Ваш браузер устарел

Для работы с сайтом необходима поддержка Javascript и Cookies

Чтобы использовать все возможности сайта, загрузите и установите один из этих браузеров:

МЕНЮ
Follow us
Висловити свою думку
09:38, 22 октября, 2021
26 августа 2021, 16:15

Росія: діти в заручниках

Закрыть

У Ростовській області поліцейські забрали у бабусі трьох онуків. Старшому хлопчику 10 років, він має складну нервову хворобу. Його сестрам – шість і чотири роки. У поїзді «Ростов-на Дону – Грозний» поліцейські та співробітники державного органу опікунства вночі виламали двері в купе ломом. Нині хлопчик і його двоє сестер – в дитбудинку міста Таганрог. Мати дітей дала своїй свекрусі генеральну довіреність на право представляти інтереси дітей будь-де. Але поліцейським це байдуже. Як сказав «Кримським новинам» адвокат Ісрафіл Гададов, є підстави вважати, що ці незаконні дії, а в поліцейських не було жодного рішення суду, ініціювали співробітники ФСБ. Мета – змусити повернутися до Росії їхню матір – 33-річну Альону Сухих. Її звинувачують за добре відомою кримчанам статтею 205.1 Кримінального кодексу Росії. Це її пункт перший – сприяння незаконним збройним формуванням шляхом надання фінансової допомоги. Сухих залишили на підписці про невиїзд. Вона скористалася шансом і разом з молодшою дитиною і чоловіком виїхала з Росії.

Фінансова допомога терористу, ім’я якого ФСБ тримає в секреті, становила 2350 рублів – трохи більше 500 гривень. За версією спадкоємців Берії, мусульманка ніби-то переказала кошти 2013 року на поїздку до «Ісламської держави», хоча сама ІД була визнана терористичною у 2014 році. Проте, для ФСБ це не є суперечністю. Як пояснив адвокат Гададов, для чекістів це «злочин, що триває». От така збоченська логіка….

З нею жителі Криму стикалися не раз, правда в іншому прояві: коли карають за дописи в соцмережах, виставлені до приходу росіян у Крим. Російська спецслужба поширює юрисдикцію своїх дикунських правил не лише в просторі, порушуючи справи проти громадян України, які ніколи не були в Росії, а й в часі. Хтось скривиться від визначення «дикунські», але це найбільш м’яке визначення для демонстративного нехтування принципами права, визнаними в постхристиянському світі. Один з цих принципів – закон не має зворотньої сили, себто його дія починається з моменту набуття законом чинності.

І ось з цими «володарями часу» доводиться мати справу громадянам всіх регіонів, захоплених Росією.  Альона Сухих і її чоловік нині намагаються з допомогою адвоката повернути дітей, оскаржуючи дії поліцейських. У тих судах, які на підставі показів секретних свідків і підкинутих брошур дають терміни 18- 20 років.

А в Криму тим часом мусульмани ховають від поліції, ФСБ і органів опіки двох дітей узбека Набі Рахімова, застреленого ФСБ-шниками під час обшуку. Їх шукають ті ж органи опікунства та поліцейські. У кримських татар давня історія стосунків із структурою, яка офіційно веде свій родовід від Дзержинського і його поплічників. І навіть якщо хтось не пам’ятає конкретних фактів викрадення дітей, звичка стерегтися малют скуратових – на генному рівні, це як оминати отруйних плазунів. Адже навіть вбитого Рахімова спромоглися взяти в заручники: після тривалого зволікання родичам остаточно відмовилися видати тіло для поховання – оголосили терористом. Це робить за тими законами слідчий. Той самий, який і привів вбивць у дім Набі. Це було очікувано, адже сліди на тілі доведуть, що ніякого спротиву мусульманин не чинив, спецназівці просто застрелили беззбройного.

 Традиція брати в заручники дітей для контролю над їх батьками була започаткована в процесі завоювання Кавказу, коли до Санкт-Петербурга і Москви вивозили захоплених в полон дітей лідерів кавказького спротиву. У 90-х російські спецслужби захоплювали і вбивали родичів чеченських повстанців.  Тепер повертається практика брати в заручники дітей, забута з часів Громадянської війни у Росії.

Після того, як такі дії стають буденними, людей, готових протистояти путніському монстру, охоплює безнадія. Але сьогодні на нас обов’язок – фіксувати і пам’ятати. До дня, коли здійсниться суд.

Другие думки автора

Новые думки