все возможности сайта, загрузите и установите один из этих браузеров:

МЕНЮ
Follow us
Висловити свою думку
06:40, 7 октября, 2022
08 февраля 2022, 13:19

Пять лет вандализма и издевательства. Что должна сделать Украина для сохранения Ханского дворца в оккупированном Бахчисарае?

Закрыть

Так звана «реставрація» Ханського палацу почалась не вчора і не в минулому році… Вона почалась у 2016 році! П’ять років вандалізму та знущання!

Над пам’яткою, яка сьогодні може по праву називатися унікальною.

Над історією народу, який вже 8 років, попри колосальний тиск, репресії та інші форми агресії, демонструє всьому світові ненасильницькими методами відданість принципам демократії, територіальної цілісності України, правам людини та прагнення до свободи!

Над гідністю – бо напад на культуру є нічим іншим, як нападом на цілу конкретну групу людей, в даному випадку – на кримських татар!

Над ідентичністю – тому що саме культурна спадщина зв’язує людей, що мешкають на цій території з історичним контекстом та пам’яткою!

Я вже навіть не буду писати тут про ціннісний аспект – ми всі вже розуміємо, що на наших очах відбувається втрата автентичності, художньої, наукової, історичної цінності даного об’єкту культурної спадщини Криму, втрачається доказова сила пам’ятки!

Кримська громадськість зробила все, що вона могла зробити в цих умовах – вони виходили на протести, одиночні пікети, писали скарги, підписували петиції, подавали у так звані «суди», використали майже все інструменти, якими вони можуть скористатися. Активісти, попри тиск, дають інтерв’ю, діляться інформацією з українськими ЗМІ. Чому? Чому вони все це роблять? Тому що все ще сподіваються, що Україна, держава, за яку всі вони боряться, зробить все можливе задля захисту нашої пам’ятки!

Що зробила Україна? Так, ще до 2019 року ЮНЕСКО прийняло рішення про проведення моніторингу ситуації, тема культурної спадщини Криму, зокрема ситуація з Ханським палацом, входить у доклади Генерального секретаря ЮНЕСКО. Це – зовнішній трек. Чи достатньо цього  - НІ! Бо крім зовнішньої роботи є ще внутрішня! Міністерство культури та інформаційної політики може робити заяви, бути стурбованим та писати листи з вимогами зупинитись… але цього НЕДОСТАТНЬО! ЦЕ ІМІТАЦІЯ РОБОТИ!

Що може зробити МКІП:

1. Терміново поновити роботу над номінаційним досьє «Історичне середовище столиці Кримських ханів у місті Бахчисарай»

2. Подати це номінаційне досьє у список під посилений захист

3. Ініціювати перед МЗС України питання призначення спеціального представника з культурних цінностей АБО призначення держави-покровительки

4. Ініціювати/розробити план заходів/провести заходи для привернення уваги  міжнародних партнерів  до цієї теми, наприклад, зробити фотовиставку «Окупована кримська спадщина» у ЮНЕСКО  - з фактами  вандалізму над пам’ятками тощо.

5. Ініціювати створення міжвідомчої комісії з питань захисту культурних цінностей на окупованих територіях

6. Внести кримські пам’ятки у державні реєстри або спростити механізм їх внесення

І це не повний список того, що можна робити, але чомусь не робиться!

Державна політика у цій сфері має концентруватися на моніторингу ситуації – інформуванні України/світу – переслідуванні порушників – репараціях – створенні власного наративу – консолідації партнерів. На сьогодні цей ланцюжок працює у нас фрагментарно, не системно. На жаль. 

Поки ми тут розмірковуємо, сперечаємось, дискутуємо про те, хто (яка етнічна група) більше/менше страждає у Криму, красиво пишемо про наші намагання/зусилля/старання, зараз у Криму кожен день унікальна пам’ятка кримськотатарської архітектури, єдиний у світі зразок палацової архітектури династії Ґераїв (Чингизідів) знищується. Знищується акуратно, можна сказати ювелірно. Нам потім будуть говорити про корупцію, про недбалість, про підрядників. Обов’язково розкажуть про те, що відкрили кримінальні справи, навіть знайдуть «крайнього»…

АЛЕ… Тактика культурного стирання використовується, щоб знищити докази існування певної групи людей або пам’ять про людей, які жили на цій території. І це ставить під загрозу не тільки регіональну безпеку, а й загрожує культурній ідентичності корінного народу Криму – кримських татар. Якщо Крим та ті, хто там продовжує мешкати (кого держава вважає громадянами України), дійсно цікавить державу не для того, щоб просто сказати, створити вигляд або враження - МИ МАЄМО ЗРОБИТИ ВСЕ, ЩОБ ЗБЕРЕГТИ ЦЮ ПАМ’ЯТКУ. ВОНА НА ЦЕ ЗАСЛУГОВУЄ.

Источник: Facebook

Другие думки автора

Новые думки