Велика соборна мечеть в окупованому Криму знов не відкриється. Чи є в цьому політичний інтерес Росії?

Публикации
Тетяна ІваневичQHA
06 февраля 2021, 15:15
Тетяна ІваневичQHA
06 февраля 2021, 15:15

Відкриття великої соборної мечеті в Сімферополі вкотре відкладається майже на рік. Будівництво найбільшої культової споруди на півострові перетворилось на масштабний довгобуд, який з якихось причин все ніяк не завершать. Вже давно побудований Керченський міст і траса «Таврида», побудова яких розпочиналась майже одночасно з мечеттю.

Ймовірно, справа не лише в пріоритеті для Росії мілітарних проєктів на кшталт мосту чи траси.

Хоча мечеть будується не федералами і не за російські державні гроші, але найбільше політичних дивідендів від її побудови намагається отримати саме Росія. І обставини, за яких триває будівництво та постійне відкладання відкриття, наштовхують на думку, що на строки впливають не лише об’єктивні виробничі, а зараз і пандемічні фактори, але й певна політична складова.

Довга дорога до храму


Цьогоріч виповнюється десять років з моменту, як побудова великої соборної мечеті в Сімферополі почала набувати конкретних обрисів. 

Протягом багатьох років після повернення з депортації кримські татари добивались дозволу на будівництво мечеті на Ялтинській вулиці, що на околиці міста. Зрештою, в 2011 році українські органи влади Сімферополя дозвіл видали.

Втім, офіційно його початок було заплановано тільки на квітень 2014 року. На цей час планувалась зустріч президентів України і Туреччини, які могли дати початок будівництва мечеті, заклавши відповідний пам'ятний знак.

Однак російська окупація Криму, що розпочалась в лютому 2014 року, змусила відкласти всі роботи.

Втім, від будівництва не відмовились. Росії конче потрібно завоювати прихильність кримських татар, російська пропаганда розглядала і розглядає мечеть як один із символів «покращення життя корінного народу Криму та уваги до його потреб».

Фактично повномасштабне будівництво мечеті  було розпочато у вересні 2015 року. Фінансування ведеться за рахунок пожертвувань з Криму та мусульманських громад з інших країн. Анонсувалось, що будівництво обійдеться в 2 мільярди рублів, але в пресі озвучувалась цифра, що вже до кінця 2016 року на спорудження мечеті було пожертвувано понад 3 мільярдів рублів.

Найбільша мечеть Криму зможе вмістити 2,6 тисяч осіб, а з урахуванням внутрішнього двору — до 4 тисяч. Вона будується на південній околиці Сімферополя у районі сімферопольського водосховища на ділянці 2,7 га. Згідно з проєктом, матиме дві частини: основна будівля площею 5,7 тис. кв. м із куполом висотою 28 метрів і внутрішній двір з колонадами і шадірваном (місцем для омивання перед вчиненням намазу). У мечеті буде чотири мінарети, кожен заввишки 50 метрів — це найвищі мінарети в Криму. 

Архітекторами проєкту були вибрані кримськотатарські архітектори Ідріс і Еміль Юнусови. Тож мечеть будується в кримськотатарському стилі, з елементами ханської архітектури та з використанням відповідних технологій будівництва. Так, купол мечеті покрили20-тонним шаром свинцю — традиційним матеріалом для покриття культових мусульманських споруд. Зі свинцю виконані покрівлі старовинних мечетей і мавзолеїв у Криму. А в основу оформлення інтер'єру мечеті покладено тюльпан, який вважається символом османів.

Генеральним підрядником будівництва, за даними російських ЗМІ, стала турецька будівельна компанія «Ербек», яка має досвід зведення таких споруд як у Туреччині, так і в Криму.

У середині 2020 року повідомлялось, що загальна готовність комплексу соборної мечеті, куди входить сам будинок мечеті, адміністративний і гостьовий корпуси, внутрішній двір, становить 75-80%. В основному залишилися внутрішні роботи — розпис і оздоблення. Саму будівлю почали облицьовувати мармуром. На всіх мінаретах оздоблювальні роботи були завершені.

Обіцяного три роки очікують… А потім ще три роки?


Коли відбудеться відкриття великої соборної мечеті досі невідомо. Уже третій рік поспіль строки здачі відсуваються. І загалом час будівництва вже майже вдвічі перевищує запланований строк.

