Стаття російського президента Володимира Путіна, в якій він намагався обґрунтувати історичну єдність росіян і українців, в суті своїй не стала сенсацією. У ній не відбулось кардинального розвороту від російської брехливої пропаганди до історичної об’єктивності, не прозвучало радикально нових трактовок історичних і сучасних відносин двох країн.
Стаття формально цікава феєричною оперативністю написання як для такого великого обсягу матеріалу в авторстві президента чималенької країни — менше двох тижнів. Путін пообіцяв написати її 30 червня під час своєї прямої лінії з росіянами, на якій також приділив багато уваги Україні.
Цікава стаття і тим, що на сайті Кремля вона продубльована українською — тобто, можна припустити, що набір пропагандистських маніпулятивних тез, закумульованих в один матеріал, розраховані, перш за все, на поширення серед українського загалу. Причому навіть не серед відверто проросійських прихильників, а серед тих, хто «не цікавиться політикою», кому за відомим висловом «какая разница». Водночас цей твір розрахований і на пошук прихильників у самій Росії.
Оцінки і експертів, і політиків, і пересічних українців коливаються від «наплювати, розтерти і забути» до «свідчення нового витку російської атаки на Україну, треба зробити висновки і налаштувати протидію».
«Кримські новини» зібрали добірку цікавих висловлювань.
Реакція українського ТОП-політикуму — негативна.
Президент Володимир Зеленський дорікнув Путіну, що той не має часу на особисту зустріч, але має час для написання об'ємних статей. При цьому він зауважив, що не зміг повністю прочитати статтю, пославшись на важливі зустрічі.
Президент РФ вже почав писати українською. Значить, ми все правильно робимо. Частини, які я прочитав, я побачив там глибоку роботу. Дійсно, президент РФ витратив багато часу, там багато архівної роботи. Можу тільки позаздрити, що стільки часу президент такої великої держави може собі дозволити і витратити на таку детальну роботу. Що стосується часу, ми постійно говоримо про нашу зустріч і на зустріч між президентами України і РФ у президента Росії не вистачає часу. Я просто не знав, на що він витрачає свій час і зараз я бачу результат, — сказав Зеленський.
Зеленський також зазначив, що теза про «братські народи» нагадує йому біблійську історію про братів Каїна і Авеля (Каїн підступно вбив Авеля — прим. ред.).
Водночас варто відзначити, що Зеленський проявив максимум дипломатичності і не вказав прямо, що «велика архівна робота» Путіна вилилась у перекручування і заангажовану трактовку історичних подій і фактів на користь Росії і на шкоду Україні. Втім, Зеленський пообіцяв детальніше ознайомитись зі статтею і згодом надати більш детальну відповідь.
Віцепрем’єр Олексій Рєзніков у своїй авторській колонці відзначає, що Путін пропонує українцям лише залякування при тому, що «русский мир» вже давно став символом руїни.
Цей текст є зізнанням у банкрутстві Росії як імперського утворення. А також демонстрацією страхів Москви, які вона намагається спроєктувати на Україну. Якщо взяти з історії будь-яку імперію, впевнену у власних силах, ми завжди побачимо набір переваг, які дозволяють поширювати вплив, укладати союзи, включати й утримувати в орбіті нові суб’єкти... Проте автори з Кремля не пропонують українцям нічого, крім залякувань. І це найголовніша вразливість Москви… в Москви немає привабливої візії майбутнього. Згортаючи громадянські свободи, Кремль не зміг забезпечити добробут і безпеку людям. За даними російських соціологів, серед найбільших страхів росіян зараз — страх репресій із боку влади. Пропагований із Москви концепт «русского мира» перетворився на синонім руїни. Підтвердження ми бачимо в Південній Осетії та Абхазії, Придністров’ї, в Нагірному Карабаху (звільнену частину якого зараз активно відновлюють), в окупованих районах Донецької та Луганської областей. І навіть в окупованому Криму, який планувався окупантами як вітрина, а став чи не найбільш дотаційним регіоном РФ, — написав він.
Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров не став детально коментувати суть статті Путіна, одразу запропонувавши конкретні дії. Варто нагадати, що після окупації Криму Росія заборонила діяльність Меджлісу.
Директор інституту світової політики Євген Магда виокремлює ключові для Путіна тези в статті, пояснюючи, чого той очікує від України і світу.
Історик-пічітківєць (орфографія автора) Владімір Путін написав масштабний текст, щоб показати одне. Цитую: «Украина — детище советской эпохи, созданное за счет исторической России»... 1) Україну створили більшовики. 2) Україна має чужі території у своєму складі (про Таганрог він мовчить) 3) Україні Донбас не потрібен. Від нас (хоче отримати) капітуляцію, від Заходу — відновлення у правах партнера, — вважає експерт і додає, — читати повністю всю цю маячню не раджу.
Суцільним совковим нафталіном» назвав опус Путіна депутат Верховної Ради Володимир В’ятрович, зазначивши, що вона містить набір викривлених фактів історії, причому викривлених ще в часи СРСР.
В першу чергу, депутата, ексдиректора Українського інституту національної пам’яті непокоїть наявність в Україні сил, готових реалізовувати російську теорію в українській практиці.
Мене бентежить не стаття Путіна — конспект лекції з історії СССР з часів його студентської молодості. Гірше те, що її ключову тезу про «адін народ» намагаються втілити в життя представники більшості у Верховній Раді України, — зазначає В'ятрович.
Варто також зазначити, що стаття Путіна з’явилась буквально за кілька днів до того, як в Україні мають бути запроваджені чергові норми Закону про мову. І саме цього тижня в українському парламенті намагатимуться провести поправки, які можуть знівелювати ці норми.
