Розслідувати справи щодо екологічних проблем у Криму після 2014 року, як і подавати позови в міжнародні суди, має право Україна, а не Росія. Оскільки саме російська окупація стала причиною для вимушеного припинення водопостачання Північно-Кримським каналом і саме дії окупантів призводять до погіршення екології на півострові.
Таку думку висловив виконавчий директор ГС «Українська Гельсінська спілка з прав людини» Олександр Павліченко, коментуючи «Кримським новинам» порушення Слідчим комітетом РФ справи за статтею «екоцид» проти українських громадян, яких вона вважає причетними до перекриття водопостачання Північно-Кримським каналом.
Використану Слідкомом термінологію про «екоцид» Павліченко називає «притягнутою за вуха» навіть в юридичному плані, підкреслюючи, що порушення такої справи — це нікчемний хід, який Росія намагається робити у відповідь, зокрема, на ініціативи з «Кримською платформою».
На думку експерта, перш за все, саме дії Росії, що окупувала Крим, завдають шкоду українській як окупованій, так і неокупованій суміжній території. І ці проблеми дуже швидко могли б бути ліквідовані у разі деокупації півострова.
Правозахисник нагадує, що стаття 49 Женевської конвенції покладає саме на країну-окупанта забезпечення мирного населення на окупованих територіях і постачання води, зокрема, підпадає під норму дій цієї Конвенції. Павліченко також нагадує, що українське стратегічне рішення — вода до Криму піде лише після його деокупації.
Саме Україна має заявляти про те, що Росія не дотримується на цій території (в Криму — прим. ред.) вимог збереження природного середовища і забезпечення цивільного населення, зокрема, і природоохоронних заходів. Ну і, відповідно, це шкода, яка завдається Україні Росією через її окупацію Криму. Тобто причина в цьому — якби відбулась деокупація Криму, то все стало б нормально, і тоді б не виникало проблем. На сьогодні ж відбувається незаконна анексія, Крим окупований і, відповідно, це спричинює наслідки. Тобто Росія сама себе, як унтер-офіцерська удова, висікає і каже «через те, що ми анексували й окупували Крим, відбувається шкода довкіллю, але не ми винуваті в цьому, а хтось інший має нам щось відшкодувати і щось робити, — пояснює він.
Павліченко пояснює, що українські законодавці визнали Крим окупованою територією і питання припинення постачання води до окупованих територій регулюється в Україні на рівні державних рішень відповідними санкційними постановами і процедурами. Перекриття Північно-Кримського каналу є складовою державної політики та елементом протистояння й оборони від Росії-окупанта. Такі рішення не є ініціативою окремого начальника водної станції чи каналу, який перекривається, говорить експерт, коментуючи те, що справа порушена проти «невстановлених осіб, що перебувають на території України».
Експерт також акцентує, що Росія щодо України діє всупереч міжнародному законодавству й її спроби апелювати до норм права мають курйозний вигляд. Він наводить доволі емоційну аналогію для пояснення ситуації щодо скарги Росії на перекриття каналу до окупованого Криму.
Фактично Росія погіршує умови, будуючи той же Керченський міст, обмежуючи судноплавство, обмежуючи акваторії моря тощо. Тобто вони поводяться, не дотримуючись жодних правил, нехтуючи всякими правами, і вимагати від когось щось з їхнього боку навіть не те що некоректно, це просто вже, даруйте, переходить межі нахабства. Про якісь претензії чи начебто про порушення заявляє неналежна сторона. Приміром, ну хіба може ґвалтівник заявляти, що жертва його покусала, і казати, що він скаржиться на жертву, що вона завдала якихось тілесних ушкоджень? — задається питанням експерт.
Павліченко також відзначає, що наразі практично неможливо визначити реальний стан кримського довкілля, оскільки Росія не допускає жодні міжнародні моніторингові місії на півострів.
Окупований Крим — це неконтрольована територія, на яку не може заїхати жодна моніторингова місія з жодних організацій, які мають такий мандат, та ж сама Рада Європи, ОБСЄ, ООН тощо. Вони не можуть туди потрапити і скласти неупереджений звіт щодо того, що там відбувається взагалі. Крим — він як резервація, контрольована без доступу зовнішнього моніторингу, і «сіра зона» права. І з боку Росії вимагати, щоб хтось щось робив і дотримувався — це я б згадав такий термін як «зловживання правом на демократію», — додає правозахисник.
Раніше в коментарі «Кримським новинам» адвокат Микола Полозов назвав порушену Слідкомом Росії справу «юридично безперспективною», сфабрикованою винятково для пропагандистського тиску на міжнародні організації, з метою дискредитації України та для демонстрації кримчанам буцімто турботи про них.
Навесні цього року окупаційна влада Криму створила перелік із 12 людей, яких вважає організаторами «енергетичної, продовольчої, транспортної та водної блокад» півострова. До нього включили, зокрема, експрезидентів України Петра Порошенка та Леоніда Кравчука; голову Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова; лідера кримськотатарського народу Мустафу Джемілєва; ексдепутата Верховної Ради Андрія Сенченка тощо. Кримські колаборанти звернулись до ФСБ і російського Слідкому з проханням порушити кримінальну справу проти українських громадян.
Згідно з Женевською конвенцією, відповідальність за забезпечення окупованих територій покладається на країну-окупанта. Росію на міжнародному рівні визнано окупантом АР Крим та Севастополя, зокрема, у «кримській» резолюції Генасамблеї ООН від 19 грудня 2016 року.
