У 2016 році Європарламент ухвалив резолюцію щодо протидії пропаганді з боку росії. Згідно з цим документом, російська державна установа — "Росспівробітництво" ("Россотрудничество") була віднесена до одного з інструментів роспропаганди.

Завдання "Росспівробітництва" - це відбілювання образу СРСР та рф за кордоном з допомогою культурної дипломатії.

В організації існує мережа офіційних представництв — так звані «Російські дома» ("Русский дом"). Таких представництв у світі налічується понад 90.

Одним з найактивніших є "Російський дім" в Анкарі, яким керує колишній викладач петербурзького університету Олександр Сотніченко. Сотніченко вільно володіє турецькою мовою та має за плечима досвід роботи першого секретаря у російському посольстві в Анкарі. Вибір цієї людини абсолютно логічний і навіть вдалий для росії.

При цьому, Сотніченко примудрився заплямувати свою репутацію у 2014 році. За сім років до свого призначення головою "Росспівробітництва" він закликав збирати гроші на фінансування бойовиків так званих "ДНР" та "ЛНР".

Як у Туреччині, де закон про фінансування тероризму (№6415) передбачає позбавлення волі від п'яти до десяти років, цього не помітили — викликає питання.

За словами Сотніченка, "Росспівробітництво" у Туреччині спеціалізується на трьох напрямках: концертно-виставкова діяльність; робота у соціальних мережах, де у позитивному ракурсі розповідають про рф; а також робота у сфері освіти та науки (тобто, проведення конференцій, форумів, видача квот на безоплатне навчання в росії).

Проте культурні заходи в Туреччині перетворюються на неприховану пропаганду російської агресії. Так, у листопаді 2023 року у "Російському домі" відбувся фестиваль «RT.Док: Час героїв», у межах якого показали документальні картини, що виправдовують російську агресію в Україні ("Святі з медблоку", "Один крок" та "Юні волонтери Донбасу").

Наприклад, фільм "Святі з медблоку" розповідає про лікарів-добровольців у Маріуполі. А правду про те, що росія фактично зрівняла з землею це окуповане українське місто, пропагандисти замовчують.

У стрічці "Один крок" розповідається про військових, які стали інвалідами на війні проти України. Однак чому Росія вдерлася в іншу країну, як можна порушувати міжнародно визнані кордони та найжорсткішим чином втручатися у справи суверенної держави — герої фільму не говорять і не замислюються.

У документальній стрічці «Юні волонтери Донбасу», де діти допомагають місцевим мешканцям у прифронтових районах, не запитують, чому до російської агресії в Україні не було ані війни, ані зруйнованих снарядами будинків, ані тисячі жертв серед цивільного населення.

Для більшої емоційності перед показом фільмів було проведено богослужіння. Хоча і це вже не викликає подиву, адже російська православна церква освячує всі злочинні дії кремля.

Проте «м'яка сила» російського впливу, як і вся російська державність, побудована на тісному переплетенні практик спецслужб та зухвалої брехні.

Свого часу путін був директором дрезденського "Будинку дружби" у Східній Німеччині — прообразу "Росспівробітництва" часів Холодної війни. Це було офіційним прикриттям основної шпигунської роботи нинішнього президента та інших співробітників КДБ.

Невипадково працівники "Росспівробітництва" час від часу потрапляють у шпигунські скандали.

Так, у 2013 році ФБР звинуватило у шпигунстві дипломата, представника «Росспівробітництва» у США. А у 2021 році в. о. представника «Росспівробітництва» у Празі Андрій Кончаков доставив у Чехію отруту для замаху на чиновників, які ухвалювали рішення про демонтаж пам'ятника радянському маршалу.

"Росспівробітництво" на сьогодні є наймасштабнішим, найкраще фінансованим та історично вкоріненим інститутом російської культурної дипломатії, яка у різних куточках світу поширює не лише російські наративи та фейки, а й відверту брехню.

Структури «Росспівробітництва» по всьому світу, зокрема, й у ЄС, перекручують події у Бучі, Ірпені, Маріуполі. Організація не припиняє проводити регулярні заходи пропагандистського характеру, пов'язані з російсько-українською війною, представляючи Україну державою, яка не відбулася та не має права на існування.

Просування російської державної ідеології у світі, зокрема, у країнах Європи та в Туреччині, протягом останніх років істотно посилилося. І якщо не вживати заходів у відповідь, це може стати значною проблемою як для всього цивілізованого світу, так і для самої Туреччини, і для її відносин з партнерами.