Волонтер, керівник доброчинної організації «Фонд «Мир и Ко» Мирослав Гай також наголошує: «Стаття Путіна про «єдиний народ» українською мовою на сайті Кремля — це підготовка аншлюсу… 15-го будуть знову розглядати правки до Закону про мову і намагатися дозволити російські серіали та фільми на язикє…».
Доцент кафедри військової журналістики Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олександр Курбан іронізує, що Путіну не дають спокою лаври «собіратєля зємєль» хоча б в епістолярному жанрі.
Знов про концепцію «трьох братніх народів», знов відмова Україні у суб‘єктності, знов про розвал СРСР як велику катастрофу. Нічого нового. Жодного креативу. Втім, чого чекати від типового представника народу, уся історія якого — суцільні крадіжки — від назви країни та національних символів до останніх технічний винаходів. Сучасна Росія — це країна-404, країна-error. Все, що можна покласти собі на воза, вона краде, все інше знищує… Навіть нема бажання аналізувати усі наведені в статті аргументи. На думку спадає лише цитата від Подерв'янського: «Від...біться від нас!» — написав Курбан.
Блогер Олексій Копитько також іронічно подякував авторам путінської статті за компактно зібраний перелік деструктивних міфів і актуальних наративів, які Росія застосовує проти України. Водночас він відзначає, що в статті немає контуру якогось нового красивого проекту, який міг би привабити як українців, так і росіян.
...Єдина пропозиція Путіна до українців — це залякування. «Поверніться, а то гірше буде!». А нічого, що війна йде вже 7,5 років, тисячі людей загинули? У сухому залишку — констатація очевидних проблем України і залякування. А залякування як об'єднуюча ідея «одного народу» і його спільного майбутнього — ну, так собі... Важливий один акцент, на якому спекулює Путін: Україна як не-Росія, яка трансформується в анти-Росію під дією зовнішнього управління… Проблема в тому, що це Росія під керівництвом Путіна виродилася в щось таке, що можна характеризувати словом «анти»… Дружити з такою Росією — це як намагатися вибудовувати братські відносини з Гітлером на тлі руїн і спалених заживо сіл. У сучасній Росії… глобально, крім страху, мало що росте. А імперські практики все більше застарівають, тому що, крім технологій війни, нічого не розвивається, — акцентує Копитько.
Експерти, що спеціалізуються в галузі безпеки, все ж таки рекомендують серйозно поставитись до меседжів, озвучених в статті російського президента і Верховного головнокомандувача, оскільки так можна спрогнозувати майбутні дії Росії і виробити варіанти протидії.
Керівник Моніторингової групи «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень» Андрій Клименко демонструє, як у цитатах Путіна звучить погроза для України.
Путінський опус треба сприймати серйозно. Це теоретичне обґрунтування нового етапу війни. Мета — повернути землі «історичної Росії», а ще одна — визволити українців (як частину російського народу) від петлюрівсько-мазепінсько-американських заколотників: «...мы никогда не допустим, чтобы наши исторические территории и живущих там близких для нас людей использовали против России. А тем, кто предпримет такую попытку, хочу сказать, что таким образом они разрушат свою страну», — сказав Клименко.
Водночас експерт додає, що ані у України, ані в її партнерів поки немає ефективних механізмів стримування агресивної Росії.
Заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) Михайло Самусь звертає увагу:
...Треба розуміти, що в їхній (російській) політичній культурі цей опус сприйматиметься як концепція дій на українському напрямі. Дослівно. І покроково. А тому й нам варто це проаналізувати, щоб знати свіжу доктрину ворога».
Директор Центру міжнародної безпеки Валерій Кравченко:
«...стаття не про історію, а про майбутнє. Путін перезавантажує радянський союз».
Водночас у соцмережах можна було побачити, що деякі з росіян не сприйняли озвучені в статті тези. Про причини доволі красномовно висловився адвокат Микола Полозов, який захищає бранців Кремля.
Деякі росіяни не в захваті від того, що їх намагаються зробити «одним народом» з українцями. Російський блогер Рустем Адагамов відзначає:
«Біда і трагедія у відносинах між Росією та Україною цілком і повністю на Путіні та його оточенні. А свої власні помилки треба виправляти, звісно. Тільки не знаю, як. Розбігтися і об стінку, якось так, напевно».
Він також акцентує, що геть не всі росіяни хотіли б, щоб їх називали «одним народом» з українцями, бо вважають себе різними народами.
Цікава оцінка статті на російському тг-каналі «Толкователь» (його засновник — колишній головред «Русской Планеты» Павло Пряніков - прим. ред.). Попри сумнівні вислови щодо Криму, автори відзначають, що саме Крим став поштовхом, який змусив Путіна шукати нову ідеологію і певною мірою розчаруватися в СРСР. Ці пошуки відбуваються на фоні того, що за сім років «навіть найближчих формальних союзників… не вдалось продавити в питанні визнання Криму».
Загалом же в мережах з путінської творчості відверто кепкують, вказуючи на певні алогічності та закликаючи собі як аргумент твори сучасних і давніх, відомих і невідомих класиків.
Також користувачі пригадують відому пісню російського барда Юза Алєшковського: «Товарищ Сталин, вы большой ученый, В языкознаньи знаете вы толк, А я простой советский заключенный…». Пригадують і літературну творчість радянського гєнсєка Леоніда Брєжнєва та його книгу «Малая земля». А точніше, анектоди про її авторство: «Запитує Брєжнєв Суслова: «Ти книгу «Малая земля» читав? Всі кажуть, що хороша, треба й самому почитати».
Втім, дехто копнув і глибше в історію, нагадаши повість «Нотатки божевільного» російськомовного українського письменника Миколи Гоголя, яка є доволі влучною аналогією до спроб російської пропаганди ототожнити Україну і Росію.
