В первые дни полномасштабной российской агрессии Меджлис крымскотатарского народа совместно с турецкими ведомствами организовал эвакуацию крымских татар в Турцию. Руководитель организации «Крымская семья» Анифе Куртсеитова активно участвовала в процессе эвакуации и обустройстве людей на новом месте. О том, как все происходило, Анифе-ханум рассказала QIRIM.News. QIRIM. News: Ми вже розповідали про роботу координаційного центру, створеного Меджлісом кримськотатарського народу для допомоги в евакуації жінок та дітей. Розкажіть, будь ласка, як пройшла евакуація. Аніфє Куртсеїтова: Ми приїхали з жінками з Києва до Львова. Хтось спочатку мав дістатися Києва. Потім на автобусах, які готували Меджліс і Посольство Туреччини в Україні, відправляли громадян Туреччини, а також жінок кримських татар і українців. Дорога тривала чотири дні, ми проїжджали Румунію і Болгарію. Нас зустрічали в прикордонному місті Едирне. Там я прожила два тижні. Дуже доборе ставлення міграційної служби слід відзначити. Вони не були готові до такого потоку з України. Але в них є досвід із сирійцями. Дехто приїхав взагалі без речей, інші щось встигли взяти з собою. Майже кожного дня приходив автобус. Я допомагала міграційній службі з перекладом. Були проблеми з перекладом з української на турецьку і навпаки, а також було багато проблем з паспортами. Люди не готові були, у декого були нормальні паспорти, хтось не встиг взяти закордонний паспорт, а в декого були прострочені. Не зважаючи на проблеми, люди проїжджали. Вирішували проблеми на пунктах пропуску. Ті, в кого є родичі чи знайомі, їхали до них. Решта їхали до гуртожитків, які надавав турецький уряд. Гуртожитки надали готельного типу, десь трохи кращі, десь трохи гірші, але це нормальні умови. В Едирне ми були розташовані в трьох різних місцях. QIRIM. News: Переїзд з дітьми в умовах війни - екстремальна ситуація. Руйнується звичний спосіб життя. Чи зважала на це приймаюча сторона? Як саме? Аніфє Куртсеїтова: Люди приїхали у великому стресі. Але місцева влада не полишає нас на самоті із проблемами, допомагають психологи. Відкрили офіси міграційної прямо в тих гуртожитках, де живуть біженці з України. Приїжджаючі проходять медичний огляд, лікарі з’ясовують в кого які хронічні захворювання. Особисто моїми психологами стали працівники міграційної служби. Розселенням керувала міграційна служба. Вони розподіляли. До нас приїжджали і мер міста, і різні служби, урядові організації та представники діаспорних кримськотатарських організацій, які намагалися допомогти всім. Це гуманітарна допомога, різні необхідні речі. Уряд Туреччини виділив гуртожитки готельного типу, була якісна їжа, ліки. В кожної родини окрема кімната, душ, туалет. Є безкоштовне триразове харчування. Досить нормальні умови. Всім, хто бажав, дали кімлік, це дозвіл на проживання в гуртожитку з харчуванням, медичне обслуговування безкоштовне і ліки із великою знижкою. Окрім того, кімлік дає право на роботу, її треба шукати самостійно. Я робила списки необхідного, кому що потрібно, привозили одяг, ліки, іграшки дітям, канцтовари. Ми це розвозили по гуртожитках. Додам, що люди приїхали із своїми улюбленцями. Я приїхала з кішкою, інші взяли з собою кішок і собак. Турки – дуже добрі, вони люблять тварин. В готелях з нами живуть кішки і собаки, в перші дні нам навіть їжу для них привозили. QIRIM. News: Серед біженців тільки кримські татари чи є представники інших народів? Аніфє Куртсеїтова: Серед нас є українці. І з боку турецької влади однакова повага до всіх. З нами директор школи №165 Києва з родиною, ми разом працювали вісім років пліч-о-пліч. Коли постало питання про евакуацію, то ми взяли її з собою. Є інші українські родини. Коли телефонують нам люди з Харкова, з Одеси, то ми пояснюємо, як діяти. Нині програма безкоштовного виїзду вже закрита, ті, хто хотів виїхати, вже зробили це. Але люди можуть їхати власним коштом, щодня йде автобус з Чернівців на Стамбул. Люди цікавляться, і я пояснюю як діяти. Кожного дня мені телефонує дуже багато людей. QIRIM. News: Мабуть в такій ситуації важливо залишатися поряд із знайомими, не загубитися в цій веремії? Активісти «Кримської родини» мешкають компактно в Туреччині? Аніфє Куртсеїтова: 60-70% людей з нашої організації «Кримська родина» були в різних місцях. Нам дозволили жити в одному окремому гуртожитку. Нас приблизно сто людей, це жінки і діти. З міркувань безпеки не буду говорити, де саме знаходимося ми. Жоден з чоловіків - членів нашої організації не приїхав, більшість – офіцери, решта пішли в тероборону або працюють як волонтери. Наші живуть в Едирне, а також в місті Бурса – близько 700 людей. Вже облаштовують класи для дітей. Ми відновлюємо тут свою роботу. Не всі вчителі приїхали, бо серед них є чоловіки. Місцева влада допомагає, будуть уроки турецької мови і музики. QIRIM. News: Чи приділяють вам увагу турецькі ЗМІ? Аніфє Куртсеїтова: Було багато інтерв’ю, до п’ятдесяти приблизно. Діти дуже втомлювалися від спілкування з журналістами, але ми жодному телеканалу не відмовили. Це важливо. Туреччина показує правдиву інформацію, до 70 відсотків новин присвячено війні в Україні. Інтерв’ю впливали на громадську думку. Тут є потужний російський рух. Це російські жінки турків. Вони інше розповідають. Ми тут з інформаційним фронтом досить вдало справляємося, мені здається. На вулицях збирають допомогу для українців. Більшість людей в Туреччині вже інакше дивиться (на ситуацію в Україні). Ми розповідаємо власні історії. Я дуже хочу додому і прошу, щоб повернутися до Києва і допомагати там. Мені не дозволяють. Тому майже цілодобово намагаюся і розказувати, і допомагати, щоб якась користь була від нас. В місті Едирне відбувся мітинг на підтримку України, я там теж виступала. Завжди, коли мене питали, я казала, що українці – мирний народ, який не бере чужого, але якщо хтось прийде на їх землю, то будуть захищати її до останньої краплі крові. QIRIM. News: Які б добрі умови не були, завжди знайдеться хтось незадоволений. Серед біженців з України були такі? Аніфє Куртсеїтова: Різні люди трапляються. В перші дні приїхали кілька родин з Донецької області. Від початку було зрозуміло, що вони не дуже вболівають за Україну. Почали питати чи є тут грошова допомога. Коли з’ясували, що немає, то почали говорити про виїзд до іншої країни. А потім одна жінка попросила, щоб її відвезли в Росію. І ми зрозуміли, що в інших така сама думка. Казали потім, що це Україна бомбить Донбас. Ми намагаємося таких жорстко зупиняти. Дуже неприємна ситуація, було соромно за цих людей. QIRIM. News: Цього року Рамадан застав багатьох кримських татарок далеко від домівки. Як проходить у вас цей Священний місяць? Аніфє Куртсеїтова: Вже кілька іфтарів провели для нас тут, місцева влада всіляку підтримку надає. Таким чином ми відчуваємо, що кримські татари і турки - братерські народи.