На початку будівництва восени 2015 року анонсувалось, що завершать його за три роки. Російська влада планувала відкрити нову Соборну мечеть 21 квітня 2019 року — на п'яту річницю підписання указу президента Росії Володимира Путіна про реабілітацію депортованих народів Криму. 

Більше того,  у березні 2019 року Володимир Путін повідомив, що запросив президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана на відкриття соборної мечеті в Криму.

Але відкриття не відбулося — його перенесли на серпень-вересень 2019 року, пославшись на необхідності виконання кропіткої архітектурної роботи і те, що певні технологічні процеси застосовуються вперше, що затягує процес. Можливо, до цього дотичні і санкції, під якими знаходиться Крим, але цього не було акцентовано.

Утім, з осені 2019-го строки знов пересунули — на 21 квітня 2020 року. Знов таки на річницю путінського указу про реабілітацію депортованих. І знов планувалось запросити президента Туреччини.

Але навесні 2020 року почалася пандемія коронавірусу і строк відкриття соборної мечеті відклали знову. Тоді думали, щонайменше на рік.

Ердогану вкотре пощастило. Йому не доведеться поки що зіткнутися з дилемою — проігнорувати відкриття соборної мечеті чи погіршити стосунки з Україною, відвідавши окупований Крим.

У грудні 2020 року в «кримському муфтіяті» заявили про сподівання відкрити мечеть навесні або восени 2021 року. За їхніми оцінками, роботи, які необхідно провести в мечеті, триватимуть чотири-п'ять місяців, причому на адміністративній будівлі та в гостьовому будинку все вже закінчено, а залишилося виконати  20% робіт на мечеті. 

Однак не встиг початися 2021 рік, як вже першими днями лютого «голова державного комітету у справах міжнаціональних відносин» Криму Альберт Кангієв допустив, що будівництво Соборної мечеті в Сімферополі буде завершено не цьогоріч, як планувалося раніше, а в 2022-му.

Наразі чергову затримку пояснюють наслідками пандемії. Зокрема, обмеженнями на виїзд робітників, у тому числі з інших країн. Хоча відтермінування на рік за умови, що робіт залишилось на 4-5 місяців, викликає припущення, що реальні причини затримок не у виробничій площині.

Політика VS релігія чи політика + релігія?


Якщо відволіктись від технічних моментів у перебігу будівництва, то легко зауважити низку політико-соціальних факторів, які можуть сприяти або не сприяти швидкому відкриттю великої соборної мечеті в Криму.

Скажімо, сприяти може вже згадана необхідність для російської окупаційної влади здобути прихильність корінного народу Криму. На півострові понад 300 тисяч мешканців сповідує іслам, і переважна більшість — кримські татари. 

Однак сім років окупації засвідчили практично повну безперспективність загравань російської «влади» із  киримли. Але чи свідчать «проволочки» з відкриттям мечеті про те, що Росія таким чином демонструє невдоволення цією нелояльністю — питання відкрите і з розряду припущень.

Можна також припустити, що в 2021 році є кілька подій, що заохочували б Росію до відкриття мечеті саме цього року, а не на рік раніше чи пізніше.

Скажімо, восени в РФ відбудуться вибори до російської Державної Думи, які, попри їхню незаконність, проведуть і в окупованому Криму. Тож російська партія влади зацікавлена завоювати прихильність мусульманського електорату саме зараз. 

Втім, існує стримуючий фактор: практика подібних російських «виборів» на території Криму засвідчує, що кримські татари в переважній більшості ігнорують такі заходи. 

І чи стане відкриття великої соборної мечеті під осінь безперечним аргументом для відвідин «виборів» і «правильного» голосування, питання суперечливе.  

Ще однією цьогорічною подією, під яку Росія могла б «підганяти» відкриття соборної мечеті, може стати черговий етап розгляду позову України проти Росії в Міжнародному суді ООН. Україна позивається за порушення РФ у Криму Конвенції про недопущення расової дискримінації. Зокрема, аргументуючи позицію етнічними утисками і української, і кримськотатарської спільноти (заборона діяльності Меджлісу кримськотатарського народу, обмеження на навчання та використання рідної мови тощо). У квітні 2017 року цей Суд вже виніс проміжне рішення, згідно з яким зобов’язав Росію скасувати заборону на діяльність Меджлісу кримськотатарського народу і припинити нищити українську освіту в Криму. Втім, РФ цю вимогу проігнорувала і продовжує ігнорувати.

