«Північний потік-2» і Україна
Президент США Джо Байден і канцлерка Німеччини Ангела Меркель чітко дали зрозуміти, що не дозволять Росії використовувати газопровід «Північний потік-2» у якості зброї проти України.
Як повідомляє американський телеканал CNBC, газопровід тривалий час був джерелом напруженості між Вашингтоном і Берліном, проте 15 липня лідери двох країн домовилися спільно протидіяти будь-яким зусиллям РФ використовувати «Північний потік-2» у політичних цілях.
Хоча я знову висловив свою стурбованість з приводу «Північного потоку-2», канцлерка Меркель і я абсолютно єдині у своєму переконанні, що Росії не можна дозволяти використовувати енергетику як зброю для примусу або погрози своїм сусідам, — сказав Байден на спільній пресконференції у Вашингтоні.
Американський президент також пояснив, чому він не застосував санкції проти російської труби.
Коли я став президентом, все було виконано на 90%, і запровадження санкцій здавалося безглуздим, — сказав він.
У свою чергу Меркель зазначила, що з введенням в експлуатацію «Північного потоку-2» роль України, як країни-транзитера природного газу, не повинна змінюватися.
Ми будемо активно діяти, якщо Росія не поважатиме це право України, — пообіцяла вона.
Погляд Путіна рішуче звернений у минуле
Україна, можливо, вже рідко з'являється на перших шпальтах газет, але вона залишається однією з найважливіших країн світу.
Так починається стаття видання Bloomberg, яка присвячена російсько-українським відносинам. Зокрема, журналіст Леонід Бершидський розмірковує про статтю президента РФ Володимира Путіна щодо України.
Психолог, пише Бершидський, міг би назвати цю статтю спробою подолати усе ще хворобливу травму російського лідера, експерт з України та РФ побачив би в цьому зловісну спробу виправдати подальшу агресію Росії, а дослідник пропаганди міг би інтерпретувати це як спробу поговорити з українцями напряму без української еліти та ЗМІ.
Не дивно, що це глибоко суперечлива, болісна праця містить усі ці аспекти та багато іншого, — йдеться у публікації Bloomberg.
Суть путінської статті, підкреслює автор, що українці й росіяни нібито «єдиний народ», що говорять однією мовою і сповідують православ'я. Однак цій «єдності» нібито прагнули заважати Польща, Австро-Угорщина і навіть Ленін.
Саме більшовики і Володимир Ленін, як пояснив Путін, зробили помилку, утворивши Радянський Союз як федерацію національних держав з правом на відокремлення, замість того, щоб включити ці держави до складу Росії як просто автономні області, як пропонував Йосип Сталін, — йдеться у статті.
Путін у статті фактично закликає країни, які вийшли зі складу СРСР, повернутися до тих кордонів, у яких вони перебували до 1922 року. Однак чомусь це не стосується Росії, до складу якої за час СРСР увійшла низка територій — Тува, Калінінградська область, землі, захоплені у Фінляндії, Курильські острови тощо.
Атака на національну політику більшовиків нетипова для переважно радянського світогляду Путіна — зрештою, він та людина, яка повернула Росії гімн радянської епохи та побудувала ідеологічні основи свого режиму на кращому моменті Радянського Союзу — його перемозі над нацистами, — пише журналіст.
Путін, пояснює Бершидський, намагається сказати українцям, що їхня державність — нібито це випадковість, їхній опір російської агресії марний, а доля як народу нерозривно пов'язаний з Росією.
Врешті-решт, зі статті зрозуміло одне: погляд Путіна рішуче звернений в минуле. Він розчарований і не бажає миритися з тим, що все більше не працює так, як раніше, — йдеться в Bloomberg.
Колишні проти діючих
Кілька сотень українських поліцейських у відставці спробували у середу, 14 липня, штурмувати будівлю парламенту, вимагаючи підвищення їм пенсій.
Як повідомляє Reuters, демонстрація відбулася на наступний день після несподіваної відставки міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, який керував поліцією з 2014 року і не дав публічних пояснень своєму рішенню піти.
Колишні поліцейські прорвалися через зовнішні перешкоди і наблизилися до парламенту, перш ніж їх відкинула назад чинна поліція. Пізніше вони заблокували вулицю і пікетували будівлю уряду, — йдеться у статті інформаційного агентства.
Офіс Володимира Зеленського і прессекретар Авакова відмовилися коментувати причини його відставки.
Відставка Авакова — шанс для реформи поліції
Відставці Авакова присвячена окрема стаття британського веб-сайту про міжнародну політику і культуру Open Democracy.
У публікації наголошується, що ексміністр внутрішніх справ підписав заяву про звільнення, завершивши його словами «Честь маю!», проте навряд чи хтось з українців використовував би це словосполучення для опису семирічного перебування Авакова на посаді з 2014 року.
Тоді Аваков отримав карт-бланш на реформування української поліції. Замість цього він використовував міністерство у якості власної бази політичної влади, переживши двох президентів і часті заклики піти у відставку. Спадщина Авакова, по всій видимості, складається не з реформованої поліції, а в основному з культури безкарності української поліції, яка була причетна до втручання в розслідування, насильства і непрофесійної поведінки через серію гучних і трагічних справ, — йдеться у статті.
Як заявив Денис Кобзін, колишній поліцейський, а нині директор Харківського інституту соціальних досліджень, голосно анонсовані проєкти люстрації, громадської оцінки ефективності та інші — все завмерло на роки у вигляді «експериментів» і не отримало широкого поширення.
З ним згоден і Євген Крапівін, експерт НВО «Центр політики та правових реформ». На його думку, реформи у патрульній поліції були просунуті не Аваковим, а іноземними реформаторами: грузинськими чиновниками Хатією Деканоїдзе і Екою Згуладзе.
Чи потрібна нам додаткова реформа поліції? Так, і відставка Авакова — шанс для цієї реформи, — сказав Крапівін.