Однак щойно наближається якийсь етап у процесі, країна-окупант намагається вживати певних демонстративних заходів, які могла б використати на власну користь у суді. Хоча насправді все завершується «потьомкінськими дєрєвнями». Приміром, продовжуючи утискати навчання українською мовою в школах і звівши їхню кількість практично до нуля, витіснивши з півострова доокупаційну україномовну пресу, Росія водночас створює лояльні до собе україномовні видання та підтримує квазі-українські громадські організації. 

На нинішній рік через пандемію перенесені деякі процедури в рамках Міжнародного суду ООН, що мали відбутись у 2020 році.

Так, у липні цього року Росія має надати свій контрмеморандум із відповідями на факти і докази, які були викладені в меморандумі України. Хоча перебіг пандемії може відсунути цей строк.

У будь-якому випадку відкриття в найближчій перспективі великої соборної мечеті в Криму Росія спробує використати як потужний аргумент на власну користь і в пропаганді в цілому, і в судовому процесі. Зокрема, протиставивши це «досягнення» діям України, яка не змогла/не схотіла/не встигла від початку незалежності збудувати для кримських татар мечеть у столиці Криму.

Також красива картинка відкриття мечеті дозволить Росії перевести розмову на задоволення релігійних потреб мусульманської громади і заретушувати реальну ситуацію з правами людини на півострові: репресії проти мусульман і майже сотня політв’язнів-кримських татар у російських і кримських тюрмах. 

До речі, фактор будівництва мечеті Росія почала використовувати як аргументацію ще в 2017 році. Тоді співголова проросійської колаборантської організації «Кримські татари — Крим — Росія» Шевкет Маметов, коментуючи проміжне рішення Міжнародного суду ООН, назвав будівництво соборної мечеті одним зі свідчень «повного забезпечення прав кримських татар» на півострові.  

Відтоді минуло понад три роки, але мечеть для віруючих досі не відкрита. І точна дата відкриття невідома.  І припущення, що насправді вона залежить від якихось політичних інтересів Росії, має підґрунтя. Безперечно, важлива подія для  кримських татар і мусульман інших національностей — побудова великої соборної мечеті в Криму — для Росії не більш ніж розмінна монета в її політичних іграх, спрямованих на утвердженні окупаційного режиму на півострові.

У коментарі «Кримським новинам» муфтій Духовного управління мусульман Криму, яке зараз знаходиться в Києві, Айдер Рустемов не підтвердив превалювання політичної складової в перенесенні строків відкриття соборної мечеті. Однак зауважив, що Росія активно використовує сам факт такого будівництва у пропаганді.

Впливає (на перенесення відкриття мечеті) сукупно. Перш за все, все-таки технічні моменти будівництва. По-друге, пандемія і зумовлені нею складності. І лише по-третє, бажання медійно вдало вибрати дату. Але те, що Росія використовує будівництво великої соборної мечеті в Криму як пропаганду, — це очевидно. Вони прямо про це заявляють, кажуть, що за України навіть земельну ділянку не могли оформити, а ми тут і ділянку надали, і будівництво майже закінчили, — сказав Рустемов.

За цих обставин дуже прикро, що процес із будівництвом соборної мечеті в Києві затягується. Про нього говорять вже кілька років, але наразі ледве дійшли до етапу узгодження ескізного проєкту. 

Він здійснюється на базі Фонду національного добробуту Криму, і в його рамках передбачено створити освітньо-духовний, культурний комплекс, який складається з самої мечеті та національної школи з пансіонатом для учнів, які не проживають у Києві. Також комплекс матиме культурний центр, кримськотатарський етнографічний центр, торгові та офісні площі.

До речі, проєктована місткість мечеті — п'ять тисяч осіб (значно більша, ніж у соборній мечеті, що будується в Криму). Столична соборна мечеть має стати унікальною не лише в Україні, але й у Східній Європі.

Тож будь-які бюрократичні колізії в результаті означатимуть, що Україна втрачає не лише один із аргументів у  важливому протистоянні з Росією на міжнародних судових майданчиках, але й лояльність спільноти кримськотатарських переселенців.